Рішення № 135139625, 24.03.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/2468/25 Провадження № 2/358/382/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі головуючого судді Лебединець Г.С., секретар судового засідання Ведмеденко І.В., за участю представників позивачів - адвоката Горбенка К.О., розглянув в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дітей без письмової згоди батька та визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

26.12.2025 позивачі звернулися до суду із даним позовом та просили надати дозвіл на реєстрацію малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без письмової згоди батька разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без письмової згоди батька за адресою: АДРЕСА_1 ; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідача.

Позов обгрунтований наступним. Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.09.2009 по 12.07.2024 року. Мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти проживають із позивачем, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів. В теперішній час малолітня ОСОБА_2 зареєстрована разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . За позивачем ОСОБА_1 на праві власності зареєстрована квартира в АДРЕСА_3 . між сторонами виник спір щодо реєстрації місця проживання малолітньої дитини та встановлення місця її проживання разом із матір`ю. В добровільному порядку відповідач відмовляється надати дозвіл на реєстрацію дочки у вказаній квартирі. Крім того, відповідач не надає дозвіл на реєстрацію в дані й квартирі їх неповнолітньому сину ОСОБА_2 . Останній також зареєтрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак виявив бажання зареєструватися у квартирі за адресою АДРЕСА_3 , у зв`язку із чим ОСОБА_2 змушений звернутися до суду з даним позовом. Крім того, малолітня дитина ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю та останнім часом відповідач погрожував, що «відбере дитину через суд», у зв`язку із чим позивач просить визначити місце проживання малолітньої дитини разом із матір`ю. З метою забезпечення найкращих інтересів дитини позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

21.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідач про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлявся судовими повістками, які були направлені за місцем реєстрації відповідача та на його електронну адресу, яка зазначена у позовній заяві.

18.02.2026 ухвалою суду підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 17.03.2026 о 10:00 год.

В судовому засіданні представник позивачів - адвокат Горбенко К.О. підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позові, та просив задовольнити в повному обсязі; проти винесення заочного рішення не заперечував. Додатково повідомив, що на теперішній час позивач ОСОБА_1 із дітьми перебуває за кордоном та має намір зареєструватися разом із дітьми у належній їй квартирі. Для проведення одночасної реєстрації місця проживання її та дітей за адресою: АДРЕСА_3 , та за відсутності згоди батька дітей, вона змушена звертатися до суду з даним позовом. Просив врахувати висновок органу опіки та піклування, яким визнано за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_2 разом із матір`ю ОСОБА_1 з метою забезпечення прав та інтересів її малолітньої доньки, яка є дитиною з інвалідністю.

В судове засідання відповідач не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем його реєстрації, за місцем проживання та на його електронну адресу, які зазначені у позові. (а.с.78,81,93,105,106,111,116-119). Заяв та клопотань від нього не надходило. Правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника Служби із винесенням рішення з максимальним врахуванням інтересів малолітньої дитини. Надав суду висновок щодо спору № 101-2193 від 13.03.2026. - а.с.112-115.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного та положень ст.223 ЦПК України, судом ухвалено проводити судовий розгляд за даною явкою та, з урахуванням положень ст.280-281 ЦПК України, проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухав представника позивачів, дослідив та оцінив представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.09.2009 року, який в подальшому було розірвано рішення суду від 11.06.2024 у справі № 753/23099/23. - а.с.9,14-16.

Мають спільних дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 ) та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ). - а.с.10,12.

На підставі судового наказу від 21.01.2022 у справі № 753/25872/21 з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно. - а.с.18.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 25.11.2025, складеного старшим державним виконавцем Дарницького ВДВС у місті Києві М.-В.Ковтун, на вказану дату наявна заборгованість боржника зі сплати аліментів - 68 597,83 грн. - а.с.19-21.

На підставі рішення суду від 30.09.2025 у справі 358/1485/24 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 63 024,38 грн. Згідно відомостей з ЄДРСР вказана справа перебуває на стадії апеляційного провадження. - а.с.22-24.

Згідно свідоцтва про право власності від 21.12.2015 індексний номер: 50388500 та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.12.2015 № 50389057, за позивачем у справі ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстровано однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . - а.с.26-28.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади від 29.10.2025, ОСОБА_2 з 30.08.2016 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . - а.с.25.

Згідно скріншоту сторінки «my.diia.gov.ua» декларування місця проживання дитини з 26.07.2025 очікує підпису другого батька. - а.с.29.

26.11.2025 позивач ОСОБА_1 направила електронного листа відповідачу із проханням надати дозвіл на реєстрацію дітей у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , на його електронну адресу, яка зазначена у позовні заяві. - а.с.41-44.

Згідно скріншоту сторінки «my.diia.gov.ua» декларування місця проживання ОСОБА_5 з 17.09.2025 перебуває у процесі формування, надано такий дозвіл ОСОБА_1 та очікує підписання ОСОБА_3 - а.с.52-54.

Згідно медичного висновку № 7/2024/2/ від 18.09.2024, малолітня ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю; місце проживання у висновку зазначено, як: АДРЕСА_4 . - а.с.56-57.

Згідно Акту обстеження умов проживання від 09.03.2026, складеного представниками Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, за адресою: АДРЕСА_4 створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини з інвалідністю - ОСОБА_2 . В результаті бесіди малолітня повідомила, що боїться батька, спілкуватися не бажає, хоче проживати із мамою та братом. - а.с.113.

