Рішення № 135136816, 25.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1026/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач, в/ч НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 19.08.2025 по 12.09.2025 в загальній сумі 12 220 грн 02 к. на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ) за призовом під час мобілізації. 06.08.2025 солдат ОСОБА_1 був госпіталізований до КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» у м. Харків. З 06.08.2025 по 11.09.2025 солдат ОСОБА_1 виходив на зв?язок регулярно. Доповідав інспектору прикордонної служби з категорії - водію (санітарному інструктору) медичного пункту другої прикордонної комендатури швидкого реагування старшому солдату ОСОБА_2 , що проходить лікування згідно лікарських призначень.

12.09.2025 від інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія (санітарного інструктора) медичного пункту другої прикордонної комендатури швидкого реагування старшого солдата ОСОБА_2 до заступника начальника відділу - лікаря відділу медичного забезпечення капітана медичної служби ОСОБА_3 поступила інформація, що солдат ОСОБА_4 перестав виходити на зв`язок. На неодноразові телефонні дзвінки не відповідав.

За фактом самовільного залишення КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» (м. Харків) та нез`явлення до тимчасового місця дислокації госпітального відділення (на 30 ліжок) відділу медичного забезпечення ( АДРЕСА_1 ) інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстра другого відділення інженерних робіт третьої прикордонної застави інженерних робіт відділу прикордонної служби (тип С) (інженерного облаштування) п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_1 (П-094847) проведено службове розслідування, яким встановлено факт самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

За результатом проведення службового розслідування встановлено факт надмірно виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.08.2025 по 12.09.2025 в загальній сумі 12 220 грн 02 к. Військова частина 17.11.2025 направила листи до відповідача про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди завданої державі, на які відповіді не отримано. Оскільки вжиті позивачем заходи щодо добровільного відшкодування військовослужбовцем заподіяної шкоди не призвели до повернення надміру виплачених коштів, вказане зумовило звернення до суду з позовом про їх стягнення в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 21.01.2025 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 28.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Надіслана рекомендованою кореспонденцією відповідачу ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі без виклику сторін на вказану у позовній заяві адресу, яка відповідає зареєстрованому місцю проживання вказаному у паспорті громадянина України повернулася з відміткою поштового відділення на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою».

На виконання вимог частини сьомої статті 171 КАС України виклик відповідача здійснено у відповідності до частини першої статті 130 КАС України через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками за закінченням терміну зберігання, адресат вибув, адресат відсутній і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Схожу позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.11.2024 у справі №990/69/24 та Верховний Суд у постанові від 11.12.2024 у справі №160/8832/24.

Відповідачу роз`яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 30.08.2024 №1000-ОС «Про особовий склад» рядового запасу ОСОБА_5 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 29 серпня 2024 року зараховано в списки особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_3 прикордонного загону.

солдат ОСОБА_4 06.08.2025 був госпіталізований до КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня Nє 3» у м. Харків з діагнозом: F43.2. Порушення адаптації.

З 06.08.2025 по 11.09.2025 солдат ОСОБА_4 виходив на зв`язок регулярно. Доповідав інспектору прикордонної служби 3 категорії - водію (санітарному інструктору) медичного пункту другої прикордонної комендатури швидкого реагування старшому солдату ОСОБА_2 , що проходить лікування згідно лікарських призначень.

12.09.2025 від інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія (санітарного інструктора) медичного пункту другої прикордонної комендатури швидкого реагування старшого солдата ОСОБА_2 до заступника начальника відділу - лікаря відділу медичного забезпечення капітана медичної служби ОСОБА_6 поступила інформація, що солдат ОСОБА_1 перестав виходити на зв`язок. На неодноразові телефонні дзвінки не відповідав.

12.09.2025 в ході перевірки військовослужбовців, що знаходяться на лікуванні в НОМЕР_4 МОЗ м. Харків, надійшла інформація від сержанта ОСОБА_7 про відсутність у лікувальному закладі солдата ОСОБА_5 , який з 06.08.2025 проходив лікування в даному закладі. Також була отримана виписка №6547 від 18.08.2025, згідно якої солдат ОСОБА_4 був виписаний 18.08.2025 за порушення режиму (самовільно залишив лікувальний заклад).

За фактом самовільного залишення КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» (м. Харків) та нез`явлення до тимчасового місця дислокації госпітального відділення (на 30 ліжок) відділу медичного забезпечення ( АДРЕСА_1 ) інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстра другого відділення інженерних робіт третьої прикордонної застави інженерних робіт відділу прикордонної служби (тип С) (інженерного облаштування) п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_1 проведено службове розслідування.

