Рішення № 135147703, 26.03.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/997/25

Провадження № 2/602/96/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2026 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого РАДОСЮКА А. В.

при секретарі ЯБЛОНСЬКІЙ М.М.

розглянувши в письмовому провадженні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 03.07.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9841360 на суму 17250,00 грн. На виконання умов Кредитного договору первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 .

20.01.2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9841360 від 03.07.2024 року.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором №00-9841360 від 03.07.2024 року становить 35955,00 грн.

Тому позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 35955,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Від представника відповідача Трембач А.М. надійшов відзив на позов, в якому вона вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Звертає увагу на те, що тіло кредиту складає 15000,00 грн., натомість позивач безпідставно та з незрозумілих причин просить стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 17250,00 грн.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів надсилання

ОСОБА_1 електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію». Правила надання коштів у позику, долучені позивачем до позову не можна вважати належним та допустимим доказом та частиною кредитного договору № 00-9841360 від 03.07.2024, оскільки вони не містять підпису позичальника та відомостей про те, яких договорів вони стосуються. Паспорт споживчого кредиту також не є належним доказом укладення кредитного договору, оскільки містить узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. З наданих позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення відповідача щодо укладення кредитного договору та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні, всі додані до заяви документи складені заявником одноособово.

Крім того, надані позивачем документи розрахунку кредитної заборгованості не підтверджені належними, в розумінні чинного законодавства, доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів за вказаним кредитний договором.

Представник відповідача також просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів з огляду на його беззмістовність, оскільки докази, про витребування яких заявлено клопотання, не стосуються предмету доказування у цій справі. Крім того, позивач не набув права вимоги відносно відповідача за кредитним договором №00-9841360 від 03.07.2024, а відтак є неналежною стороною по справі.

Вважає, що позивач вводить суд в оману щодо розміру заборгованості по тілу кредиту, так як фактично до неї було включено також заборгованість за комісією надання кредиту. Відповідач заперечує нарахування комісії, при цьому спирається на постанову Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього процентів за користування кредитом в розмірі 18705,00 грн. Вказує, що хоча кредитний договір був начебто укладений 03.07.2024, первісний кредитодавець, всупереч вимогам ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», здійснював нарахування відсотків за весь період користування кредитними коштами за ставкою 1,45%, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки. На думку відповідача з врахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності, розмір процентів за користування кредитними коштами (в разі укладення кредитного договору) мав би становити не більше 50% від тіла кредиту.

Представник відповідача також зазначає, що станом на час розгляду справи, відповідач має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист щодо сплати процентів за користування кредитом, а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором, представник відповідача вказує, що договором факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року передбачено, що «Документацією» є оригінали документів, які є у кредитора та засвідчують права, що передаються, а саме, зокрема, - докази перерахування коштів на рахунок боржника; платіжні документи про виконання грошових зобов`язань боржника за кредитним договором. Однак, первісним кредитором не було передано фактору (наступним факторам) по оспорюваному кредитному договору належні докази, що підтверджують факт перерахування грошових коштів Товариством та їх зарахування на картковий рахунок боржника, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку із відсутністю таких доказів у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, а також те, що викладені у позовній заяві підстави позовних вимог об`єктивно не підтверджені, вважає, що позивач не набув належним чином прав вимоги відносно відповідача за кредитним договором №00-9841360 від 03.07.2024, відтак є неналежною стороною по вказаній справі та заявлені ним позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач не погоджується з розміром правової допомоги 7000 грн., оскільки вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає, що нарахування відсотків за кредитним договором відповідачу здійснювалось з 03.07.2024 по 26.09.2024, тобто поза межами несення відповідачем військової служби. Первісний кредитор ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації. Позивач розцінює позицію відповідача як намагання ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість за невиконання зобов`язань. Позивачем надано належні докази, які підтверджують право вимог до відповідача та доведено факт порушення, отже позовні вимоги є обгрунтованимі та такі, що підлягають задоволенню. Крім того, позивачем надано беззаперечні докази щодо надання йому професійної правничої допомоги з обґрунтованими розрахунками.

Також на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просить зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: заборгованість за кредитним договором в розмірі 30000,00 грн., з яких: 17250,00 грн. тіло кредиту, 12750,00 грн. відсотки за користування. Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак позовна заява містить клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача адвокат Тальчук П.І. в судове засідання не з`явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, однак будучи присутньою в попередньому судовому засіданні позовних вимог не визнала з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступні факти:

Судом встановлено, що 03.07.2024 року між ТОВ «Макс кредит» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії №00-9841360 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору (а.с.25-29).

Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума ліміту кредитної лінії складає: 15000 грн. Тип кредиту - кредитна лінія.

Відповідно до п. 1.3. Договору, строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов`язується повернути кредит 28.06.2025 року.

Згідно з п. 1.4 Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 28.07.2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).

Відповідно до п. 1.5.1. Договору, стандартна процентна ставка складає 1,45 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.

Згідно з п. 1.6 Договору, за надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 15,00% від суми Кредиту, що складає 2250 грн.

Згідно з п. 1.10. Договору, усі істотні умови Договору, порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення Договору.

Вищевказаний правочин підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора: 37858, який був відправлений йому 03.07.2024 року о 17:01:43, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (а.с.13).