Згідно висновку Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 13.03.2026 № 101-2193, під час вирішення питання визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на засіданні комісії були присутні мати та дитина. Під час засідання комісії було враховано стан здоров`я дитини, відомості з навчального закладу - школі № 333 Дарницького району. ОСОБА_3 письмові пояснення до служби не надав, на телефонні дзвінки не відповідає, до служби не з`являється. Вивчив матеріали справи, орган опіки та піклування зробив висновок про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_2 разом із матір`ю, з метою забезпечення прав та інтересів дитини та з урахуванням думки останньої. - а.с.115.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Згідно ст.ст. 11, 18 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно ч.1, 2, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, у якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч.1, 3 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За змістом ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду із позовом, позивач ОСОБА_1 просила надати їй дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , без письмової згоди батька - ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_2 просив надати йому дозвіл на реєстрацію місця його проживання за адресою: АДРЕСА_4 , без письмової згоди батька - ОСОБА_3 .

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів, регламентується постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» № 265 від 07.02.2022 року, якою затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі Порядок).

Декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування / реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради (п.3 Порядку)

Відповідно до п.14, 15 Порядку, дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання батьків або інших законних представників чи одного з них без їх згоди. Дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж задеклароване/зареєстроване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них.

Відповідно до п.16, 17 Порядку, місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.

Відповідно до п.31, 32 Порядку, особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування). У разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи.

Відповідно до п.33 Порядку, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Згідно пункту 3 статті 5 Закону України від 05.11.2021 № 1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

В даній справі, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 зареєстровані за різними адресами, тому надання згоди батька під час реєстрації місця проживання дитини є обов`язковою умовою. Чинним законодавством встановлено вимогу для проведення реєстрації місця проживання дитини без згоди одного із батьків, відповідно до якої проведення такої реєстрації можливе лише за рішенням суду чи рішенням органу опіки та піклування.

Суд вважає, що відсутність реєстрації місця проживання малолітньої дитини за місцем фактичного проживання матері суперечить інтересам дитини та обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист. З урахуванням того, що суд виходить з пріоритету інтересів дитини, їх найкращого забезпечення враховуючи обставини справи, визначений нормативно-правовим актом порядок реєстрації місця проживання дітей віком до 10 років, тому приходить до висновку, що рішення про надання згоди на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька за місцем реєстрації проживання матері буде ефективним способом захисту прав дитини.

Крім того, оскільки невизначеність реєстрації місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , за обраним ним місцем реєстрації суперечить його інтересам та суттєво обмежує реалізацію його прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_4 , суд виходить з наступного.

Так, станом на дату розгляду справи малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2024 (справа № 465/6496/19).

Відповідно до положень статтей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому відсутність задокументованих заперечень з боку одного із батьків щодо проживання дитини разом з іншим на момент пред`явлення позову про визначення місця проживання дитини не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц, від 29 листопада 2023 року у справі № 757/555/22, від 26 червня 2024 року в справі № 334/3710/22.

Так, суд враховує, що сторони припинили шлюбні відносини, розірвали шлюб у липні 2024 , проживають окремо, між ними існує тривалий конфлікт, що підтверджується, зокрема, наявністю судових рішень щодо вчинення обопільного домашнього насильства, спору щодо майна та аліментних зобов`язань відповідача. За таких обставин сам факт проживання дитини разом із матір`ю та відсутність заперечень відповідача у суді не свідчить про відсутність спору як такого.

Крім того, суд звертає увагу, що звернення одного з батьків до суду з позовом про визначення місця проживання дитини вже саме по собі свідчить про неврегульованість цього питання між батьками та необхідність його правового визначення з метою забезпечення стабільності правового становища дитини, особливо з урахуванням її проживання за межами України.

При цьому підлягає врахуванню, також, що згідно медичного висновку № 7/2024/2/ від 18.09.2024, малолітня ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю та згідно висновку Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 13.03.2026 № 101-2193, орган опіки та піклування зробив висновок про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_2 разом із матір`ю, з метою забезпечення прав та інтересів дитини та з урахуванням думки останньої. Також, згідно Акту обстеження умов проживання від 09.03.2026, складеного представниками Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, за адресою: АДРЕСА_4 створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини з інвалідністю - ОСОБА_2 . В результаті бесіди малолітня повідомила, що боїться батька, спілкуватися не бажає, хоче проживати із мамою та братом.

Таким чином, з урахуванням того, що малолітня дитина постійно проживає разом із матір`ю, забезпечена належними умовами для проживання, навчання та розвитку, що підтверджується матеріалами справи, а також беручи до уваги принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_2 разом із матір`ю.

При цьому визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 лютого 2023 року (справа № 188/1542/20, провадження № 61-11857св22), від 01 березня 2023 року (справа № 643/16285/20, провадження № 61-530св23), від 14 березня 2023 року (справа № 596/302/21, провадження № 61-12438св22).

В подальшому, з урахуванням віку та розвитку дитини, обставин, які можуть виникнути, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

За матеріалами даної справи позивачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір за позовною вимогою немайнового характеру в сумі 1 211,20 грн. - а.с.74. Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за двома вимогами немайнового характеру за ухвалою суду від 21.01.2026 на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». - а.с.75.

В порядку ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн. Крім того з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір двома позовними вимогами ОСОБА_1 немайнового характеру в загальному розмірі 2 422,40 грн. (1211,20 х 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 263-265, 280-285, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити в повному обсязі.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , без письмової згоди батька ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , без письмової згоди батька ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України в розмірі 2 422,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо їх не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець