Рішення № 135135172, 19.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 рокуСправа №160/288/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 січня 2026 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладені в рішенні від 01.04.2025 року №262340019238 щодо не врахування при розгляді заяви від 24.03.2025 року №6372 до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посадах з 24.11.1986 по 01.09.1987 роки та з 11.12.1996 року по 24.03.2025 роки; перебування у відпустці по догляду за дитиною з 27.06.1994 по 10.12.1996 та з 18.09.2012 по 07.12.2014 роки, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, та не призначення до виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», скасувати його.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 24.03.2025 року №6372 подану ОСОБА_1 , зарахувавши до спеціального стажу, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років періодів роботи з 24.11.1986 по 01.09.1987 роки та з 11.12.1996 року по 24.03.2025 роки, а також перебування у відпустці по догляду за дитиною з 27.06.1994 по 10.12.1996 та з 18.09.2012 по 07.12.2014 роки, та призначити до виплати грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на підставі пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та з 27.03.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

24.03.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону № 1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсії у зв`язку з відсутністю 30 років стажу за вислугу років.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 року щодо відмови в призначенні до виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки до її спеціального стажу не враховано періоди роботи на посадах з 24.11.1986 по 01.09.1987 роки та з 11.12.1996 року по 24.03.2025 роки; перебування у відпустці по догляду за дитиною з 27.06.1994 по 10.12.1996 та з 18.09.2012 по 07.12.2014 роки, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 січня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/288/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

12.01.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

13.01.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

28.01.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та з 27.03.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

24.03.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону № 1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсії у зв`язку з відсутністю 30 років стажу за вислугу років.

Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України від 09.07.2003 №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються постановою Кабінетом Міністрів України від 23.11.2011 року №1191.

Цим Порядком передбачено зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №09.

Відповідно до пункту 5 Порядку, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058, та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж в календарному обчисленні (для чоловіків - 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком відповідно до Закону №1058.

Відповідно до записів трудової книжки від 03.09.1980 НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала:

- з 24.11.1986 по 01.09.1987 - медичною сестрою палатного гастроентерологічного відділення Міськлікарні №6;

- з 01.08.1988 по 01.07.1989 - лікарем в Державній лікарні м. Олександрія;

- з 07.08.1989 по 10.12.1996 - лікарем-терапевтом та звільнена через догляд за дитиною до досягнення нею 14 років;

- з 11.12.1996 по 31.03.2010 - лікарем терапевтом-дільничим в ВОЗ ГУМВС України у м.Києві;

- з 01.04.2010 по 24.03.2025 - в лікарні ВОЗ ГУМВС України у м. Києві на посаді лікаря-терапевта.

Для підтвердження права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону №1058 ОСОБА_1 надала довідку від 24.02.2025 року №72, видану комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна лікарня №6 "Дніпровської міської ради" та довідку від 14.02.2023 №48, видану МВС України "Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву".

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюється постановою Кабінетом Міністрів України від 23.11.2011 № 1191.

Цим Порядком передбачено зарахування до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

До страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги не зараховано періоди роботи згідно довідки від 24.02.2025 №72 та довідки від 14.02.2023 №48, оскільки в довідках не зазначено підставу видачі.

Страховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги становить - 5 років 10 місяців 26 днів.

Враховуючи вищезазначене та у зв`язку з відсутністю у позивачки на день призначення пенсії за віком 30-ти річного стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки від 03.09.1980 НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала:

- з 24.11.1986 по 01.09.1987 - медичною сестрою палатного гастроентерологічного відділення Міськлікарні №6;

- з 01.08.1988 по 01.07.1989 - лікарем в Державній лікарні м. Олександрія;

- з 07.08.1989 по 10.12.1996 - лікарем-терапевтом та звільнена через догляд за дитиною до досягнення нею 14 років;

- з 11.12.1996 по 31.03.2010 - лікарем терапевтом-дільничим в ВОЗ ГУМВС України у м.Києві;

- з 01.04.2010 по 24.03.2025 - в лікарні ВОЗ ГУМВС України у м. Києві на посаді лікаря-терапевта.

Для підтвердження права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону №1058 ОСОБА_1 надала довідку від 24.02.2025 року №72, видану комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна лікарня № 6 "Дніпровської міської ради" та довідку від 14.02.2023 № 48, видану МВС України "Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву".

ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та з 27.03.2023 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №262340019238 від 27.03.2023 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Додатково в цьому ж рішенні ОСОБА_1 повідомлено, що враховуючи вимоги пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону та після розгляду документів, стаж по вислузі років становить 29 років 10 місяців 17 днів.

У зв`язку з чим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві прийнято рішення про відмову в призначенні грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за відсутності 30 років страхового стажу.

