Рішення № 135145235, 13.03.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/124/26

2/134/254/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 березня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

28 січня 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 липня 2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 858415934 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора AT7R499V.

Так, відповідачка самостійно за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» www.moneyveo.ua, зареєструвалася на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, після чого заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, у якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало ОСОБА_1 через банк-провайдер грошові кошти в розмірі 3 600,00 грн. У подальшому відповідачка збільшила суму кредиту до 14 250,00 грн.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором № 858415934 від 30.07.2019 у повному обсязі.

Водночас відповідачка, всупереч умовам цього договору, не виконала належним чином свої зобов`язання, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Надалі до цього Договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну його дії.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 підписали Реєстр прав вимоги № 59 від 03.01.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором № 858415934 від 30.07.2019, боржником у якому є відповідачка.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим Договором.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 858415934 від 30.07.2019, боржником у якому є відповідачка.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, на підставі якого, відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 в загальному розмірі 54 364,32 грн, з яких: 14 249,11 грн - заборгованість по основному боргу; 22 890,88 грн - заборгованість по відсоткам; 17 224,33 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

При цьому право вимоги по кредитному договору було відступлено саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору. Так, умови договорів факторингу передбачали можливість передачі прав вимоги, які виникнуть після дати їх підписання, що не суперечить чинному законодавству, а також те, що перехід права вимоги відбувається в момент підписання відповідного реєстру права вимоги, а не з дати укладення договору факторингу.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 в розмірі 37 139,99 грн, а також понесені судові витрати: 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 06 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

19 лютого 2026 року від представника відповідачки - адвоката Безсмертного С.М. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідачки вказує, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Водночас на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» кредитного договору № 858415934 від 30.07.2019 не існувало, а отже за цим договором не могли бути відступлені права кредитора.

Таким чином, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не були погоджені істотні умови договору в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і не могли бути охоплені зобов`язання відповідачки, які виникли після укладення цього договору.

Крім того, позивачем не надано докази на підтвердження оплати за договором факторингу, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 28 листопада 2018 року.

Враховуючи, що позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» не доведено факту переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не підтверджують передання права вимоги за цим договором до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС».

Також представник відповідачки зазначає, що розрахунок заборгованості за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 не відповідає умовам цього договору, оскільки нарахування відсотків відбулося поза межами строку кредитування. За умовами договору кредит надавався на 30 днів. Після укладення кредитного договору між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими змінювались умови кредитування, зокрема збільшувався розмір кредиту та визначалась сукупна вартість кредиту. При цьому, додаткові угоди не містять положень про продовження строку кредитування понад визначений строк, а тому не можуть бути підставою для нарахування процентів за межами встановленого строку користування кредитом. У цьому випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного статтею 625 ЦК України, про що останній не заявляв вимог. Також з наданого позивачем розрахунку заборгованості, зробленого первісним кредитором, вбачається, що відповідачкою було внесено грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а саме: 30.08.2019 в сумі 1 078,00 грн та 29.09.2019 в сумі 3 626,00 грн, які були зараховані в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків. Таким чином, після останньої додаткової угоди сукупна вартість кредиту складала 17 753,99 грн, з яких: 14 249,00 грн - тіло кредиту, 3 504,41 грн - проценти за користування кредитом. Враховуючи внесені відповідачкою кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, сукупна вартість кредиту становить 13 049,99 грн (17 753,99 грн - 4 704,00 грн).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення відсотків за кредитом, нарахованих після спливу строку кредитування, є безпідставними.

Розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, на думку представника відповідачки, не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а надані позивачем документи не містять відомостей про конкретного адвоката, який надавав правничу допомогу.

У відзиві на позов зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми понесених відповідачкою судових витрат становить 5 500,00 грн, які складаються з витрат на правничу допомогу. Докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

19 лютого 2026 року від представника позивача - Полякова О.В. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій він просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, підлягають відхиленню, оскільки позивач належним чином підтвердив перехід прав вимоги та обґрунтованість нарахованих відсотків.

