Ухвала суду № 135141372, 24.03.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/186/26

Провадження № 1-кп/542/48/26

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170000000654 від 27 червня 2025 року щодо обвинувачених:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 307, частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 310, частиною 2 статті 317 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 310, частиною 2 статті 317 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 310, частиною 2 статті 317 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 310, частиною 2 статті 317 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Новосанжарського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170000000654 від 27 червня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 307, частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 310, частиною 2 статті 317 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 310, частиною 2 статті 317 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 310, частиною 2 статті 317 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 310, частиною 2 статті 317 КК України.

До суду 23 березня 2026 року надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 терміном на 60 днів без визначення розміру застави.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 317 КК України.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 березня 2026 року. Станом на 24 березня 2026 року виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 , яким, на думку сторони обвинувачення, має бути тримання під вартою.

Обґрунтовуючи необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення звертає увагу на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення), які існували під час досудового розслідування та продовжують існувати на даний час.

Застосування відносно ОСОБА_9 більш м`яких, не пов`язаних із триманням під вартою, запобіжних заходів, на думку прокурора, є недоречним, оскільки вони не здатні запобігти встановленим ризикам.

Крім того, стан здоров`я ОСОБА_9 та вік не перешкоджають продовженню стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До суду 24 березня 2026 року надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_8 обов`язків, визначених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: прибувати за викликом до суду, не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи , що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, строком на 2 місяці.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 317 КК України.

У зв`язку із внесенням застави під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_8 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Також, обвинуваченого зобов`язано виконувати визначені слідчим суддею обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.

Обґрунтовуючи необхідність продовження ОСОБА_8 строку дії покладених обов`язків, сторона обвинувачення звертає увагу на те, що обвинувачений може: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі; вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто акцентовано на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У разі не продовження запобіжного заходу та строку дії обов`язків, неможливо запобігти ризикам, оскільки вони передбачають неконтрольоване перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Застосування відносно ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів недоречно, оскільки на даний час існують вищезазначені ризики.

До суду 24 березня 2026 року надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_11 обов`язків, визначених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: прибувати за викликом до суду, не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи , що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, строком на 2 місяці.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 317 КК України.

У зв`язку із внесенням застави під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_11 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Також, обвинуваченого зобов`язано виконувати визначені слідчим суддею обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.

Обґрунтовуючи необхідність продовження ОСОБА_11 строку дії покладених обов`язків, сторона обвинувачення звертає увагу на те, що обвинувачений може: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі; вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто акцентовано на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У разі не продовження запобіжного заходу та строку дії обов`язків, неможливо запобігти ризикам, оскільки вони передбачають неконтрольоване перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Застосування відносно ОСОБА_11 більш м`яких запобіжних заходів недоречно, оскільки на даний час існують вищезазначені ризики.

До суду 24 березня 2026 року надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_10 обов`язків, визначених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: прибувати за викликом до суду, не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи , що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, строком на 2 місяці.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 317 КК України.

У зв`язку із внесенням застави під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_10 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Також, обвинуваченого зобов`язано виконувати визначені судом обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.

Обґрунтовуючи необхідність продовження ОСОБА_10 строку дії покладених обов`язків, сторона обвинувачення звертає увагу на те, що обвинувачений може: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, анкетні дані яких наразі відомі; вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто акцентовано на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У разі не продовження запобіжного заходу та строку дії обов`язків, неможливо запобігти ризикам, оскільки вони передбачають неконтрольоване перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Застосування відносно ОСОБА_10 більш м`яких запобіжних заходів недоречно, оскільки на даний час існують вищезазначені ризики.

У судовому засіданні прокурор підтримав зазначені клопотання, надав пояснення, аналогічні викладеним у них.

Захисник ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_10 не заперечувала.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора відносно обвинуваченого ОСОБА_9 заперечувала, надала до суду 24 березня 2026 року письмові заперечення.

Зокрема, захисник посилалась на відсутність ризиків, зазначених прокурором у клопотанні. Вказала, що такий ризик, як переховування від суду, відсутній, оскільки у ОСОБА_9 наявні міцні соціальні зв`язки, він є доглядачем свого батька, має брата та сина, до ув`язнення працював. Ризик незаконно впливати на свідків не підтверджений належними доказами, стороною обвинувачення не зазначено на якого саме свідка ОСОБА_9 може впливати. Ризик вчиняти інше кримінальне правопорушення є гіпотетичним. Захисник вважала клопотання необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Посилання лише на тяжкість злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_9 обвинувачується, не може бути єдиною підставою для тримання його під вартою. З огляду на це, просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не заперечував.

