Рішення № 135132793, 12.03.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/8742/25

№ провадження 2/646/1267/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Усенко М. І.,

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника Усенка М. І. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102590641 від 15 січня 2024 року у розмірі 18 549,36 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 січня 2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений кредитний договір № 102590641, за умовами якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 18 549,36 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» умови кредитного договору виконало у повному обсязі та надало відповідачці кредит на потрібну їй суму, а відповідачка, у свою чергу, умов кредитного договору не виконала.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», укладаючи кредитний договір, вчинили дії, визначені статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

25 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т.

Відповідно до умов даного договору відбулось відступлення права вимоги і за кредитним договором № 102590641 від 15 січня 2024 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачкою.

Сума заборгованості відповідачки станом на дату звернення до суду становить 18 549,36 гривень та складається з: тіла кредиту - 4 380,00 гривень, процентів - 13 149,36 гривень та комісії - 1 020,00 гривень.

Ураховуючи викладені вище обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 102590641 від 15 січня 2024 року у розмірі 18 549,36 гривень, витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

У судові засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Засобами системи «Електронний суд» надав заяву, у якій просив провести розгляд справи без його участі та зазначив, що не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення по справі.

Відповідачка у судові засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв/клопотань від неї до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідачки у судові засідання та не повідомлення нею про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

15 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102590641, який підписано сторонами договору у електронному вигляді.

Відповідно до положень розділу 1. зазначеного вище кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній пунктом 1.2. договору.

Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно із пунктом 1.4. договору, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 6 000,00 гривень.

Кредит надається строком на 105 днів з 15.01.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 30.01.2024 (рекомендована дата платежу).

Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 29.04.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу 30.01.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 29.04.2024 (останнього дня строку кредитування).

Комісія за надання кредиту - 1 020,00 гривень, яка нараховується за ставкою 17,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 890,00 гривень, які нараховуються за ставкою 2,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 12 420,00 гривень, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Тип процентної ставки за договором - фіксована.

У додатку № 1 до кредитного договору № 102590641 від 15 січня 2024 року погоджено графік платежів за договором.

Як зазначає позивач, кредитний договір № 102590641 від 15 січня 2024 року та додатки до нього були підписані ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного ідентифікатора, відправленого на її номер телефона.

На підтвердження цього факту до матеріалів позовної заяви додано довідку від 14 жовтня 2024 року, складену уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», згідно із якою ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року, була ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - 785378, дата та час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику -2024-01-15 23:20:11, номер телефона, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - +380503027185.

Судом встановлено, що у договорі про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року у графі «Позичальник» зазначені персональні дані ОСОБА_1 , а у додатках до нього у графі «Позичальник» зазначено « ОСОБА_1 ».

У якості підтвердження перерахування кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» позичальниці ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 6 000,00 гривень на виконання умов, укладеного між ними 15 січня 2024 року договору про споживчий кредит № 102590641, до матеріалів позовної заяви додано платіжне доручення № 80734081 від 15 січня 2024 року, яке містить підпис уповноваженої особи та печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан».

Матеріали позовної заяви також містять відомості, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 80734081 від 15 січня 2024 року за період з 15 січня 2024 року по 05 червня 2024 року включно.

25 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т.

У пункті 6.2.3. вказаного договору сторони погодили, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Відповідно до пункту 7.1. договору в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги новий кредитор сплачує кредиторові плату у розмірі 1 587 311,72 гривень.

Згідно із пунктом 8.1. договору кредитор зобов`язаний протягом 180 робочих днів з моменту підписання цього договору передати новому кредитору всю документацію щодо права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі.

З пункту 8.2. договору встановлено, що факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі, підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі сторін.

25 червня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» у якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги грошові кошти у розмірі 1 587 311,72 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 3442 від 25 червня 2024 року.

Того ж дня сторони договору відступлення прав вимог № 109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року підписали акт приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення прав вимог.

Як встановлено із витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102590641 від 15 січня 2024 року на загальну суму 18 549,36 гривень, яка складається з: залишку по тілу кредиту - 4 380,00 гривень, залишку по відсотках - 13 149,36 гривень та залишку по комісії - 1 020,00 гривень.

У якості обґрунтування розміру заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року позивач надав складену ним виписку з особового рахунку за кредитним договором № 102590641 від 15 січня 2024.

Зі змісту вказаного вище документа встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 102590641 від 15 січня 2024 року станом на 20 серпня 2025 року (включно) становить 18 549,36 гривень та складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 4 380,00 гривень, простроченої заборгованості за комісіями у розмірі 1 020,00 гривень та простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 13 149,36 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», яке набуло право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як кредитодавцем, та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позивачем 25 червня 2024 року було укладено договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т.