Так, з урахуванням визначених строків дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Згідно з умовами договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Таким чином, на момент включення кредитного договору № 858415934 від 30.07.2019 до реєстру, право вимоги уже існувало. На підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 долучено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 59 від 03.01.2020 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що свідчить про належне виконання сторонами зобов`язань та відсутність фінансових претензій. У кредитному договорі, укладеному відповідачкою з первісним кредитором, передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку, яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків здійснювалися в межах погоджених умов кредитного договору. Перед укладенням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з його змістом, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватися умов договору. У кредитному договорі сторони узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Заявлений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу відповідає критеріям обґрунтованості та розумності згідно приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, є співмірним зі складністю справи, а також документально підтверджений.

Суд звертає увагу, що згідно з положеннями ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

З огляду на це суд не бере до уваги додаткові пояснення по справі, які надійшли через систему «Електронний суд» від представника відповідачки - адвоката Безсмертного С.М. та представника позивача - Сахарової О.І. відповідно 02.03.2026 та 05.03.2026, оскільки дозволу на їх подання учасники справи не просили, а суд не визнавав їхнє подання необхідним.

У судове засідання 10 березня 2026 року сторони та їх представники не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

У позовній заяві представник позивача - Поляков О.В. просив розглянути справу у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності учасників справи, оскільки згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Судом встановлено, що 30.07.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір № 858415934, згідно з яким Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 3 600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а. с. 13-14).

Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 0,43 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування кредиту до закінчення строку кредиту (156,95 % річних). Розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. п. 1.2-1.6 Договору).

Невід`ємною частиною Договору також є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства www.moneyveo.ua (п. 4.1 Договору).

У пункті 4.2 Договору сторони передбачили, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 Договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 1.4-1.5 Договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладання Договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 1.3 Договору.

Сторони погодилися, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 4.3 Договору).

Також сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та Товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 4.4 Договору).

У Додатку № 1 до Договору № 858415934 від 30.07.2019, сторони погодили наступний Графік розрахунків: термін платежу - 29.08.2019; сума кредиту - 3600 грн; нарахований процент - 461,40 грн; до сплати (разом) - 4064,40 грн (а. с. 14 зворот).

Укладення кредитного договору № 858415934 від 30.07.2019 підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», з якої вбачається, що 30.07.2019 о 20:53:28 одноразовий ідентифікатор AT7R499V відправлений позичальнику ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 20:54:18 ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле ІТС, 30.07.2019 о 20:54:25 грошові кошти перераховані позичальнику (а. с. 38).

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 30.07.2019 зазначено загальну інформацію про кредитний договір, персональні дані позичальника ОСОБА_1 , а також номер банківської карти, на яку має бути перерахована сума кредиту, НОМЕР_2 (а. с. 35).

05.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, згідно з якою Товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 2000,00 грн з 05.08.2019 на строк дії Договору № 858415934 від 30.07.2019 на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 05.08.2019 сторони погодили новий Графік розрахунків, а саме: термін платежу - 29.08.2019; сума кредиту - 5600 грн; нарахований процент - 670,80 грн; до сплати (разом) - 6270,80 грн (а. с. 16).

07.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, згідно з якою Товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 500,00 грн з 07.08.2019 на строк дії Договору № 858415934 від 30.07.2019 на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 07.08.2019 сторони погодили новий Графік розрахунків, а саме: термін платежу - 29.08.2019; сума кредиту - 6100 грн; нарахований процент - 718,10 грн; до сплати (разом) - 6818,10 грн (а. с. 17).

07.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, згідно з якою Товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 100,00 грн з 07.08.2019 на строк дії Договору № 858415934 від 30.07.2019 на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 07.08.2019 сторони погодили новий Графік розрахунків, а саме: термін платежу - 29.08.2019; сума кредиту - 6200 грн; нарахований процент - 727,56 грн; до сплати (разом) - 6927,56 грн (а. с. 18).

09.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, згідно з якою Товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 550,00 грн з 09.08.2019 на строк дії Договору № 858415934 від 30.07.2019 на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 09.08.2019 сторони погодили новий Графік розрахунків, а саме: термін платежу - 29.08.2019; сума кредиту - 6750 грн; нарахований процент - 774,96 грн; до сплати (разом) - 7524,96 грн (а. с. 19).

16.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, згідно з якою Товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 1550,00 грн з 16.08.2019 на строк дії Договору № 858415934 від 30.07.2019 на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 16.08.2019 сторони погодили новий Графік розрахунків, а саме: термін платежу - 29.08.2019; сума кредиту - 8300 грн; нарахований процент - 861,54 грн; до сплати (разом) - 9161,54 грн (а. с. 20).

17.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, згідно з якою Товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 750,00 грн з 17.08.2019 на строк дії Договору № 858415934 від 30.07.2019 на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 17.08.2019 сторони погодили новий Графік розрахунків, а саме: термін платежу - 29.08.2019; сума кредиту - 9050 грн; нарахований процент - 900,30 грн; до сплати (разом) - 9950,30 грн (а. с. 21).

18.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, згідно з якою Товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 350,00 грн з 18.08.2019 на строк дії Договору № 858415934 від 30.07.2019 на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 18.08.2019 сторони погодили новий Графік розрахунків, а саме: термін платежу - 29.08.2019; сума кредиту - 9400 грн; нарахований процент - 916,80 грн; до сплати (разом) - 10316,80 грн (а. с. 22).

26.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, згідно з якою Товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 3600,00 грн з 26.08.2019 на строк дії Договору № 858415934 від 30.07.2019 на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 26.08.2019 сторони погодили новий Графік розрахунків, а саме: термін платежу - 29.08.2019; сума кредиту - 13000 грн; нарахований процент - 963,24 грн; до сплати (разом) - 13963,24 грн (а. с. 23).

28.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, згідно з якою Товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 300,00 грн з 28.08.2019 на строк дії Договору № 858415934 від 30.07.2019 на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 28.08.2019 сторони погодили новий Графік розрахунків, а саме: термін платежу - 29.08.2019; сума кредиту - 13300 грн; нарахований процент - 964,53 грн; до сплати (разом) - 14264,53 грн (а. с. 24).

30.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, за умовами якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит, на 30 днів. Починаючи з 29.08.2019, позичальник сплачує за користування кредитом 0,85 процентів в день від суми кредиту згідно даної Додаткової угоди (а. с. 15).

31.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, згідно з якою Товариство зобов`язалося збільшити суму кредиту на суму 950,00 грн з 31.08.2019 на строк дії Договору № 858415934 від 30.07.2019 на умовах строковості зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. У Додатку № 1 до Додаткової угоди від 31.08.2019 сторони погодили новий Графік розрахунків, а саме: термін платежу - 28.09.2019; сума кредиту - 14249 грн; нарахований процент - 3504,41 грн; до сплати (разом) - 17753,99 грн (а. с. 24).

29.09.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 858415934 від 30.07.2019, за умовами якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит, на 30 днів. Починаючи з 28.09.2019, позичальник сплачує за користування кредитом 0,85 процентів в день від суми кредиту згідно даної Додаткової угоди (а. с. 15 зворот).

Враховуючи факт підписання відповідачкою ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що укладення кредитного договору № 858415934 від 30.07.2019 року відбулось, що узгоджується зі ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», та на виконання умов договору, з урахуванням додаткових угод до нього, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало ОСОБА_1 суму кредиту в загальному розмірі 14 250,00 грн (3600 + 2000 + 500 + 100 + 550 + 1550 + 750 + 350 + 3600 + 300 + 950 = 14250) на банківську картку № НОМЕР_2 .

Факт отримання ОСОБА_1 цих кредитних коштів підтверджується повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 18.02.2026 № 20.1.0.0.0/7-260210/39554-БТ, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , та долученою до повідомлення випискою по рахунку. Номер телефону НОМЕР_5 був/є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_4 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Отже, суд вважає доведеним виконання первісним кредитором свого обов`язку за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019.

Відповідачкою суду не надано доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод: № 19 від 28 листопада 2019 року на строк до 31 грудня 2020 року, № 26 від 31 грудня 2020 року на строк до 31 грудня 2021 року, № 27 від 31 грудня 2021 року на строк до 31 грудня 2022 року, № 31 від 31 грудня 2022 року на строк до 31 грудня 2023 року, № 32 від 31 грудня 2023 року на строк до 31 грудня 2024 року. За умовами договору факторингу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» прийняло належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 59 від 03 січня 2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п в Реєстрі 1288) за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 в сумі 44 646,05 грн, з яких: 14 249,11 грн - заборгованість по основному боргу; 30 396,94 грн - заборгованість по відсоткам.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п в Реєстрі 596) за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 в сумі 37 139,99 грн, з яких: 14 249,11 грн - заборгованість по основному боргу; 22 890,88 грн - заборгованість по відсоткам.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло належні ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 14 липня 2025 року до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п в Реєстрі 11950) за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 в сумі 54 364,32 грн, з яких: 14 249,11 грн - заборгованість по основному боргу; 22 890,88 грн - заборгованість по відсоткам; 17 224,33 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Досліджені судом вищезазначені докази у справі свідчать, що до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .

Заперечуючи проти позову, сторона відповідача вказує, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело наявності у нього права на звернення до суду з даним позовом, а саме переходу права грошової вимоги до відповідачки від первісного кредитора.

Такі доводи суд відхиляє з огляду на таке.

Пунктом 2.1 Розділу 2 (Предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно умов цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Пунктами 1.3, 1.5 Розділу 1 (Визначення термінів) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що «Право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; «Реєстр прав вимоги» означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим Договором. Форма Реєстру прав вимоги наведена в Додатку № 1 до цього Договору.

Тобто, Реєстр прав вимоги не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення неодноразово за бажанням сторін.

Згідно п. 4.1 Розділу 4 (Порядок відступлення права вимоги) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку.

03 січня 2020 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги № 59 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, внаслідок чого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право грошової вимоги за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019, боржником в якому є відповідачка ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило дійсне право вимоги, оскільки з урахуванням додаткових угод до договору факторингу його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Відтак укладання договору факторингу між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачкою не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 було передане ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на підставі Реєстру прав вимоги № 59 від 03.01.2020.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 в розмірі 37 139,99 грн.

Згідно наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019, зробленого первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 03 січня 2020 року (дата відступлення права вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»), заборгованість відповідачки за цим договором становила 44 646,05 грн, з яких: 14 249,11 грн - заборгованість по основному боргу; 30 396,94 грн - заборгованість по відсоткам. Із зазначеного розрахунку вбачається, що відповідачка здійснила два платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості, а саме: 30.08.2019 в сумі 1 078,00 грн та 29.09.2019 в сумі 3 626,00 грн, а всього 4 704,00 грн. З цієї суми 0,89 грн зараховано на погашення тіла кредиту, а решту 4 703,11 грн - на погашення відсотків. Після 29 вересня 2019 року відповідачки жодних платежів не вносила.

Строк, на який надавався кредит за Договором № 858415934 від 30.07.2019, становив 30 днів з терміном платежу 29.08.2019. Відповідно до Додаткової угоди від 30.08.2019 до цього договору строк користування кредитом було продовжено на 30 днів, а Додатковою угодою від 29.09.2019 - ще на 30 днів.

У період з 29.08.2019 по 28.10.2019 (продовжений період кредитування згідно з додатковими угодами) нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося за процентною ставкою 0,85 % в день від суми кредиту.

Оскільки кредит у встановлені строки повернуто не було, кредитодавець 01.11.2019 здійснив перерахунок відсотків за користування кредитом, а починаючи з 02.11.2019 кредитором нараховувалися відсотки за понадстрокове користування кредитом за ставкою 1,70 % в день від суми кредиту, що відповідає п. 4.2 та п. 4.3 Договору.

Перевіривши поданий розрахунок, суд дійшов висновку, що він є арифметично узгодженим, відповідає умовам договору та не містить внутрішніх суперечностей.

Відповідачкою вказаний розрахунок не спростовано, контррозрахунку суду не надано, доводів щодо неправильності нарахувань не наведено.