Згідно паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, сума/ліміт кредиту 15000,00 грн., строк кредитування 360 календарних днів, мета отримання кредиту споживчі потреби, комісія за надання кредиту 2250,00 грн., загальні витрати за кредитом 80550,40 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом 95550,00 грн., реальна річна процентна ставка 9115,87% (а.с.18-19).

Відповідно до Інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» № 173/02 від 06.02.2025 року, на сайті Торговиця через платіжний сервіс «Platon» були успішно перераховані кошти, а саме: номер транзакції 42001-53219-16764, сума 15000,00 грн., дата та час проведення: 2024-07-03 17:02:02 , маска платіжної картки НОМЕР_2 , Банк емітент PRIVAT BANK (а.с.16-17).

Як вбачається із наданого розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії №00-9841360 від 03.07.2024 року загальна сума заборгованості за кредитом 35955 грн., з яких: 15000 грн. основна заборгованість, 2250 грн. - заборгованість за комісією, 18705 грн. - заборгованість за процентами (а.с.39).

З відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 28.02.2026 на запит суду та виписки за договором № б/н за період 03.07.2024 -08.07.2024 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період 03.07.2024 -08.07.2024: НОМЕР_5 був/є фінансовим, вказаний номер телефону знаходився/знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 По рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 15000 грн. 03.07.2024 року.

20.01.2025 року ТОВ "ФК "ЕЙС" та ТОВ "Макс кредит" уклали договір факторингу №20012025-МК/Ейс, у відповідності до умов якого ТОВ "Макс кредит" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЕЙС" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЕЙС" приймає належні ТОВ "Макс кредит" права вимоги до боржників (а.с.43-49).

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 35955 грн.(а.с.41-42).

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями ст.639ЦПК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч.1ст. 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За приписами ст.ст.526,527,530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторін.

Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Стаття 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Суд не приймає до уваги твердження сторони відповідача про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження відступлення права вимоги за договором факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року, оскільки відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 35955 грн..

Таким чином, ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконував свої зобов`язання, що є істотним порушенням договору.

Однак, позивачем в тіло кредиту в розмірі 17250 грн. включена також і комісія за договором в розмірі 2250 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 2250 грн. суд зазначає наступне.

За загальним правилом, передбаченимст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2, 3ст.215ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченістаттею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захистправ споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, 2, 5ст.18Закону України «Про захистправ споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживчекредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1Закону України«Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Однак, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.11Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні за змістом спірних правовідносин правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та у постанові ОП КЦС ВС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Відповідно до ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом установлено, що в п. 1.6. Договору, за надання кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 15,00% від суми Кредиту, що складає 2250 грн..

Тобто банком фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Однак, розмір комісії за надання кредиту, який визначено в договорі № 00-9841360 від 03.07.2024, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Тобто, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена.

Отже, указані умови кредитного договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що відповідачу встановлено комісію за управління та обслуговування кредиту, хоча такі послуги за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування відсотків з урахуванням доводів сторони відповідача про наявність у відповідача права на списання вказаних відсотків як особи, що проходить військову службу, суд зазначає наступне.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено поширення дії, зокрема підпункту 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

З системного аналізу наведеної норми права вбачається, що звільняються від нарахування відсотків військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на весь час їх призову.

З огляду на матеріали справи, згідно посвідчення серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій. З наявного в матеріалах справи копії військового квитка серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 з 03.09.2024 на підставі Указу Президента України № 69/2022 призваний у Збройні Сили України. Відповідно до копії довідки Ф-5 № 125 від 21.01.2025 року відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_8 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії №00-9841360 від 03.07.2024 року нарахування відсотків здійснювалося з 03.07.2024 року по 26.09.2024 року. Разом з тим, позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог зменшено розмір нарахованих відсотків до періоду призову відповідача на військову службу, тобто під час здійснення відповідачем військової служби відсотки за користування кредитом не нараховувалися.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування відсотків за користування кредитом у розміні 12750,00 грн.

За таких обставин, враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредитної лінії №00-9841360 від 03.07.2024 у загальній сумі 27750,00 грн., з яких: 15000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12750,00 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано наступні документи: копія договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; копія додаткової угоди № 25770857693 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року від 11.09.2025 року; копія свідоцтва про право на зяняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10, відповідно до якої Соломко О.В. має право здійснювати адвокатську діяльність; копія довіреності від 11.08.2025 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЕЙС» уповноважує адвоката Соломко О.В. бути представником ТОВ «ФК «ЕЙС»; копія протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року; копія акта прийому передачі наданих послуг від 01.10.2025 року, у відповідності до якого послуги надано на загальну суму 7000,00 грн.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи клопотання сторони відповідача стосовно зменшення розміру витрат на правничу допомогу суд визнає необхідним задовольнити частково позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, при цьому суд приймає до уваги платіжну інструкцію від 17 жовтня 2025 року № 28797 року про сплату судового збору.

З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2240,72 грн. (92,5 % з 2422,40 грн.).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12,81,259,263-265,352 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 611, 1046, 1048, 1049, 1052, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором № 00-9841360 від 03.07.2024 року у розмірі 27750 (двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок (з яких: 15000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 12750,00 грн. - заборгованість за відсотками).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, 2240 (дві тисячі двісті сорок) гривень 72 копійки сплаченого судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. В. Радосюк