Заявив в судовому засіданні клопотання про уточнення та доповнення процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, з метою забезпечення його участі в судовому розгляді.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що у лютому 2026 року ОСОБА_8 був доставлений працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження ВЛК. За станом здоров`я йому було надано час на лікування. В подальшому ОСОБА_8 вручена повістка про необхідність прибуття 03 березня 2026 року для подальшої відправки до військової частини.

Оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 307, частиною 2 статті 27, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 310, частиною 2 статті 317 КК України, він не належить до кола осіб, які можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації.

З огляду на це захисник просив:

- уточнити та доповнити процесуальні обов`язки, покладені на ОСОБА_8 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, зазначивши, що він зобов`язаний: 1.1. безумовно прибувати до суду за кожним викликом; 1.2. не відлучатися з місця проживання та/або не змінювати місце проживання без дозволу суду; 1.3. не вчиняти дій та не допускати обставин, які об`єктивно унеможливлюють його участь у судових засіданнях та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків;

- роз`яснити, що виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків у межах цього кримінального провадження є обов`язковим та підлягає врахуванню іншими органами державної влади при вирішенні питань, наслідком яких може стати фактична неможливість явки обвинуваченого до суду;

- направити копію ухвали до ІНФОРМАЦІЯ_5 для врахування під час вирішення будь-яких питань щодо вчинення дій, які можуть унеможливити виконання ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків у цьому кримінальному провадженні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_11 не заперечувала.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною 3 статті 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з частиною 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини 2 статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 3 статті 176 КПК України встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом положень пунктів 4, 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з обвинувального акта ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, що відносяться до особливо тяжких злочинів та тяжких злочинів.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 10.11.2025 підозрюваному ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.01.2026.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 05.01.2026 строк дії вказаного запобіжного заходу продовжений до 08.02.2026.

Тобто, обґрунтованість підозри ОСОБА_9 в даному випадку була предметом перевірки слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 березня 2026 року.

Досліджуючи підстави застосування запобіжних заходів, передбачених статтею 177 КПК України, суд виходить з такого.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі, що є особливо тяжкими, за які передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_9 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжких та тяжких злочинів, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховуватися від суду.

Суд зазначає, що важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного, що відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду».

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_9 від суду.

Перевіряючи наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, що полягає у спробах обвинуваченого впливати на свідків у кримінальному провадженні, суд зазначає, що перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_9 може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на показання свідків, яких необхідно буде допитати під час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Отже, судом встановлена актуальність існування ризику незаконно впливати на інших співучасників, свідків у цьому кримінальному провадженні.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризику вчинення іншого правопорушення не знайшла свого об`єктивного підтвердження, ані під час продовження запобіжного заходу слідчим суддею в ухвалі від 05.01.2026, ані на стадії підготовчого провадження та судового розгляду. Посилання прокурора про існування такого ризику не доведено і є припущенням.

Отже, ризики, які передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України існували на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 , не зменшились та продовжують мати місце на даний час.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначених ризиків. За практикою ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості при оцінці порушень цінності суспільства.

Враховуючи існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, враховуючи особу обвинуваченого, вік, стан здоров`я, те, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинуваченого під вартою за станом здоров`я, - застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Суд зауважує, що з вказаних підстав жодний інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не може забезпечити на теперішній час належну процесуальну поведінку обвинуваченого та дієвість кримінального провадження.

Так, особисте зобов`язання не можливо застосувати, у зв`язку з тим, що вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду.

Особиста порука не може бути застосована, оскільки на адресу суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_9 .

Домашній арешт неможливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_9 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, а його перебування на свободі надасть йому усі можливості переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, здійснювати тиск на свідків.

Щодо застосування застави, суд зазначає, що такий запобіжний захід не здатний запобігти встановленим судом ризикам, заяв та клопотань від обвинуваченого ОСОБА_9 , рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок не надходило.

При цьому, суд враховує те, що обвинувачений має місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків. Отже, доводи захисника не є достатніми для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м?який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Також, суд, враховуючи положення пункт 5 частини 4 статті 183 КПК України, відповідно до якого суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

За таких обставин, за відсутності позитивних характеристик обвинуваченого, за відсутності відомостей про його працевлаштування, відсутності висновків про неможливість іншими членами сім`ї здійснювати догляд за батьком, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку, визначеного частиною 1 статті 197 КПК України, та вважає за необхідне визначити строк дії ухвали суду до 22 травня 2026 року, без визначення застави.

