Рішення № 135130166, 10.03.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 183/3335/25

Провадження № 2/0203/596/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Сіверськодонецький відділ державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про звільнення від сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався на те, що від спільного проживання з відповідачкою мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі виконавчого листа №2-3367 від 21.11.2013 року, виданого Сєвєродонецьким міським судом Луганської області, в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 з нього на користь відповідачки стягується аліменти на утримання сина в розмірі частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.09.2011 року та до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до довідки станом на 01.06.2024 року мається заборгованість по сплаті аліментів в сумі 131783 грн. 94 коп. Але, весь цей час з 2011 року син проживав разом із ним та перебував на його повному утриманні. З 2011 року по березень 2022 року це було за адресою: АДРЕСА_1 . Після збройної агресії рф разом із відповідачкою та сином вони переїхали до м.Дніпра, де проживали по АДРЕСА_2 . На початку липня 2024 року відповідачка забрала сина та переїхала в невідомому йому напрямку. Посилаючись на вказані обставини та безпідставне нарахування боргу за час проживання разом із ним та перебування на утриманні, позивач просив звільнити його від стягнення аліментів на утримання сина за період з 27.09.2011 року по 30.06.2024 року за виконавчим листом №2-3367 від 21.11.2013 року.

У наданому відзиві представник відповідачки просила відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування заперечень посилалась на те, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу та мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони в період з березня 2007 року по березень 2022 року періодично проживали разом за зареєстрованим місцем проживання відповідачки за адресою: АДРЕСА_3 ; з квітня 2022 року по червень 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем реєстрації відповідачки з дитиною як внутрішньо переміщених осіб. За час спільного проживання позивач стабільного доходу не мав, належного матеріального забезпечення на утримання дитини не надавав. В зв`язку з цим, відповідачка звернулась до суду та рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.11.2011 року у справі №2-3367/11 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.09.2011 року та до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення 21.11.2013 року судом було видано виконавчий лист №2-3367/11, який перебуває на примусовому виконання у Сіверськодонецькому відділі державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. За відсутності у боржника офіційного доходу до 2021 року кошти з останнього у примусовому порядку не стягувались та лише за заявою відповідачки від 21.10.2024 року позивачу нараховуються аліменти з 01.01.2021 року, з того моменту, коли останній взагалі перестав брати участь у матеріальному утриманні дитини. На підставі заяви державним виконавцем було зроблено розрахунок заборгованості по аліментам, яка станом на 01.06.2024 року становить 131783 грн. 94 коп. У позовній заяві позивач неправильно вказує дату народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , замість вірної ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також позивач просить звільнити його від сплати заборгованості в сумі 131783 грн. 94 коп., зазначаючи, що вона розрахована з 27.09.2011 року по 30.06.2024 року, хоча остання розрахована за період з 01.01.2021 року по 01.06.2024 року. Згідно довідки з Єдиного державного демографічного реєстру їх син ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання з 19.08.2008 року за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно довідки від 08.04.2022 року №1202-5000848135 взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_2 . Аналогічну адресу взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи, має відповідачка. Згідно паспорту позивача, останній має реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичну адресу проживання вказує: АДРЕСА_2 , де по факту зараз не проживає. Таким чином, позивачем не підтверджено, що з 2011 року по березень 2022 року вони разом із сином проживала за адресою його реєстрації по АДРЕСА_1 . Починаючи з квітня 2022 року та по теперішній час відповідачка з сином проживають в орендованій квартирі по АДРЕСА_2 . Позивач за вказаною адресою не проживає з червня 2024 року. Посилання позивача на проживання та утримання дитини з 2011 року не підтверджено жодними доказами та зводяться до небажання виконувати рішення суду.

Представник третьої особи в наданих поясненнях по суті справи зазначив, що у відділі перебуває виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-3367, виданого 21.11.2013 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.09.2011 року та до досягнення дитиною повноліття. 21.10.2024 року до відділу надійшла заява ОСОБА_3 , в якій остання повідомила, що боржник офіційно працевлаштувався, а також, що в період з 2021 року по 21.10.2024 року аліменти від останнього вона не отримувала. Державним виконавцем було зроблено розрахунок заборгованості по аліментам та 28.10.2024 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено до Депо №2 КП «Дніпровський електротранспорт». Розмір заборгованості станом на 30.06.2024 року складав 131783 грн. 94 коп. В постанові зазначено, що стягнуті кошти необхідно перераховувати на реквізити стягувача. Станом на сьогоднішній день до відділу від сторін виконавчого провадження інформація про сплату/отримання аліментів не надходила.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.04.2025 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Центрального районного суду міста Дніпра.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 05.11.2025 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 15.01.2026 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачки в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, наведених у поданому відзиві.

Третя особа надала заяву про розгляд справи за відсутності представника відділу.

Перевіривши доводи, викладеними сторонами та третьою особою в заявах по суті справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачки, а також дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що останні від спільного проживання без реєстрацію шлюбу, мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( свідоцтво про народження, видане повторно, серії НОМЕР_1 ).

