Рішення № 135141224, 23.03.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/75/26

Провадження № 2/536/596/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись, що 28.02.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №487144-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого відповідачці було надано кредит в сумі 10 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності. 10.05.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до договору, шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до умов якої ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 додатково кредит на суму 6 000 грн. До теперішнього часу відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором №487144-КС-002 від 28.02.2024 року належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти. Станом на 01.12.2025 року утворилася заборгованість в розмірі 14 651 грн 54 коп, яка складається з 8 291 грн 20 коп суми простроченого платежу по тілу кредиту, 6 360 грн 34 коп суми прострочених платежів по процентах, що і просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та судовий збір у сумі 2 422 грн 40 коп.

Ухвалою судді від 02 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3,ч.6ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту )другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором,визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установлено, що 28.02.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 487144-КС-002 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого позивач зобов`язувався надати відповідачці кредит в сумі 10 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000 гривень. Вказана обставина підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» від 28.02.2024, відповідно до якої ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало на користь ОСОБА_1 , номер банківської картки № НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 10 000 гривень.

Крім цього, 10.05.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до договору, шляхом обміну електронними повідомленнями, відповідно до умов якої сторони домовились про збільшення суми кредиту на 6 000 грн та термін дії договору продовжено до 25.10.2024.

Як слідує з листа АТ КБ «ПриватБанк» від 20.02.2025 та від 19.06.2026, наданого на запит суду вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 та згідно виписки за договором за період 28.02.2024 по 25.10.2024, на вказану картку 28.02.2024 зараховано грошові кошти в сумі 10 000 грн та 10.05.2024 в сумі 6 000 грн.

Договір про надання кредиту №487144-КС-002 підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора UA-4730; Додаткова угода № 1 до Договору від 10.05.2024 була підписана відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора UA-9027.

У такий спосіб кредитний договір та додаткова угода до нього були укладені в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» в електронній формі. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), зі змісту якої вбачається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Прострочення виконання позичальником зобов`язання з повернення кредиту є підставою лише для притягнення його до цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ст.625 ЦК України. Адже регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними в його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, то регулятивні норми ст.10561 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Аналогічна правова позиція була викладена також в п.6.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

З розрахунку заборгованості, який судом перевірений, визнаний правильним та не спростований відповідачкою, вбачається, що фактично сума заборгованості 14 651 грн 54 коп виникла станом на 25.10.2024 ( кінець дії договору) і до 02.12.2025 року не змінювалась.

Отже, суд вважає, що позивачем вірно нараховано відсотки в межах визначеного Договором та додатковою угодою №1 строку.

Приймаючи до уваги те, що відповідачка, отримавши кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором та додатковими угодами строки, їх не повернула та обов`язкові платежі за їх користування не сплатила, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачкою не надано і судом не встановлено.

Отже, позов законний, обґрунтований, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, тому суд його задовольняє.

Оскільки позов задоволено, в відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп, що підтверджено документально.

Керуючись статтями ст.141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі ст. 525, 526 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 487144-КС-002 від 28.02.2024 в сумі 14 651 (чотирнадцять тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн 54 коп, а саме: кредит 8 291 (вісім тисяч двісті дев`яносто одна) грн 20 коп, проценти 6 360 (шість тисяч триста шістдесят) грн 34 коп та судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн 40 коп.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.

СуддяС. М. Клименко