Із вищевказаних підстав клопотання захисника обвинуваченого про заміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 18.11.2025 підозрюваному ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.01.2026.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 05.01.2026 строк дії вказаного запобіжного заходу продовжений до 08.02.2026.

Тобто, обґрунтованість підозри ОСОБА_10 в даному випадку була предметом перевірки слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 січня 2026 року ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 березня 2026 року включно із визначенням застави.

30 січня 2026 року відносно ОСОБА_10 внесена застава.

Досліджуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_10 на два місяці строку дії покладених на нього обов`язків, визначених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, суд виходить з наявності ризиків, передбачених передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, наявність ризику передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі, що є особливо тяжкими, за які передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_10 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжких та тяжких злочинів, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховуватися від суду.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, що полягає у спробах обвинуваченого впливати на свідків кримінальному провадженні, підтверджується тим, що перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_10 може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на показання свідків, яких необхідно буде допитати під час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризику вчинення іншого правопорушення не знайшла свого об`єктивного підтвердження на стадії підготовчого провадження. Посилання прокурора про існування такого ризику не доведено і є припущенням.

Отже, ризики, які передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, існували на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 , не зменшились та продовжують мати місце на даний час.

Враховуючи існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, враховуючи особу обвинуваченого, вік, стан здоров`я - застосування більш м`яких запобіжних заходів є недоречним.

Особисте зобов`язання не можливо застосувати, у зв`язку з тим, що вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду.

Особиста порука не може бути застосована, оскільки на адресу суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_10 .

Покладання обов`язків, визначених частиною 5 статті 194 КПК України, в силу частини 1 статті 176 КПК України не є запобіжним заходом відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , адже у даному випадку лише застава є запобіжним заходом (заходом забезпечення), який спрямований на дієвість і ефективність кримінального провадження до прийняття рішення у вказаному кримінальному провадженні та полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок і має забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави при невиконанні цих обов`язків.

Окрім цього, положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у вигляді застави. Згідно зі ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_10 обов`язків, визначених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: прибувати за викликом до суду, не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, строком на 2 місяці, тобто до 24 травня 2026 року.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 10.11.2025 підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.01.2026.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 05.01.2026 строк дії вказаного запобіжного заходу продовжений до 08.02.2026, визначена можливість внесення застави із покладенням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 в даному випадку була предметом перевірки слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави.

07.01.2026 відносно ОСОБА_8 внесена застава.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 січня 2026 року продовжено ОСОБА_8 на два місяці строк дії обов`язків, визначених судом у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, тобто до 30 березня 2026 року.

Досліджуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_8 на два місяці строку дії покладених на нього обов`язків, визначених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, суд виходить з наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, наявність ризику передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі, що є особливо тяжкими, за які передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжких та тяжких злочинів, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховуватися від суду.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, що полягає у спробах обвинуваченого впливати на свідків у кримінальному провадженні, підтверджується тим, що перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_8 може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на показання свідків, яких необхідно буде допитати під час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що вчинення ОСОБА_8 через незначний проміжок часу 13 кримінальних правопорушень, які в тому числі, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, свідчить про схильність останнього до злочинної діяльності та про небажання ставати на шлях виправлення. Також, останній раніше притягався до кримінальної відповідальності за злочин у сфері обігу наркотичних засобів.

Такі ризики існували на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , не зменшились та продовжують мати місце на даний час.

Враховуючи існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, враховуючи особу обвинуваченого, вік, стан здоров`я - застосування більш м`яких запобіжних заходів є недоречним.

Особисте зобов`язання не можливо застосувати, у зв`язку з тим, що вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду.

Особиста порука не може бути застосована, оскільки на адресу суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_8 .

Покладання обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, в силу ч. 1 ст. 176 КПК України не є запобіжним заходом відносно обвинуваченого ОСОБА_8 адже у даному випадку лише застава є запобіжним заходом (заходом забезпечення), який спрямований на дієвість і ефективність кримінального провадження до прийняття рішення у вказаному кримінальному провадженні та полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок і має забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави при невиконанні цих обов`язків.

