Рішення № 135149578, 26.03.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 302/1641/25

Провадження № 2-а/936/2/2026

26.03.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючої судді Сухої Н.І.

за участю секретаря судового засідання Притуп К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Воловець у спрощеному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора Цьоки Василя Васильовича, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача звернулася із адміністративним позовом до інспектора Цьоки Василя Васильовича, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Позивач вважає, що вказана постанова є безпідставною та необґрунтованою з огляду на таке. В оскаржуваній постанові зазначено, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, де згідно постанови вказано: 09.11.2025 о 16.12:44 год в с. Сойма дорога Долина Хуст, позивач керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в. Правил дорожнього руху» у зв`язку із чим, на думку відповідача, позивачем було порушено ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Позивач зазначає, що водій ОСОБА_1 , не керував транспортним засобом без користування ременем безпеки, він завжди ним користується при керуванні транспортним засобом і в день складання оскаржуваної постанови повідомив, що був пристебнутий до зупинки на блок пості. Але, на Блок-пості в с.Сойма був зупинений прикордонниками для надання та перевірки даних. Одразу після зупинки пасок безпеки було розстібнуто, оскільки була необхідність у наданні прикордонникам документів, в тому числі військовооблікових, а також відкриття багажника в автомобілі. Працівниками прикордонної служби було оглянуто документи та автомобіль, та було сказано проїхати. Однак, не встигнувши навіть рушитися з місця, та відповідно прикріпити ремінь безпеки, як тут прибігають працівники поліції з метою перевірки повторно документів та вирішивши скористатися підставою зробити показник в роботі, відповідно склали оскаржувану постанову. В постанові навіть не вказано точного місця вчинення адміністративного правопорушення, а лише зазначено дорога Долина Хуст А тому оскаржувана постанова є незаконною. Так само, вважаємо дії працівників поліції є неправомірними.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що 09.11.2025 інспектором відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Цьока В.В. було виявлено правопорушення, вчинене позивачем, внаслідок чого було складено постанову серії ЕНА № 6118984 від 09.11.2025 та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідач вказує, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заяви, клопотання учасників справи.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, однак звернулись до суду із клопотаннями про розгляд позовної заяви без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача до суду повторно не з`явився, однак у відзиві зазначив проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 02.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 22.01.2026 та за клопотанням представника позивача Повідайчика В.І., розгляд справи відкладено на 05.02.2026.

Ухвалою суду від 05.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

06.02.2026 оплачено судовий збір та судовий розгляд призначено 25.02.2026 та, у зв`язку з неявкою учасників, відкладено розгляд справи на 17.03.2026 та 26.03.2026.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6118984 від 09.11.2025, позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №6118984 від 09.11.2025, інспектором патрульної поліції встановлено, що 09.11.2025 о 16.12:44 год. в с. Сойма дорога Долина Хуст, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в. Правил дорожнього руху» у зв`язку із чим, порушив ч. 5 ст. 121 КУпАП

У графі 8 постанови міститься відмітка про роз`яснення особі її прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а також порядку оскарження постанови відповідно до ст. 289 КУпАП, що підтверджується особистим підписом позивача.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові не зазначено, яким саме технічним засобом здійснювався відеозапис правопорушення, як і не міститься відмітки про додання до постанови відповідного відеозапису, який підтверджує факт недотримання позивачем вимог ПДР України.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 (справа №338/1/17), візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Водночас, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Крім того, згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 20.05.2020 у справі 524/5741/16-а, рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 указаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП встановлено відповідальність за адміністративне правопорушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Дослідивши докази по справі, суд приходить до такого висновку.

Згідно постанови серії ЕНА №6118984 від 09.11.2025 позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП,та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/855/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем ПДР України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Також Верховний Суд у вказаній постанові вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окрім того, як зазначалось вище, відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови також вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним і самодостатнім доказом вчинення ним правопорушення. Саме по собі викладення обставин адміністративного правопорушення у постанові не може підтверджувати факт його вчинення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є актом суб`єкта владних повноважень, який лише фіксує результати розгляду зафіксованої події, а не саму подію.

З огляду на це обов`язковою умовою законності такої постанови є наявність належних і допустимих доказів, що підтверджують сам факт правопорушення.

Відповідач у відзиві не посилається на наявність відеозапису з нагрудної камери поліцейського як підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Як було зазначено судом вище, відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП у постанові у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху обов`язково повинні бути зазначені технічні засоби, якими здійснено фото- чи відеозапис, а також вказано на додавання відповідних матеріалів до постанови. Такий припис закону є імперативним і має на меті забезпечення дотримання принципів законності, правової визначеності та права особи на захист.

В оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію, а також не зазначено, що до постанови додається відеозапис події.

Крім того, суд наголошує, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює права та обов`язки для конкретної особи та тягне для неї несприятливі наслідки. За своєю суттю вона є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке повинно бути обґрунтованим на момент його прийняття. Обґрунтованість адміністративного акта передбачає, що він ґрунтується на перевірених і належних доказах, здобутих у спосіб, передбачений законом, і не може замінювати собою доказову базу.

За наведених обставин суд доходить висновку, що відсутність у постанові посилання на технічний засіб відеофіксації та належним чином оформленого додатку у вигляді відеозапису, а сама постанова не може розцінюватися як достатнє підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ПДР України, а тому у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 121 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись статями 1-3, 77, 241-246, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Цьоки Василя Васильовича, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6118984 від 09.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5ст.121КУпАП та накладення адміністративного стягнення скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 Ю, адреса: АДРЕСА_2 .

Головне управління національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40108913, місцезнаходження: м.Ужгород, вул. Ракоці ,13.

Суддя Суха Н.І.