Ухвала суду № 135125555, 25.03.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/268/26

провадження 1-кп/302/77/26

296

У Х В А Л А

(у повному обсязі)

25.03.2026 селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в особі суддя ОСОБА_1 ,

з участю: секретарка судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурор ОСОБА_3 ,

особа, стосовно якої вирішується питання щодо застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_4 ,

законний представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

захисник адвокат ОСОБА_6 ,

потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_9 від 26.02.2026 про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні ЄРДР № 12026071110000040 від 25.02.2026 з правовою кваліфікацією ч.2 стаття 345 Кримінального кодексу України, - стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і мешканця із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, непрацюючого, особи з інвалідністю другої групи з дитинства безстроково,

В С Т А Н О В И В:

07.01.2026 близько 22 год 45 хв ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в групі з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 знаходячись на центральній вулиці неподалік будинку №629 в с.Торунь Хустського району Закарпатської області, з метою заподіяння тілесних ушкоджень працівнику поліції ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області - ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що останній є працівником правоохоронного органу, оскільки той перебував у форменому одязі поліцейського та особисто з ним знайомий, на ґрунті раптової неприязні, яка виникла через професійну діяльність працівників поліції та яка не влаштовувала ОСОБА_14 та інших у групі з ним осіб, підійшов до службового автомобіля марки «PEUGEOT - 301» реєстраційний знак НОМЕР_1 в той час як ОСОБА_7 стояв біля службового автомобіля, почав погрожувати поліцейським ОСОБА_15 та ОСОБА_7 фізичною розправою. Надалі ОСОБА_4 , діючи умисно та протиправно, посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, наніс один удар ногою взутою в чобіт по поперековій ділянці ОСОБА_7 , а опісля, коли той втік від автомобіля, наздогнавши його, повалив на землю та почав кулаками рук наносити умисно удари по голові та обличчі не менше чотирьох разів, а в подальшому ногами по тілу, у той час як ОСОБА_7 лежав на землі.

У результаті своїх протиправних дій ОСОБА_14 , спричинив ОСОБА_7 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №4-м від 21.01.2026 тілесні ушкодження у вигляді: набряку м`яких тканин лівої потиличної ділянки. Тілесні ушкодження у вигляді набряку м`яких тканин лівої потиличної ділянки розладу здоров`я за собою не потягли і по цій ознаці кваліфікуються як легкі, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я. Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» пп. 2.3.5. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути стиснуті пальці в кулак або взуті ноги сторонньої особи. По давності вкладаються в час пригоди, яка мала місце 07.01.2026 та є наслідком локального прикладання сили.

Згідно з висновком судової-психіатричної експертизи № 21 від 22.01.2026 ОСОБА_4 виявляє ознаки недоумства у вигляді помірно вираженого недоумства з емоційно-вольовими порушеннями, дисфоріями внаслідок органічного ураження головного мозку (F02.8), про що свідчать дані спостереження психіатром, невропатологом, неодноразові госпіталізації у психіатричні лікарні, встановлення ІІ групи інвалідності та клінічні ознаки обмежений мовний запас, низький рівень знань, конкретне сповільнене за темпом мислення, емоційна лабільність, схильність до афективних спалахів, порушення пам`яті, зниження інтелекту, неврологічна симптоматика. Стійке інтелектуально-мнестичне зниження (конкретне мислення, зниження інтелекту, порушення пам`яті), порушення емоційно-вольової сфери (імпульсивність, нестійкість афекту, зниження контролю за поведінкою), дисфоричні стани (епізоди злобно-дратівливого афекту з неконтрольованими реакціями) позбавляли ОСОБА_14 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння та позбавляє його у теперішній час. По психічному стану ОСОБА_14 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, та не може у теперішній час. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру госпіталізації у заклад з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. За психічним станом ОСОБА_14 брати участь у проведенні з ним процесуальних дій недоцільно.

На підставі встановлених судом обставин прокурор 27.02.2026 подав до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом у зв`язку з вчиненням ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 345 ч.2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_7 клопотання прокурора підтримав і показав таке. 07.01.2026 близько 22 години 45 хвилин він перебував на службі в наряді спільно з потерпілим ОСОБА_8 (обидва працівники СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області) по патрулюванню на території Міжгірської ОТГ. Під час перебування в центрі села Торунь службовий автомобіль поліції марки «Пежо» номерний знак НОМЕР_1 з ввімкненим двигуном був зупинений на обочині центральної сільської дороги і до автомобіля підійшла група осіб, мешканців села Торунь ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 ) з претензією чому авто поліції в селі на різдвяне свято. Зазначені особи, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, зініціювали конфлікт з ОСОБА_7 , який вийшов з службового авто, а поліцейський ОСОБА_8 залишився в автомобілі за кермом. Раптово зазначені особи почали наносити тілесні ушкодження ОСОБА_7 . Один з нападників, тримаючи в руках, замахнувся вдарити його цією палкою (дерев`яна «штахетою»), інші почали чіплятись з метою нанесення побоїв. ОСОБА_7 застосував до нападників сльозогінний газ та намагався уникнути від ударів, проте нападники повалили його на землю та почали наносити удари по тілу руками і ногами. При цьому ОСОБА_4 кілька разів ударив його руками і ногами по тілу в область поперекової ділянки та по голові. ОСОБА_8 , в цей момент мав конфлікт з нападниками, не виходячи з салону автомобіля. Унаслідок цих дій потерпілий ОСОБА_7 отримав легкі тілесні ушкодження, які не спричинили короткочасного розладу здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_8 клопотання прокурора підтримав, надав показ, які підтверджують покази потерпілого ОСОБА_7 , доповнивши показами, що після нападу і нанесення побоїв ОСОБА_7 , ОСОБА_4 підбіг до автомобіля і вдарив його рукою по руці та намагався, тримаючи руками за форменний одяг, витягнути ОСОБА_8 з автомобіля, однак не зміг цього зробити. ОСОБА_8 вдалося закрити автомобіль і від`їхати безпечно від нападників та підібрати ОСОБА_7 , який сів в автомобіль та повідомив йому, що від нападу отримав тілесні ушкодження та розповів про дії нападників. Повідомивши по телефону про події на службу «102», потерпілі від`їхали у відділ поліції та надали детальні рапорти про обставини вчиненого кримінального правопорушення стосовно них.

Законна представниця ОСОБА_4 ОСОБА_5 пояснила в судовому засіданні, що її син з народження мав розлад здоров`я, пов`язаний з травмою при народженні голови. У подальшому в нього було лікарями діагностовано психічне захворювання і його визнано особою з інвалідністю другої групи з дитинства безстроково. Він систематично має напади з психічними розладами та прояви неадекватної поведінки.

Захисник адвокат ОСОБА_6 та законна представниця ОСОБА_4 ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання, вважали за доцільне застосувати примусові заходи медичного характеру щодо ОСОБА_4 .

Оцінивши встановлені обставини, зміст клопотання прокурора, покази та пояснення учасників кримінального провадження, висновки судово-медичної і судово-психіатричної експертиз, інші матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Статтею 92 Кримінального кодексу України передбачено, що примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Згідно з статтею 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 1) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення; 3) які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Стаття 94 КК України передбачає:

- залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

- Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

- Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

- Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов`язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах посиленого нагляду.

- Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.

- Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов`язковим лікарським наглядом.

Суд встановив, що суспільно небезпечне діяння у вигляді кримінального правопорушення, передбаченого статтею 345 ч.2 КК України, мало місце за вище встановленими обставинами і це суспільно-небезпечне діяння вчинив ОСОБА_4 .

Це підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами : показами потерпілих, висновками судово-медичних експертиз про отримані ними легкі тілесні ушкодження без розладу здоров`я за обставин, які зазначені у клопотанні. Встановлені обставини та досліджені докази визнані стороною захисту. Ці обставини не заперечені ОСОБА_4 та його законним представником (мамою).

Згідно з довідкою МСЕК серія 12ААБ № 669400 від 28.04.2021 ОСОБА_4 визнаний особою з інвалідністю з дитинства другої групи на безстроковий термін.

Згідно з довідкою № 20/10-1 від 08.01.2026 ОСОБА_4 перебуває на ОСОБА_16 обліку у лікаря психіатра з діагнозом F71.0 як особа з інвалідністю безстроково по даному захворюванню.

Згідно з довідками та характеристикою старости села Торунь Міжгірської селищної ради ОСОБА_4 проживає в селі Торунь, № 621 з батьком ОСОБА_17 , 1973 р.н., мамою ОСОБА_5 , 1976 р.н., сестрою ОСОБА_18 , 2010 р.н., і характеризується без негативних ознак з приміткою, що інколи поводиться неадекватно.

Згідно з висновком комісійної судової психіатричної експертизи № 21 від 22.01.2026, складеної експертами Закарпатської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України», м. Берегово Закарпатська область, код ЄДРПОУ 44953021 ОСОБА_4 виявляє ознаки недоумства у вигляді помірно вираженого недоумства з емоційно-вольовими порушеннями, дисфоріями внаслідок органічного ураження головного мозку; по психічному стану ОСОБА_4 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, та не може у теперішній час; потребує застосування примусових заходів медичного характеру госпіталізації у заклад з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; за психічним станом ОСОБА_4 недоцільно брати участь у проведенні з ним процесуальних дій.

Згідно з статтею 19 ч.2 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно з статтею 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Отже, за змістом експертного висновку, роз`ясненнями експертів цього висновку, обставинами справи, - ОСОБА_4 , по суті, вчинив інкриміноване йому суспільно небезпечного діяння у стані неосудності, тобто ОСОБА_4 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок недоумства, при цьому він потребує застосування примусових заходів медичного характеру госпіталізації у заклад з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

З огляду на викладене, суд дійшов переконання, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Судових витрат у справі не має.

Речові докази: три пластикові уламки з місця події, що знаходяться в приміщенні ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області, - підлягають знищенню.

Речові докази у вигляді відеофайлів запису обставин події на флеш носіях, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування, - доцільно залишити в цих матеріалах.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту, застосований згідно з ухвалою слідчого судді від 08.01.2026 з строком дії до 08.03.2026, втратив свою чинність за закінченням визначеного строку. Клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу іншого виду, чи продовження строку дії раніше обраного до набрання цією ухвалою законної сили, стороною обвинувачення не подавалось.

Керуючись статтями 369-372, 376, 503, 512, 513, 516, 392, 393 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Задовольнити клопотання прокурора.

Застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Знищити речові докази: три пластикові уламки з місця події, що знаходяться в приміщенні ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП у Закарпатській області .

Речові докази у вигляді відеофайлів запису обставин події на флеш носіях, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування, - залишити в цих матеріалах.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 25.03.2026 року.

Суддя:ОСОБА_1