Ухвала суду № 135143577, 24.03.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-н/759/139/26

ун. № 548/46/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д. розглянувши матеріали заяви АТ "Оператор газорозподільчої системи "Полтавагаз" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2026 р. до суду надійшла вказана заява на підставі ухвали Хорольського районного суду Полтавської області від 29.01.2026 р.

Разом з тим, суд приходить до висновку про направлення справи за підсудністю до Хорольського районного суду Полтавської області, виходячи з наступного.

Заявником подано заяву за місцем надання послуг.

Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічне міститься у постанові Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17.

Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, заявник просить стягнути заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу, який надавався за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться у Лубенському районі Полтавської області та юрисдикційно відноситься до Хорольського районного суду Полтавської області.

Предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають за надання послуг та такі послуги надаються за місцем перебування нерухомого майна.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Таким чином встановлено, що підсудність даної справи не належить до юрисдикції Святошинського районного суду м. Києва.

Оскільки справа передана цьому суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, тому не ігноруючи положення ст. 32 ЦПК України щодо неприпустимості спорів між судами про підсудність, суд, який отримав справу, зобов`язаний вирішити питання щодо можливості відкриття провадження у справі і відповідно перевірити правильність визначення підсудності цьому суду.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття провадження у справі і визначення підсудності справи даному суду суд бере до уваги такі обставини і приписи процесуального закону:

Статтею шостою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особі гарантовано право на справедливий суд. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на … розгляд його справи … судом, встановленим законом.

Суд, встановлений законом, у розумінні ст.6 Конвенції, означає суд, який визначений на розгляд справи конкретної справи з урахуванням встановлених законом правил визначення підсудності.

Крім того, суд враховує, що у випадку якщо заяву про видачу судового наказу подано з порушенням правил підсудності, то суд не направляє справу за підсудністю, а відмовляє у видачі судового наказу у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Право передачі справи за підсудністю визначено лише у випадку коли боржником є - юридична особа або фізична особа - підприємць у відповідності до ч. 8 ст. 165 ЦПК України.

Таким чином встановлено, що дана заява підлягає розгляду саме Хорольським районним судом Полтавської області, оскільки боржником є саме фізична особа та заява подана за місцем знаходження майна.

Тому при визначенні підсудності у відповідності до приписів ЦПК України, суд не пов`язує свої висновки з висновками в ухвалі Хорольського районного суду Полтавської області від 29.01.2026 р. та не вбачає підстав для відкриття провадження у справі цим судом з порушенням правил підсудності. Відкриття провадження у справі судом порушило правило підсудності і давало б обґрунтовані підстави для оскарження такої ухвали.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розгядати конкретну справу.

Згідно ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Отже, вирішення спору має здійснюватись за переконанням судді в суді за останнім відомим місцем зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання чи перебування відповідача. Оскільки суд не вправі засосовувати альтернативну підсудність самостійно, то застосовує загальні правила підсудності за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.

На підставі наведеного приходжу до висновку про повернення справи до Хорольського районного суду Полтавської області .

Керуючись ст. 27, 31, 32, 187 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Цивільну справу за АТ "Оператор газорозподільчої системи "Полтавагаз" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , - передати за підсудністю до Хорольського районного суду Полтавської області : 37800, Полтавська обл., м. Хорол, вул.Незалежності, 82)

Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: Бабич Н.Д.