Окрім цього, положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у вигляді застави. Згідно зі статтею 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України.

Надаючи оцінку клопотанню захисника про уточнення та доповнення процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_8 , суд зазначає наступне.

Раніше визначені ОСОБА_8 обов`язки у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: прибувати за викликом до суду, не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, не допускають можливості їх невиконання, є безумовними, і передбачають, в тому числі, не допущення обставин, які унеможливлюють участь обвинуваченого у судових засіданнях та виконання процесуальних обов`язків.

Суд зазначає, що відповідно п. 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне роз`яснити, що виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків у межах цього кримінального провадження є обов`язковим та підлягає врахуванню іншими органами державної влади при вирішенні питань, наслідком яких може стати фактична неможливість явки обвинуваченого.

З огляду на повідомлені стороною захисту обставини, суд вважає за необхідне направити копію ухвали суду на наслідками судового засідання до ІНФОРМАЦІЯ_5 для врахування під час здійснення ним своїх повноважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_8 обов`язків, визначених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави без зміни формулювання, оскільки воно є чітким та зрозумілим, а саме: прибувати за викликом до суду, не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, строком на 2 місяці, тобто до 24 травня 2026 року.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 10.11.2025 підозрюваному ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.01.2026.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 05.01.2026 строк дії вказаного запобіжного заходу продовжений до 08.02.2026, визначена можливість внесення застави із покладенням обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_11 в даному випадку була предметом перевірки слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави.

07.01.2026 відносно ОСОБА_11 внесена застава.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 січня 2026 року продовжено ОСОБА_11 на два місяці строк дії обов`язків, визначених судом у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, тобто до 30 березня 2026 року.

Досліджуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_11 на два місяці строку дії покладених на нього обов`язків, визначених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, суд виходить з наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, наявність ризику передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі, що є особливо тяжкими, за які передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_11 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжких та тяжких злочинів, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховуватися від суду.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, що полягає у спробах обвинуваченого впливати на свідків кримінальному провадженні, підтверджується тим, що перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_11 може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на показання свідків, яких необхідно буде допитати під час судового розгляду вказаного кримінального провадження.

Наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: ризику вчинення іншого правопорушення не знайшла свого об`єктивного підтвердження на стадій підготовчого провадження. Посилання прокурора про існування такого ризику не доведено і є припущенням.

Отже, ризики, які передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, існували на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 , не зменшились та продовжують мати місце на даний час.

Враховуючи існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, враховуючи особу обвинуваченого, вік, стан здоров`я - застосування більш м`яких запобіжних заходів є недоречним.

Особисте зобов`язання не можливо застосувати, у зв`язку з тим, що вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду.

Особиста порука не може бути застосована, оскільки на адресу суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_11 .

Покладання обов`язків, визначених частиною 5 статті 194 КПК України, в силу частини 1 статті 176 КПК України не є запобіжним заходом відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , адже у даному випадку лише застава є запобіжним заходом (заходом забезпечення), який спрямований на дієвість і ефективність кримінального провадження до прийняття рішення у вказаному кримінальному провадженні та полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок і має забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави при невиконанні цих обов`язків.

Окрім цього, положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у вигляді застави. Згідно зі ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_11 обов`язків, визначених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме: прибувати за викликом до суду, не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, строком на 2 місяці, тобто до 24 травня 2026 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 131, 132, 176-178, 181-186, 193-197, 199, 202, 205, 369-372, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 травня 2026 року включно.

Продовжити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці строк дії обов`язків, визначених судом у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, тобто до 24 травня 2026 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: прибувати за викликом до суду, не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на два місяці строк дії обов`язків, визначених судом у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, тобто до 24 травня 2026 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки: прибувати за викликом до суду, не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків у межах цього кримінального провадження є обов`язковим та підлягає врахуванню іншими органами державної влади при вирішенні питань, наслідком яких може стати фактична неможливість явки обвинуваченого.

Продовжити ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на два місяці строк дії обов`язків, визначених судом у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, тобто до 24 травня 2026 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки: прибувати за викликом до суду, не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду, утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

У разі невиконання покладених обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали після проголошення вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам та направити уповноваженій службовій особі ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».

Копію ухвали направити до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ) до відома.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими у той же строк з моменту отримання копії ухвали, лише в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Повний текст ухвали оголошений судом 24 березня 2026 року о 16 год 00 хв.

Суддя ОСОБА_12