За результатами службового розслідування факт нез`явлення 19.08.2025 до тимчасового місця дислокації госпітального відділення (на 30 ліжок) відділу медичного забезпечення ( АДРЕСА_1 ) солдата ОСОБА_1 та перебування його поза межами військової частини без поважних причин та підтверджуючих документів тривалістю понад 3 доби, в умовах воєнного стану, підтвердився. В діях солдата ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України «Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану», про що встановленим порядком повідомлено компетентні органи.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 13.09.2025 №985-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_5 (П-094847), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстра другого відділення інженерних робіт третьої прикордонної застави інженерних робіт відділу прикордонної служби (тип С) (інженерного облаштування) п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування, вважати таким, що самовільно залишив військову частину (місце проходження військової служби), з 12 вересня 2025 року

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 24.09.2025 № 1020-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_5 (П-094847), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстра другого відділення інженерних робіт третьої прикордонної застави інженерних робіт відділу прикордонної служби (тип С) (інженерного облаштування) п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування, за підпунктом 8 пункту 127 Положення (коли більше десяти днів відсутні відомості про місцезнаходження військовослужбовця, - до повернення військовослужбовця до органу Держприкордонслужби (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ним військової служби) або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим), як такого, що самовільно залишив військову частину (місце проходження військової служби), з 11 вересня 2025 року зараховано в розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону.

За результатом проведення службового розслідування встановлено факт надмірно виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період за період з 19.08.2025 по 12.09.2025 в загальній сумі 12 220 гривень 02 копійки.

Наказом НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.10.2025 №5491-АГ ( в редакції наказу №229-АГ від 14.01.2026) у зв`язку із порушенням вимог статей 11, 16, розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилося в надмірно виплаченому грошовому забезпеченні солдату ОСОБА_8 грошового забезпечення за період з 19.08.2025 по 12.09.2025 (25 днів) у загальній сумі 12 220 гривень 02 копійки (дванадцять тисяч двісті двадцять гривень дві копійки), та призвело до завдання матеріальної шкоди в особі НОМЕР_3 прикордонного загону в загальному розмірі 12 220 гривень 02 копійки (дванадцять тисяч двісті двадцять гривень дві копійки), у відповідності до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» солдата ОСОБА_9 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 12 220 гривень 02 копійки.

Військова частина НОМЕР_2 направила на адресу ОСОБА_1 запит від 17.11.2025 №10-20483-25-Вих про необіхдність добровільного відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі протягом 15 календарних днів з моменту отримання повідомлення.

Оскільки відповідач добровільно не відшкодував заподіяну матеріальну шкоду у вигляді надмірно отриманого грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішення справи суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут внутрішньої служби).

Відповідно до Вступної частини Статуту внутрішньої служби цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).

Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 27 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» України від 03.10.2019 № 160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ).

Згідно з пунктом 4 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Частиною першою статті 3 Закону № 160-ІХ визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Пунктом 4 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ передбачено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону №160-ІХ, відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника). Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення військової частини НОМЕР_2 до суду із позовом про відшкодування відповідачем заподіяної шкоди було отримання ОСОБА_1 надмірно грошового забезпечення за період самовільного залишення ним розташування військової частини.

Відповідно до абзаців 1-4 частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу постановлено здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерства юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення №1115/2009), яке визначає порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до пунктів 48-1 - 48-3 Положення №1115/2009, для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення начальника органу Держприкордонслужби, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання органом Держприкордонслужби письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу.

Системний аналіз наведених норм права зумовлює висновок, що з дня самовільного залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби такому військовослужбовцю призупиняється виплата грошового забезпечення, про що видається відповідний наказ.

Як вбачається із матеріалів справи, Наказом НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.10.2025 №5491-АГ ( в редакції наказу №229-АГ від 14.01.2026) у зв`язку із порушенням вимог статей 11, 16, розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилося в надмірно виплаченому грошовому забезпеченні солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19.08.2025 по 12.09.2025 (25 днів) у загальній сумі 12 220 гривень 02 копійки, та призвело до завдання матеріальної шкоди в особі НОМЕР_3 прикордонного загону в загальному розмірі 12 220 гривень 02 копійки, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» солдата ОСОБА_9 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 12 220 гривень 02 копійки.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів, у тому числі у вигляді грошового забезпечення, не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України, як винятку із статті 1212 ЦК України, суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Судом вже встановлено, що в ході службового розслідування було встановлено факт неприбуття в НОМЕР_3 прикордонний загін інспектора прикордонної служби 3 категорії - майстра другого відділення інженерних робіт третьої прикордонної застави інженерних робіт відділу прикордонної служби (тип С) (інженерного облаштування) п`ятої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_1 та надмірної виплати йому грошового забезпечення за час самовільного залишення місця служби.

Вказані факти відповідачем не спростовано, відповідні накази начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, якими встановлено факт неприбуття відповідача в розташування військової частини НОМЕР_2 , є чинними, в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались.

Викладене в сукупності зумовлює висновок суду про недобросовісність у діях відповідача, яка проявилась в отриманні грошового забезпечення під час самовільного залишення місця проходження служби, тому такі надмірно отримані грошові кошти підлягають поверненню позивачу як безпідставно набуті.

На адресу відповідача направлявся лист НОМЕР_3 прикордонного загону від 17.11.2025 №10-20483-25-Вих про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі протягом 15 календарних днів з моменту отримання повідомлення

Докази добровільного повернення ОСОБА_1 надмірно виплаченого грошового забезпечення у матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

У відповідності до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262,293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про стягнення коштів, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 19.08.2025 по 12.09.2025 в загальній сумі 12 220 (дванадцять тисяч двісті двадцять) грн 02 к., на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О. П.