Рішення № 135125660, 25.03.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа 305/4414/25

Провадження по справі 2-а/305/55/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2026 року м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Попової О.М., за участю секретаря судового засідання Верещак С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, третя особа: старший лейтенант поліції Рахівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Микуляк Денис Васильович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, до ГУНП у Закарпатській області, третя особа: старший лейтенант поліції Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області Микуляк Д.В., про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі старшого лейтенанта поліції Рахівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Микуляка Дениса Васильовича від 12 листопада 2025 року серія ЕНА № 6138929 про накладення штрафу на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 в розмірі 1190 гривень та закрити справу, та стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати в розмірі 1 211 грн. 20 коп., якими є сплачений судовий збір.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що незважаючи на те, що в нього на автомашині було здійснено освітлення номеру та позивач заперечував проти скоєння ним адміністративного правопорушення та прохав зафіксувати на боді камеру наявність в нього освітлення номеру та справність всіх габаритних вогнів на автомашині, старшим лейтенантом поліції Рахівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Микуляком Д.В. було складено відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 12 листопада 2025 року, в якій зазначено про порушення позивачем ч.1 ст. 121-3 КУпАП. Проте, незважаючи на те, що освітлення номеру можливо тільки в тому разі , коли позивач не включає близьке світло, яке він повинен включати в таку пору доби та одночасно з включенням яких вмикається габаритне світло ззаду автомашини, поліцейськими, які їхали позивачу назустріч та бачили мою машину спереду, не було складено адміністративного протоколу про пересування ним без ближнього світла, що є доказом не здійснення ним вищевказаного правопорушення. Також доказом не здійснення позивачем вищевказаного правопорушення та не роз`яснення йому при цьому ніяких прав та обов`язків при складені вищевказаної Постанови... є відеозаписи з бодікамер поліцейських, які вони застосовували, перевіряючи в нього спочатку ТТН та вантаж, але вони ці відеозаписи не додали до вищевказаної Постанови..., про що є відсутність вказівок про їх наявність в додатках цих відеозаписів до вищевказаної Постанови...

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.11.2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за жданим адміністративним позовом. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В подальшому від представника відповідача Олексій В.В. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову. В додатки до відзиву прикріплено відеозапис. (а.с. 15-20)

В обґрунтування відзиву представник відповідача послалася на те, що З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2025 р. о 17 год 23 хв у м. Рахів по вул. Київська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем в якого не освітлювався задній номерний знак в темну пору доби, чим порушив пн. 2.9, ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121-3 та КУпАП України. Постановою серії ЕНА №6138929 від 12.11.2025 р. громадянку ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 гривень. Інспектором Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Микуляком Д.В. було виявлено правопорушення, вчинене позивачем, внаслідок чого було складено постанову серії ЕНА № 6138928 від 12.11.2025 року та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, КУпАП. Повідомляю суд, що на місці вчинення адміністративного правопорушення, інспектором Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Микуляком Д.В., було здійснено відеофіксацію події де чітко зафіксовано факт правопорушення , що в розумінні статті 251 КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення (копія додається). Звертає увагу суду, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В подальшому від позивача до суду надішли заперечення проти пояснень відповідача, в яких останній просить: визнати недопустимим доказом наданий відповідачем відеозапис з бодікамери поліцейського та який не зазначений додатком до постанови та не оглядати його в судовому засіданні та задовольнити скаргу (позовну заяву). (а.с. 31)

У судове засідання призначене на 25.03.2026 року сторони у справі не з`явились, хоча належним чином, в порядку визначеному ст. 268 КАС України, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомили. З заявами чи клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності, на адресу суду не звертались.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

12.11.2025 року о 17:26:55 год. інші Рахівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Микуляком Денисом Васильовичем стосовно позивача складено постанову серії ЕНА № 6138929, в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздрукована за допомогою спеціальних технічних засобів, в якій зазначено:

- особу, щодо якої розглядається справа як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 ;

- транспортний засіб (марка, модель, реєстраційний номерний знак, належність) як КАМАЗ 5511, НОМЕР_3 , ОСОБА_1 ;

- час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 12.11.2025 17:23:43 м. Рахів вул. Київська, водій керував транспортним засобом, у якого в темну пору доби не освітлювався номерний знак, чим порушив п. 2.9.в ПДР (керування водієм ТЗ з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим);

- статтю, частину статті КУпАП як ч.1 ст. 121-3 КУпАП;

- прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу - як штраф 1190 грн.

У графі 7 постанови серії ЕНА № 6138929 До постанови додається: відомості відсутні.

Тобто поліцейським при винесенні постанови, не зазначено жодного доказу на підтвердження обставин за яких позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При цьому, згідно ст. 251 КУпАП, доказами можуть бути пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколи про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Втім, в оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу вини позивача у скоєнні даного правопорушення, в тому числі і не зазначено жодних відомостей про фіксування подій на нагрудну камеру поліцейського.

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом було оглянуто відеозапис доданий представником відповідача до відзиву, з якого встановлено, що відеозапис розпочинається з моменту коли автомобіль на якому рухався позивач стоїть на узбіччі дороги, з увімкненими габаритними та аварійними світловими вогнями. Номерний знак на протязі всього відео продивляється повністю НОМЕР_3 , а також на відеозаписі чітко видно освітлений номерний знак, що повністю спростовує обставини викладені в оскаржуваній постанові.

Частинами 1 та 2 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У той же час ст. 7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, в тому числі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно до ч.ч. 2, 4, 7 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті (найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення), повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про Національну поліцію поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Згідно статті 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015р. № 1395 (далі - Інструкція) розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови повинен відповідати вимогам ст. 283 КУпАП.

Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до п. 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

В порушення зазначених вимог поліцейським взагалі не зазначено в оскаржуваній постанові жодного доказу, які підтверджують порушення позивачем ОСОБА_1 п. 2.9.в ПДР, тобто вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, що підтверджується копією оскаржуваної постанови.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі У випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення. (стаття 285 КУпАП).

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

За приписами п. 2.9. в ПДР водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно із ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, з вищенаведених норм законодавства, вбачається, що зазначення поліцейським доказів вчинення адміністративного правопорушення, є обов`язковим реквізитом, який повинна містити постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 17 липня 2019 року у справі № 295/3099/17, від 05 березня 2020 року у справі № 607/7987/17.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У справах Малофєєва проти Росії (Malofeyevav.Russia, рішення від 30.05.2013р.) та Карелін проти Росії (Karelinv.Russia, рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Таким чином оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (пп. в п. 2.9 ПДР України) є незаконною та підлягає скасуванню, а справа - закриттю, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 139 КАС України судовий збір сплачений позивачем за подачу до суду вказаного адміністративного позову в сумі 1211 грн. 20 коп., слід стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст. 2, 72-79, 90, 139, 241-246, 250-251, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, третя особа: старший лейтенант поліції Рахівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Микуляк Денис Васильович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6138929 від 12.11.2025 року за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (ЄДРПОУ 40108913) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі її оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв`язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.М. Попова