Ухвала суду № 135128094, 26.01.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2026 Справа №607/203/26 Провадження №1-кс/607/273/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , у залі суду у м. Тернополі, розглянувши клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026210000000006 від 03.01.2026 стосовно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Борщів Борщівського району Тернопільської області, громадянина України, з повною вищою освітою, аспіранта 2 курсу ЛНУ ім.І.Франка, неодруженого, ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026210000000006 від 03.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні відділу РЗСТ СУ ГУНП в Тернопільській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026210000000006 від 03.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.01.2026 близько 18.30 год., водій ОСОБА_4 керував автомобілем «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (далі Закону) та пунктів: 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», «обгін», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), не був достатньо уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, не ураховував дорожні умови та дорожню обстановку і не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Так, вказаним автомобілем ОСОБА_4 рухався автодорогою М09 сполученням «Тернопіль-Львів-Рава-Руська» зі сторони м. Тернопіль в напрямку м. Львів. Проїжджаючи в межах 10 км., що неподалік с. Цебрів, Озернянської ОТГ, Тернопільського району, Тернопільської області, ОСОБА_4 , ігноруючи вимоги дорожніх знаків 3.25 «Обгін заборонено», 1.35 «Аварійно-небезпечна ділянка (інша небезпека)» із табличками до нього 7.21.1 «вид небезпеки (зустрічне зіткнення)» та 7.2.1 «Зона дії 500 м», а також грубо порушуючи вимоги п.п. 10.1., 14.2. (в) ПДР, перед початком виконання маневру обгону не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, а після обгону він зможе, не створюючи перешкоди повернутись на раніше займану смугу, виїхав на зустрічну смугу руху перетнувши наявну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 ПДР.

В цей час у бік м. Тернопіль в межах своєї смуги рухався автомобіль «Ореї Astra», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 .

Унаслідок виїзду автомобіля «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 на зустрічну смугу, водій ОСОБА_4 своїми діями допустив зіткнення із зустрічним автомобілем «Ореї Astra», р.н. НОМЕР_2 , в результаті чого водій ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди, а пасажири його автомобіля ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали тілесні ушкодження, з якими госпіталізовані до лікарні.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 10.1., 14.2. (в) ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті ОСОБА_11

03.01.2026 відомості про дану дорожньо-транспортну пригоду внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026210000000006 та правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 286 КК України.

04 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З урахуванням викладеного, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави з урахуванням вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки він підозрюється у скоєнні злочину, який спричинив загибель людини та іншій потерпілій заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими, так як останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Окрім того зазначила про існування ризиків того, що у випадку незастосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу або застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого. Зазначив, що підозрюваний визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, має міцні соціальні зв`язки. Так, ОСОБА_4 на місці дорожньо-транспортної пригоди одразу здійснив виклик працівників поліції та бригади швидкої допомоги та не вчиняв жодних дій, спрямованих на перешкоджання проведення досудового розслідування, спряє розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував частково заподіяну шкоду потерпілій, вживає заходів щодо примирення з потерпілими та відшкодування шкоди в повному обсязі. Окрім цього, просив врахувати те, що після ДТП підозрюваний переніс оперативне втручання, перебував на стаціонарному лікуванні, після якого виписаний проте потребує амбулаторного лікування, яке неможливо провести в умовах утримання останнього під вартою. Також, покликається на те, що слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, наведених у клопотанні. Вважає, що доцільним є застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний період доби або у виді застави.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026210000000006 від 03.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

04.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Зокрема, такими доказами є: протокол огляду місцевості від 03.01.2026 з додатками, яким зафіксовано кінцеве розташування автомобілів учасників пригоди, розташування осипу скла, частин та деталей транспортного засобу, місця знаходження сліду відкидання, які вказують про розташування місця зіткнення транспортних засобів на смузі руху до м. Тернопіль, тобто смузі руху автомобіля «Ореl Astra», р.н. НОМЕР_2 ; протокол допиту свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що 03.01.2026 близько 18.30 год. він перебував у салоні автомобіль «Ореl Astra», р.н. НОМЕР_2 , яким рухався у напрямку м. Тернопіль, під час якого на їх смугу для руху виїхав автомобіль «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 , де і відбулося зіткнення; протокол допиту свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що 03.01.2026 близько 18.30 год. був свідком ДТП, яка мала місце неподалік с. Цебрів Тернопільського району, а саме зіткнення двох легкових автомобілів. Він, керуючи власним автомобілем рухався у напрямку м. Львів, під час чого попутний із ним автомобіль здійснив обгін автомобіль свідка, змістився у смугу до м. Львів та знову виїхав на зустрічну смугу, перетнувши суцільну лінію розмітки, де зіткнувся із зустрічним авто; лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_7 ; протокол огляду відеозапису, на якому видно, що автомобіль «Mazda 3», р.н. НОМЕР_1 виїжджає на зустрічну смугу для руху, де відбувається зіткнення із зустрічним автомобілем; протокол затримання ОСОБА_4 ; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, підозрюваним не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на його непричетність до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке є тяжким злочином та за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке є тяжким злочином та за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина, а саме тяжкість передбаченого законом покарання, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків. На переконання слідчого судді, суворість покарання за вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_4 , у сукупності із обґрунтованістю повідомленої йому підозри збільшує ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Окрім того, оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Також про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином свідчить відмова ОСОБА_4 давати свідчення про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що вказує на те, що останній не сприяє досудовому розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що в задоволенні клопотання захисника підозрюваного про застосування запобіжного заходу у вигляді застави чи домашнього арешту слід відмовити, а клопотання слідчого задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку слідчого судді, саме такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, яка на переконання слідчого судді є обґрунтованою, а також застосування зазначеного запобіжного заходу зможе у повній мірі забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Будь-яких доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Водночас слід зазначити, що за змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. При цьому згідно ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, у яких випадках слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо злочину, який спричинив загибель людини.

З викладеного вбачається, що законодавцем передбачено можливість, а не обов`язок слідчого судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, а тому слідчий суддя з урахуванням встановлених в ході розгляду даного клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, зокрема те, що він раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, його вік, стан здоров`я, майновий стан, належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування кримінального провадження, а також взявши до уваги клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, приходить до переконання про можливість визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави у відповідності до вимог ст. ст. 182, 183 КПК України, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава в сумі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год 59 хв 25.03.2026.

Взяти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454 ; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/203/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.01.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_9 ;

- здати на зберігання в УДМС в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год 59 хв 25.03.2026.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1