Ухвала суду № 135140948, 24.03.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2454/25

Провадження № 2-п/382/4/26

У Х В А Л А

24 березня 2026 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі Матвієнко Ю. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 02.02.2026 року у справі № 382/2454/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА-НОВА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд цього заочного рішення, просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення; переглянути та скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду.

В обґрунтування заяви вказав, що 02.02.2026 року Яготинський районний суд Київської області в рамках справи розглянув позовну заяву ТОВ "ІННОВА-НОВА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та ухвалив заочне рішення, яким стягнуто з мене на користь позивача заборгованість за договором та судові витрати. Відповідач не отримав своєчасно в порядку, визначеному главою 7 ЦПК України "Судові виклики і повідомлення", будь-яких викликів у судові засідання. Наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, не містять жодних підписів відповідача, як і підстав невручення даних повідомлень відповідачу. Офіційної електронної адреси та Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС не мав на час розгляду судом справи та не зобов`язаний мати згідно норм ЦПК України, а тому повістки в цей спосіб отримувати також не міг. Кабінет створив лише 21.01.2026р. і не встиг подати відзив по справі, як вже 06.02.2026 р. отримав заочне рішення в свій ЕК. До цього часу процесуальних документів по справі не отримав. Жодних повідомлень від оператора поштового зв`язку про надходження листа (-ів) з суду також. Користуючись своїм процесуальним правом на подачу заперечень щодо заяв, клопотань, доводів і міркувань Позивача, повідомляє суду конкретні підстави незгоди Відповідача з правовою позицію ТОВ "ІННОВА- НОВА", викладену в позовній заяві, щодо можливості стягнення заборгованості та судових витрат. Як зазначав позивач у своїй заяві, нібито між ним шляхом відтворення одноразового ідентифікатора підписано Договір про надання грошових коштів у позику від 06.05.2025 №8074680525. На підтвердження даної обставини позивач надав роздруківку такого договору без мого підпису як позичальника. Також зазначає, що позивач стверджував, що цей договір нібито був підписаний з боку позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, з чим не погоджується. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, наявна в матеріалах справи паперова копія спірного кредитного договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", та не є належним доказом укладення договору між мною та позивачем. Також зазначає, що ним не укладався кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості додатку до позовної заяви. Насправді, жоден поданий позивачем доказ не доводить, що ним підписано кожну сторінку цього договору або договір у цілому, погодивши процентну ставку, згідно якої позивач визначив суму заборгованості до стягнення. Отже, наведене вказує на неукладеність, в тому числі в електронному вигляді, оспорюваного правочину - Договір про надання грошових коштів у позику від 06.05.2025 №8074680525, що вказує на необґрунтованість вимог про стягнення з мене процентів за ставкою, яку нібито погодив позичальник у цьому договорі, що не враховував суд при ухваленні даного заочного рішення. Оскільки позивачем не надано оригінал кредитного договору 06.05.2025 №8074680525, а відповідачем поставлено під сумнів його укладення, вважаю, що суд першої інстанції на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України мав витребувати у позивача оригінал електронного доказу: Кредитний договір від 06.05.2025 №8074680525 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами), а в разі ненадання оригіналів витребуваних документів - визнати недопустимими в якості доказів надані позивачем паперові копії електронних документів на підтвердження факту надання кредиту відповідачу. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. При ухваленні рішення прошу зменшити розмір відсотків, щонайменше до розміру заборгованості за кредитом - 23000,00 грн, оскільки стягнення з мене непогоджених процентів у сумі, що кратно перевищує тіла кредиту призведе до надмірного збагачення кредитора за мій рахунок та надмірних збитків для нього. Інформаційні довідки та розрахунки позивача не є належними первинними або платіжними документами, що достовірно підтверджують переказ грошових коштів, тому є неналежними та недопустимими доказами. Вищенаведене вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не довів укладення договору позики (кредиту) зі мною на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування мені тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, що на що не звернув увагу суд при ухваленні заочного рішення. Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають, що вказує на необґрунтованість заочного рішення.

Заяву прийнято до розгляду, викликано учасників справи.

В засідання представники сторін не з`явилися. В прохальній частині заяви відповідач просить розглянути заяву за його відсутності. Позивач подав додаткові пояснення у справі (заперечення), відповідно до яких просив залишити без змін заочне рішення.

Відповідно до ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали заяви та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

При вирішенні заяви про перегляд заочного рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 288 ЦПК України).

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлявся про судові засідання повістками за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до якого 21.11.2025 та 06.12.2025 (а. с. 72, 73) ОСОБА_1 було вручено судові повістки особисто під розписку. Крім цього, відповідачу направлялася судова повістка про виклик в судове засідання 02.02.2026 року, однак конверт повернувся з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 80), а також повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а. с. 78). Про засідання 02.02.2026 року сторона відповідача вважається повідомленою, однак не з`явилася в судове засідання.

Суд також звертає увагу, що саме за адресою, яка зазначена безпосередньо у заяві про перегляд заочного рішення, відповідачу направлялися судові повістки. Будь-яких об`єктивних причин їх неотримання заявник не наводить.

Також, суд враховує, що в поданій заяві заявник зазначених обставин не спростовує, про причини неявки не повідомляє. Суд також враховує, що розгляд справи за відсутності учасника справи, який згідно з положеннями національного законодавства вважається повідомленим належним чином, не може розцінюватись як порушення принципу рівності сторін.

Згідно з параграфом 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Христов проти України" ("Khristov v. Ukraine", заява № 24465/04), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" ("Brumarescu v. Romania", заява №28342/95, п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу "res judicata", тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу "Рябих проти Росії" ("Ryabykh v. Russia", заява №52854/99, п. 52).

Враховуючи вищевикладене, у даному випадку доводи заявника не можуть бути розцінені судом в якості достатньої підстави для скасування судового рішення.

Суд також зазначає, що з`ясування причин неявки само по собі не може бути підставою для скасування заочного рішення.

Для цього відповідач має зазначити докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин, в силу ч. 1 ст. 288 ЦПК України, повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Станом на день подачі заяви про перегляд заочного рішення на спростування мотивів, викладених у рішенні суду, заявник до поданої заяви не надав суду жодного доказу по суті справи. Тобто, фактично відповідач при поданні заяви про перегляд заочного рішення не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні заочного рішення.

Суд вважає, що пояснення та докази, на які посилається сторона відповідача у своїй заяві, фактично зводяться лише до його правової позиції щодо предмету спору та фактичної переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при ухвалені рішення, тобто заявник фактично не погоджується з прийнятим рішенням, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи і відповідно застосованими нормами чинного законодавства України.

За таких обставин, посилання сторони відповідача не можна визнати доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а вони можуть бути підставою для апеляційного перегляду рішення суду, оскільки суд першої інстанції не може скасувати заочне рішення суду для надання іншої правової оцінки тим самим доказам у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування заочного рішення, а тому заяву необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259-261, 287, 288, 353-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Яготинського районного суду Київської області від 02.02.2026 року у справі № 382/2454/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА-НОВА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що заочне рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Нарольський