Ухвала суду № 135136703, 25.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3936/26

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

25 березня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області (місцезнаходження: 79017, м.Львів, вул.К. Левицького, 67, код ЄДРПОУ 44741997) з вимогами:

-визнати бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2481 грн, у 2023 році у розмірі 2684 грн., у 2024 та у 2025 роках у розмірі 3028 грн., у 2026 році у розмірі 3328 грн., встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки», за період з 01.12.2022 по 26.01.2026 протиправною;

-зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.12.2022 по 26.01.2026 (включно) з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (2481,00грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 (2684,00грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 (3028,00грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 (3028,00грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 (3328,00грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою від 09.03.2026 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить залишити позовну без розгляду у зв`язку з пропуском строку позивачем для звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України. 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352, яким внесено ряд змін до діючого законодавства про працю. Частина перша та друга ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті; із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Разом з тим, відповідач переконаний, що після введення строків звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати, застосуванню у спірних правовідносинах підлягає спеціальний строк, передбачений ст.122 КАС України. Оскільки спірними періодами у цій справі є з з 01.12.2022 по 26.01.2026, а до суду позивач звернувся 06.03.2025, тобто з пропуском встановленого ст.122 КАС України тримісячного строку, представник відповідача просить залишити позов без розгляду.

Вирішуючи клопотання представника відповідача, суд керується таким.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Разом із тим, такі правовідносини регулюються ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22, від 07.10.2024 у справі № 500/7802/23, які в силу ч.5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст. 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Крім цього, рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Встановлено, що ч.1 ст. 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд у вказаному рішенні наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині 1 статті 8, частині 7 статті 43, частині 1 статті 55 Конституції України.

Також, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду, та наголосила, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.

Із матеріалів справи суд встановив, що грошовий атестат №16 був виданий відповідачем позивачу 26.01.2026. Позов позивачем подано до суду 06.03.2026, тобто в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Відтак, подане представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Відтак, в задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 240, 248, 256 КАС України

ухвалив:

у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лунь З.І.