Відповідно до паспортних даних позивача останній з 08.02.2005 року є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади та довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідачка ОСОБА_3 з 23.04.1992 року, а її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.08.2008 року, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідок від 08.04.2022 року відповідачка разом із сином взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи, за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, якими суд має право користуватись при здійснення судочинства відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень»» вбачається, що заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.11.2011 року у цивільній справі №2-3367/11 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.09.2011 року та до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення 21.11.2013 року судом було видано виконавчий лист №2-3367/11, який стягувачем ОСОБА_3 було пред`явлено для примусового виконання до Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де постановою державного виконавця від 21.11.2013 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

Відповідно до письмових пояснень третьої особи, 21.10.2024 року до відділу надійшла заява ОСОБА_3 , в якій остання повідомила, що боржник офіційно працевлаштувався, а також, що в період з 2021 року по 21.10.2024 року аліменти від останнього вона не отримувала. Державним виконавцем було зроблено розрахунок заборгованості по аліментам та 28.10.2024 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено до Депо №2 КП «Дніпровський електротранспорт». Розмір заборгованості станом на 30.06.2024 року складав 131783 грн. 94 коп. Станом на сьогоднішній день до відділу від сторін виконавчого провадження інформація про сплату/отримання аліментів не надходила.

Згідно долученого позивачем до позову розрахунку державного виконавця вбачається, що зазначена вище заборгованість в сумі 131783 грн. 94 коп. розрахована по аліментам, нарахованим за період з 01.01.2021 року 30.06.2024 року.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст.180 СК України).

Частинами 1-3 ст.181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 186 СК України передбачено, що контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.

У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 195 СК України встановлено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до ст.197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно ч.3 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Частинами 1,2 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно про прохальної частини позову, позивач просив звільнити його від сплати аліментів на утримання сина за період з 27.09.2011 року по 30.06.2024 року в сумі 131783 грн. 94 коп.

В обгрунтування позовних вимог, по тексту позовної заяви позивач посилався на положення ст.197 СК України та те, що в цей період син проживав разом із ним та знаходився на його повному утриманні.

Одночасно, по тексту позову, посилаючись на положення ст.186 СК України, ч.3 ст.273 ЦПК України, позивач просив звільнити його від сплати аліментів до встановлення місця знаходження дитини, в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні, оскільки неможливо встановити куди витрачаються аліменти.

Проте, в прохальній частині позову відповідних вимог про звільнення його від сплати аліментів в подальшому не заявляв.

Також суд враховує, що положення ст.186 СК України, ч.3 ст.273 ЦПК України, визначають правові підстави для зменшення розміру аліментів або звільнення від їх сплати в подальшому, в той час, як положення ст.197 СК України регулють питання відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати існуючої заборгованості по аліментам.

Оскільки в прохальній частині позову позивач просив звільнити його саме від сплати нарахованої заборгованості по аліментам, посилання позивача на положення ст.186 СК України, ч.3 ст.273 ЦПК України, є безпідставними.

В частині посилань позивача на положення ст.197 СК України, суд враховує, що з аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

При цьому, у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти сплачуються на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Вказане відповідає висновкам, наведеним в постанові Верховного Суду від 25.02.2026 року у справі №761/26311/23, провадження № 61-13875св24.

Суд враховує, що позивач не оспорював правильність розрахунку державним виконавцем розміру аліментів та в обгрунтування підстав для звільнення від їх сплати посилався на те, що в період з 27.09.2011 року по 30.06.2024 року сина проживав разом із ним та знаходився на його повному утриманні.

З розрахунку державного виконавця вбачається, що заборгованість в сумі 131783 грн. 94 коп. розрахована по аліментам, нарахованим за період з 01.01.2021 року 30.06.2024 року.

Таким чином, можливе проживання позивача з дитиною та її повне утримання в період до 01.01.2021 року не має правового значення для вирішення справи.

В частині доведеності факту проживання з дитиною та її повного утримання в період з 01.01.2021 року по 30.06.2024 року суд враховує, що відповідачка вказаний факт заперечувала.

В свою чергу позивач на підтвердження цих обставин не надав жодного належного та допустимого доказу.

Судом встановлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Аліменти з позивача були присуджені за рішенням суду ще в 2011 році, що свідчить про наявність вже на той час спору між сторонами щодо неналежного виконання позивачем своїх батьківських обов`язків по утриманню дитини.

Позивач не надав жодних доказів, які б свідчили, що він в період з 01.01.2021 року по 30.06.2024 року мав доходи, надавав допомогу на утримання дитини у спосіб та в розмірі, визначених рішенням суду, або у іншій спосіб, що разом із відповідачкою вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Стосовно долучених позивачем до позову письмових заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , суд враховує, що суд безпосередньо досліджує докази шляхом допиту свідків в судовому засіданні з приведенням їх до присяги та попередженням про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, з наданням можливості іншими сторонам приймати участь та ставити питання свідками стосовно обставин справи.

За вказаних обставин, а також враховуючи, що письмові заяви нотаріально не засвідчені та, таким чином, неможливо підтвердити особу останніх та дійсність їх свідчень, суд не приймає долучені письмові заяви в якості належних та допустимих доказів.

При цьому, під час розгляду справи позивач клопотань про виклик та допит свідків не заявляв.

Стосовно долучених до позову банківських довідок щодо наявності у позивача кредитних зобов`язань, суд враховує, що на вказану обставину позивач у позовній заяві, як підставу для звільнення аліментів, не посилався.

Крім того, вказані довідки датовані груднем 2024 року, не свідчать про існування відповідних зобов`язань на теперішній час та не є передбаченими ст.197 СК України істотними обставинами для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю та недоведеністю належними та допустимими доказами .

Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141,180,181,183,186,192,195,197 СК України, ст.ст.2,4,5, 10-13,76-81,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Сіверськодонецький відділ державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про звільнення від сплати аліментів -відмовити повністю.

Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на останнього.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 березня 2026 року.

Суддя С.Ю.Казак