Рішення № 135147777, 25.03.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2026 Справа №607/2478/26 Провадження №2/607/3111/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Великоберезовицької селищної ради, третя особа приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Тетяна Володимирівна, про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , Великоберезовицької селищної ради, в якій просить:

- припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6125282200:02:001:1262, яка розташована у с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, визначивши право спільної часткової власності, що на момент смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частка кожного із співвласників становить: - 2/4 частки ОСОБА_1 ; - 1/4 частки ОСОБА_4 ; - 1/4 частки ОСОБА_3 ;

- визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6125282200:02:001:1262, яка розташована у с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що є спадкоємцем всього майна після померлої матері ОСОБА_3 , однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки, оскільки було виявлено, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення часток співвласників, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. З цих підстав, просить суд позов задовольнити.

Від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, згідно якого позов визнає, не заперечує проти його задоволення.

Ухвалою судді від 04.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.03.2026.

Ухвалою суду від 05.03.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 19.03.2026.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у ньому та просила його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача - Великоберезовицької селищної ради та третя особа - приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Тетяна Володимирівна в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку від 09.11.2009, серії ЯИ №008616, виданого ОСОБА_5 на підставі рішення сесії Великолуцької сільської ради від 16.10.2007 № 57, співвласниками земельної ділянки, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6125282200:02:001:1262, яка розташована у с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, на момент видачі були: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Згідно інформації, зазначеної у даному акті, частки співвласників у спільній власності не визначено.

24.11.2014 за реєстром за № 1-207 Тернопільською районною державною нотаріальною конторою Качуровській Іванні Ігорівні видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 (одну четверту) частку земельної ділянки, яка належала померлому ОСОБА_5 .

Державну реєстрацію права власності на 1/4 (одну четверту) частку земельної ділянки проведено, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.11.2024, індексний номер 29932948.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 09.06.2020 Виконавчим комітетом Великолуцької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.02.1970 та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 04.02.1989.

Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Тетяни Володимирівни № 327/02-31 від 12.11.2025 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6125282200:02:001:1262, яка розташована у с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області.

Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії обґрунтована тим, що відповідно до правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не визначено частки у спільній власності між її співвласниками у встановленому законом порядку.

Водночас, з вказаної постанови нотаріуса встановлено, що ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 склала заповіт на все майно, який було посвідчено Великолуцькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 28.02.2019, за реєстровим № 11. До майна померлої ОСОБА_3 19.11.2020 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я. було заведено спадкову справу за № 218/2020 на підставі заяви про прийняття спадщини, яку подала дочка померлої ОСОБА_1 . Згідно матеріалів спадкової справи інших спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині згідно статті 1241 ЦК України, немає.

Окрім того, 12.11.2025 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В. за реєстровим №1846 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/5 (дві п`ятих) частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6125282200:02:001:1262, яка розташована у с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла дочці ОСОБА_1 .

У встановлений законом термін позивачка звернулася з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Чопик І.Я., де була заведена спадкова справа. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину, відсутні. Однак, приватним нотаріусом була видана постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки після смерті ОСОБА_3 , оскільки було виявлено, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення часток, що унеможливлює видачу свідоцтва.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно зі статтею 1225 ЦК України в редакції, чинній на час відкриття спадщини, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України, у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Частинами першою, другою статті 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Статтею 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з частинами другою - п`ятою статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Оскільки частка у спільній сумісній власності на земельну ділянку за життя ОСОБА_3 не визначалась і єдиною підставою відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку було те, що за спадкодавцем не була визначена частка земельної ділянки, яка належала їй на праві спільної сумісної власності, позивач не може реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На допустимості обраного позивачем способу захисту цивільного права наголошує Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справі у п.3.4. Інформаційного листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», де зазначає, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Зі змісту статті 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Суд встановив, що спірна земельна ділянка була у спільній сумісній власності на підставі рішення сесії Великолуцької сільської ради від 16.10.2007 № 57 та державного акта від 09.11.2009.

З огляду на це, частки всіх співвласників у спільній сумісній власності на земельну ділянку на момент смерті ОСОБА_3 були рівними і становили по 1/4, за винятком ОСОБА_1 , частка якої на момент смерті матері становила 2/4 частки, оскільки їй 24.11.2014 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки після смерті ОСОБА_5 .

Враховуючи те, що частка померлої ОСОБА_3 у спільній сумісній власності становила 1/4, а позивачка прийняла спадщину за заповітом за матір`ю, суд доходить висновку, що позивачка в порядку спадкування має право на 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку, що належала ОСОБА_3 .

Окрім того, суд вважає обгрнутованою позовну вимогу про припинення права спільної сумісної власності із визначенням часток за кожним із співвласників на момент смерті ОСОБА_3 , оскільки згідно із статтею 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 303/3309/23.

Власник майна як це передбачає стаття 392 ЦК України може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Аналізуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги те, що позивач не може оформити спадщину в нотаріальній конторі, його право підлягає захисту в судовому порядку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. ст.ст.4, 12, 13, 81, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6125282200:02:001:1262, яка розташована у с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, визначивши право спільної часткової власності, що на момент смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частка кожного із співвласників становить: - 2/4 частки ОСОБА_1 ; - 1/4 частки ОСОБА_2 ; - 1/4 частки ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6125282200:02:001:1262, яка розташована у с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області, що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлено 25.03.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Великоберезовицька селищна рада, місцезнаходження: Тернопільська область, Тернопільський район, селище Велика Березовиця, вул. Микулинецька, 42, код ЄДРПОУ 04393462.

Третя особа: Приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Тетяна Володимирівна, м. Тернопіль, пров. Тарнавського, 2/251, РНОКПП НОМЕР_5 .

Головуючий суддя В. М. Позняк