За таких обставин суд приймає поданий позивачем розрахунок як належний, допустимий та достатній доказ розміру заборгованості.

Відповідачка ОСОБА_1 фактично отримала та використала кредитні кошти у розмірі 14 250,00 грн, що підтверджується матеріалами справи. У добровільному порядку отримані кошти вона не повернула ні первісному кредитору, ні новим кредиторам, сплативши лише 0,89 грн тіла кредиту. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 249,11 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по відсоткам, то суд враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, закон прямо допускає можливість: відступу від загального правила щодо трьох процентів річних; визначення сторонами іншого розміру відповідальності у договорі.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 зроблено висновок про те, що проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

У кредитному договорі № 858415934 від 30.07.2019 року сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів, зокрема, погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку, встановленого договором і додатковими угодами, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такі проценти нараховуються саме у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, не є платою за правомірне користування кредитом, мають характер відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України), так як вони нараховані згідно умов кредитного договору.

Після набуття права вимоги за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» з 04.01.2020 продовжило нараховувати відсотки за понадстрокове користування кредитом, у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 за відсотками станом на 30 травня 2023 року (день відступлення права вимоги від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») становила 40 115,21 грн.

При цьому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» право вимоги за вказаним договором у сумі 37 139,99 грн, тобто меншій, ніж та, яку воно отримало від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (44 646,05 грн), без надання доказів погашення заборгованості в частині нарахованих відсотків, тоді як заборгованість за тілом кредиту залишилася без змін. Враховуючи, що визначення розміру переданої вимоги належить сторонам договору факторингу, суд не оцінює зазначену обставину та вирішує спір у межах заявлених позовних вимог.

У свою чергу, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 в загальному розмірі 54 364,32 грн, з яких: 14 249,11 грн - заборгованість по основному боргу; 22 890,88 грн - заборгованість по відсоткам; 17 224,33 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Таким чином, сума у частині відсотків відповідає тій, яку ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» отримало від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, викладений у статті 13 ЦПК України, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, даний позов слід задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 37 139,99 грн заборгованості за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019, з яких: 14 249,11 грн - заборгованість за основним боргом; 22 890,88 грн - заборгованість за відсотками.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» під час розгляду справи в суді на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додаткової угоди № 25770907267 від 01 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги та довіреності від 11 серпня 2025 року здійснював адвокат Соломко О.В.

Згідно акта прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року сторони погодили, що адвокатом Соломко О.В. у даній справі надано ТОВ «ФК «ЕЙС» такі види правової допомоги: вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості - 2 години вартістю 1000 грн, складання позовної заяви - 2 години вартістю 5000 грн, підготовка адвокатського запиту - 1 година вартістю 500 грн, підготовка клопотання про витребування доказів - 1 година вартістю 500 грн. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 7000 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд вважає, що розмір заявлених стороною позивача витрат на правничу допомогу є завищеним та непропорційним до предмета спору, оскільки дана справа незначної складності, з ціною позову 37 139,99 грн, судова практика щодо вирішення спорів, пов`язаних зі стягненням кредитної заборгованості, є сталою і передбачуваною. Така послуга, як вивчення матеріалів справи, носить лише усний/аналітичний характер без вчинення відповідних процесуальних дій, є похідною від складання процесуальних документів та не може займати багато часу.

З огляду на викладене, беручи до уваги клопотання представника відповідачки, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФК «ЕЙС» до 5 000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, на переконання суду, є справедливим та обґрунтованим, співмірним із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено у повному обсязі, тому сплачений ним судовий збір в сумі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 858415934 від 30.07.2019 у розмірі 37 139,99 грн (тридцять сім тисяч сто тридцять дев`ять гривень 99 копійок), з яких: 14 249,11 грн - заборгованість за основним боргом; 22 890,88 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 2 662,40 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 7 662,40 грн (сім тисяч шістсот шістдесят дві гривні, 40 копійок) судових витрат.

Судові витрати, понесені відповідачкою, залишити за нею.

Рішення суду набирає законної сили я закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: м. Київ, Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 13 березня 2026 року.

Суддя