Право безпосередньої грошової вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року перейшло до позивача на підставі акту приймання-передачі реєстру боржників від 25 червня 2024 року разом із витягом із нього.

У відповідності до вимог договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року, у акті приймання-передачі реєстру боржників від 25 червня 2024 року чітко зазначені уповноважені представники позивача та первинного кредитора, а у витязі з цього реєстру визначено, що вимоги до позивача перейшли у розмірі 18 549,36 гривень, з яких: залишок по тілу кредиту - 4 380,00 гривень, залишок по відсотках - 13 149,36 гривень, залишок по комісії - 1 020,00 гривень.

Отже, суд уважає доведеним факт набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року у розмірі 18 549,36 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідачки тим, що між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», було укладено кредитний договір, який відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора (електронного підпису), надісланого на її номер телефона.

Судом встановлено, що згідно із довідкою, складеною 14 жовтня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», ОСОБА_1 , з якою укладено кредитний договір № 102590641 від 15 січня 2024 року, була ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 785378, дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику - 2024-01-15 23:20:11, номер телефона, на який відправлено одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_1 .

Як убачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року та додатки до нього не містять підпису ОСОБА_1 і не містять відомостей про одноразовий ідентифікатор, за допомогою якого ці документи могли бути підписані.

Інформація про те, що номер телефону НОМЕР_1 , на який позичальником було надіслано одноразовий ідентифікатор з метою підписання кредитного договору, дійсно належить ОСОБА_1 , відсутня.

Тому, зазначені вище документи не можуть уважатись такими, що підписані саме відповідачкою у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Також, суд критично ставиться до наданого позивачем доказу у підтвердження перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 у формі платіжного доручення № 80734081 від 15 січня 2024 року, згідно із яким 15 січня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на картковий рахунок № НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у сумі 6 000,00 гривень.

Інформація від банківської установи, що платіжна картка № НОМЕР_2 дійсно була емітована на ім`я ОСОБА_1 ; що операція із зарахування грошових коштів у сумі 6 000,00 гривень на зазначену картку була успішною; що номер телефона НОМЕР_1 є фінансовим номером телефона за картковим рахунком № НОМЕР_2 та знаходився в анкетних даних банківської установи стосовно ОСОБА_1 тощо в матеріалах справи відсутня.

Суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Матеріали справи не містять виписки за картковому рахунку ОСОБА_1 , що сформована банківською установою, отже, інформація про те, що їй було перераховано відповідну суму кредитних коштів, що вона користувалась ними, зокрема, розраховувалась за товари, знімала готівку в банкоматі тощо, відсутня.

Таким чином, належних та допустимих доказів в підтвердження підписання саме ОСОБА_1 індивідуальної частини договору про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року, отримання нею кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, отже, наявності заборгованості за простроченим тілом кредиту, матеріали справи не містять.

Стосовно обгрунтування позивачем наявності заборгованості за простроченими відсотками та комісією суд зазначає таке.

Оскільки суд уважає недоведеними у встановлений законом спосіб підписання саме відповідачкою індивідуальної частини договору про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року, перерахування та отримання нею кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, то, відповідно, і право на отримання відсотків за користування кредитними коштами та комісії у позивача не виникло.

Окрім того, суд зазначає, що у якості доказу наявності заборгованості за договором про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року позивачем надано виписку з особового рахунку за кредитним договором № 102590641 від 15 січня 2024 року ПІБ: ОСОБА_1 , оформлену безпосередньо Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у довільній формі та яка по суті є відтворенням позовних вимог позивача.

Розрахунку заборгованості, зокрема, за простроченими відсотками по кредитному договору, із зазначенням періоду та розміру їх нарахування, позивачем суду надано не було.

У пункті 1.5.1. договору про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року сторони погодили, що комісія за надання кредиту - 1 020,00 гривень, яка нараховується за ставкою 17,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 4) частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно із положеннями частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із положеннями частин першої, другої, п`ятої та сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1 020,00 гривень, встановлена пунктом 1.5.1. договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 31 травня 2023 року.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Отже, положення договору про споживчий кредит № 102590641 від 15 січня 2024 року стосовно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії в розмірі 1 020,00 гривень суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102590641 від 15 січня 2024 року у розмірі 18 549,36 гривень - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 12 березня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів Львівської області, 79018;

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, адреса: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів Львівської області, 79018; номери телефонів: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_1 , email: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Суддя О. В. Іщенко