24.03.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону №1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсії у зв`язку з відсутністю 30 років стажу за вислугу років.

Додатково повідомлено що пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України від 09.07.2003 №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Cтраховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги становить - 5 років 10 місяців 26 днів.

До страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги не зараховано періоди роботи згідно довідки від 24.02.2025 №72 та довідки від 14.02.2023 №48, оскільки в довідках не зазначено підставу видачі. А також не враховано період догляду за дитиною до досягнення 6-річного віку з 27.06.1994 по 10.12.1996 (зараховано загальним стажем).

У довідці від 14.02.2023 року №48 зазначена інформація про перебування у відпустці по догляду за дитиною з 18.09.2012 по 07.12.2014 року, проте свідоцтво про народження не надано.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 року щодо відмови в призначенні до виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки до її спеціального стажу не враховано періоди роботи на посадах з 24.11.1986 по 01.09.1987 роки та з 11.12.1996 року по 24.03.2025 роки; перебування у відпустці по догляду за дитиною з 27.06.1994 по 10.12.1996 та з 18.09.2012 по 07.12.2014 роки, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регламентовані Законом №1058-IV.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

У постанові від 15 червня 2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд виснував, що норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання грошової допомоги при виході на пенсію за Законом №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: 1) станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення; 2) пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); 3) станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

У постанові від 22 лютого 2024 року у справі №260/323/20 Верховний Суд також зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Зазначеного підходу до застосування пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV дотримано у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17, від 20 лютого 2019 року у справі №462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі №466/5637/17, від 24 квітня 2019 року у справі №450/3061/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а, від 21 березня 2024 року у справі №580/2737/23 та ін.

Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії за вислугу років, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

За приписами пунктів 6, 7 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до підпункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У даному випадку, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсії у зв`язку з відсутністю 30 років стажу за вислугу років.

Додатково повідомлено що пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України від 09.07.2003 №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Cтраховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги становить - 5 років 10 місяців 26 днів.

До страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги не зараховано періоди роботи згідно довідки від 24.02.2025 №72 та довідки від 14.02.2023 №48, оскільки в довідках не зазначено підставу видачі. А також не враховано період догляду за дитиною до досягнення 6-річного віку з 27.06.1994 по 10.12.1996 (зараховано загальним стажем).

У довідці від 14.02.2023 року №48 зазначена інформація про перебування у відпустці о догляду за дитиною з 18.09.2012 по 07.12.2014 року, проте свідоцтво про народження не надано.

Щодо зарахування до спеціального стажу періодів з 24.11.1986 по 01.09.1987 роки, з 11.12.1996 року по 24.03.2025 роки, а також перебування у відпустці по догляду за дитиною з 27.06.1994 по 10.12.1996 та з 18.09.2012 по 07.12.2014 роки, суд виходить з наступного.

Згідно довідки комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня №6" Дніпровської міської ради №72 від 24.02.2025 року: у період з 24.11.1986 по 01.09.1987 року ОСОБА_1 дійсно працювала в міській лікарні №6 м.Дніпропетровськ.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 24.11.1986 по 01.09.1987 роки на посаді медсестри палатної гастроентерологічного відділення.

Відповідно до довідки РС-право, номер ПС 262340019238:

Період догляду за дитиною до досягнення 6-річного віку з 27.06.1994 по 10.12.1996 зараховано до страхового стажу позивача.

Період перебування у відпустці по догляду за дитиною з 18.09.2012 по 07.12.2014 року - не зараховано, крім того, у суду відсутні підстави для зарахування зазначеного періоду, оскільки відсутні записи як в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03.09.1980 року, відсутня довідка від 14.02.2023 року №48 на яку посилається відповідач, крім того, не долучено свідоцтво про народження дитини.

Період роботи позивача з 11.12.1996 року по 28.02.2025 року зараховано.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для повторного зарахування до стажу за вислугою років періодів: з 27.06.1994 по 10.12.1996 року, з 18.09.2012 по 07.12.2014 року, з 11.12.1996 по 28.02.2025 року.

Крім того, суд враховує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №262340019238 від 27.03.2023 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Додатково в цьому ж рішенні, ОСОБА_1 повідомлено, що враховуючи вимоги пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону та після розгляду документів, стаж по вислузі років становить 29 років 10 місяців 17 днів.

У зв`язку з чим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві прийнято рішення про відмову в призначенні грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за відсутності 30 років страхового стажу.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1331,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 05.01.2025 року.

А отже, суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні, нарахування та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 24.11.1986 по 01.09.1987 роки на посаді медсестри палатної гастроентерологічного відділення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 24.03.2025 року щодо призначення, нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованого стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» з 24.11.1986 по 01.09.1987 роки на посаді медсестри палатної гастроентерологічного відділення

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник