Рішення № 135135669, 25.03.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/29233/25

категорія 102080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Богунського відділу Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 з позовом до Богунського відділу Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Богунського відділу Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XIІ, викладену у листі від 14.02.2025р. вих. №В-4/6/1820-25/1820/166-25 та зобов`язати Богунський відділ УДМС у Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-ХІІ.

В обґрунтування позову зазначає, що після досягнення її дитиною 14-річного віку вона звернулася із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у формі книжечки, однак, отримала відмову відповідача, яка обґрунтована тим, нормами Порядку № 456 визначено, що паспортом громадянина України зразка 1994 року може бути документована особа, яка досягла 16- річного віку (за умови подачі повного пакету документів). Разом з тим, враховуючи те, що ОСОБА_2 досягнув лише 15-річного віку, заява є такою, що подана передчасно та за умови наявності рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Вважаючи відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ протиправними діями, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтувавши свою позицію тим, що з наданих документів було встановлено, що ОСОБА_2 на момент подання звернення досягнув 15 років, відтак, Богунським відділом у м. Житомирі УДМС у Житомирській області, в межах повноважень щодо розгляду звернень, які надійшли до підрозділу, листом від 19.11.2025 за вих. №П-15/6/1836-25/1836/860-25, заявнику роз`яснено, що відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким визначається порядок подання документів, їх розгляд і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 199 року вказано, що документи потрібно подати до територіального підрозділу для оформлення особі паспорта громадянина України, яка досягла 16-річного віку. Позивачі згоди на обробку персональних даних у межах, необхідних територіальним підрозділом для виконання своїх повноважень не надали, що унеможливило надання адміністративної послуги щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України особі яка досягла 14-річного віку у формі встановленою законом, а саме у вигляді ID-картки.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 звернувся до Богунського відділу Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області із заявою від імені доньки про оформлення та видачу паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

У відповідь на вказану заяву листом від 19.11.2025 року Богунський відділ Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області повідомив, що 16 років ОСОБА_2 досягне 03.04.2026, тому звернення з порушеного питання є передчасним. Вказав, що заява про видачу паспорта за зразком, наведеним у додатку 1 до Тимчасового порядку є передчасною і може подаватися особою, яка досягла 16-річного віку, та за умови наявності рішення набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити суду, що паспорт громадянина України зразка 1994 року. З

Не погодившись з наданою територіальним підрозділом УДМС відповіддю та вважаючи, що її дитина має право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, законний представник звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про таке.

Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" № 2235-ІІІ від 18.01.2001 року (далі Закон № 2235-ІІІ) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Аналогічну норму містить стаття 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яка визначає, що паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься, зокрема, паспорт громадянина України, та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XIIзатверджено "Положення про паспорт громадянина України" (далі - Положення № 2503-XII).

Згідно з пунктом 1 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 3 Положення № 2503-XIІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 5 Положення № 2503-XII передбачено, що паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.

Отже, вищенаведеними нормами законодавства передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Як передбачено пунктами 3, 8 Положення № 2503-XII, терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання паспорта громадянина України, зокрема, у формі книжечки.

При цьому, варто відмітити, що у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Крім того, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

З аналізу наведених норм слідує, що відсутності у відповідача можливості видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки не вбачається.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон України №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону України №2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції.

Таким чином, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17).

Судом встановлено, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки у відповідності до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, через недосягнення заявником 16-річного віку.

Проте, посилання відповідача, як на підставу для відмови у видачі паспорту у формі книжечки недосягнення 16-річного віку, судом не беруться до уваги, враховуючи таке.

Дійсно, на момент звернення до територіального органу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області ОСОБА_2 ще не виповнилося 16 років.

Відповідно до пункту 2 Положення № 2503-XII паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

"Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456 також визначає шістнадцятирічний вік для оформлення та видачі паспорта.

Водночас, частиною 2 статті 21 Закону України № 5492-VI передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Таким чином, вимогами Закону України № 5492-VI та Положення № 2503-XII фактично по-різному врегульовано вік, з якого особа може отримати паспорт громадянина України.

Частинами другою, третьою статті 7 КАС України передбачено, що суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи викладене та з урахуванням положень частини 3 статті 7 КАС України, які передбачають, що у разі невідповідності правового акта Закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, суд дійшов висновку, що за обставин цієї справи застосуванню підлягають саме положення Закону № 5492-VI (як правового акта, який має вищу юридичну силу), яким вікове обмеження на оформлення та видачу паспорта громадянина України визначено з 14-річного віку.

Також варто вказати про імперативність приписів Закону № 5492-VI, відповідно до вимог яких встановлено обов`язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України. У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.11.2021 року у справі № 420/4049/20, та у подальшому підтримана у постановах від 17.05.2023 року у справі № 420/12574/21 та від 09.11.2023 року у справі № 380/16510/22 за подібних правовідносин із справою, що розглядається.

Отже, відмова відповідача в оформленні ОСОБА_2 паспорта у вигляді книжечки є неправомірною.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № Пз/9901/2/18, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи вказану справу, дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Суд також зауважує, що відповідно до пункту 13 Положення № 2503-XII для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Доказів відсутності таких додатків до заяви, які передбачені пунктом 13 Положення № 2503-ХІІ, а також прийняття відповідачем рішення про відмову у видачі паспорта саме у зв`язку з ненаданням таких документів, матеріалами справи не підтверджено.

Окремо суд зауважує, що положення пункту 13 Постанови № 2503-ХІІ не містять вимоги про обов`язок надання відповідного рішення суду щодо оформлення паспорта у формі книжечки.

Разом з тим, відсутність рішення суду не є законодавчо визначеною підставою для відмови громадянину України у видачі паспорта у формі книжечки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що викладена у листі від 19.11.2025 року відмова відповідача у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України" №2503-XII не відповідає критеріям правомірності, визначених в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд оскаржувану відмову слід визнати протиправною та зобов`язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України".

При цьому, обираючи саме такий спосіб захисту у цій справі (зобов`язати оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки), судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10.09.2019 у справі №803/1376/17, від 10.09.2019 року у справі № 803/941/17, а також Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

З огляду на те, що законний представник неповнолітньої звільнена від сплати судового збору в силу вимог пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року, а доказів понесення інших витрат не надано, підстави для розподілу судових витрат за частиною 1 статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 . Паспорт серії НОМЕР_2 ) до Богунського відділу Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області (вул. Театральна, 17/20,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 37808497) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Богунського відділу Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області, які полягають в оформленій листом від 19.11.2025 відмові у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, передбаченої "Положенням про паспорт громадянина України", що затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

Зобов`язати Богунський відділ Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

25.03.26