Ухвала суду № 135125112, 25.03.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/2073/26

Провадження №2/487/1997/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2026 Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Афоніна С.М., розглянувши матеріали заяви адвоката Болюбаш Ірини Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Болюбаш І.О., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме в порядку поділу спільного сумісного майна: просили визнати за позивачем право власності на частину земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 4810136600:10:008:0022, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, на частину кватири АДРЕСА_2 та 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , встановивши, що частка відповідача у вказаному нерухомому майні становить .

Позовну заяву ухвалою від 20.03.2026 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 20.03.2026 позивачу повернуто заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

23.03.2026 представник позивача подала до суду заяву про усунення недоліків.

Крім того, 23.03.2026 адвокат Болюбаш І.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, шляхом накладення арешту на кватиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 4810136600:10:008:0022, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи заяву зазначила, що між сторонами 08.04.2009 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2023. Під час шлюбу сторони придбали майно, яке є спільним сумісним майном подружжя, а саме: земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 4810136600:10:008:0022, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2023, кватиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2022 та квартиру АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2022, право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано на відповідачку, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єкта нерухомого майна. Після припинення шлюбу відповідачка одноособово володіє та користується вказаним нерухомим майном, не бажає вирішити питання про його поділ у позасудовому порядку та бажає одноосібно розпорядитися ним, шляхом відчуження. На підставі чого вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно, відповідно до ст.. 150 ЦПК України, може істотне ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та матиме незворотні наслідки та зведуть нанівець ефективність судового захисту.

Дослідивши матеріали заяви, приходжу до наступних висновків.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Згідно частини 1, 2статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 08.04.2009 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2023.

Під час шлюбу сторони придбали майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 4810136600:10:008:0022, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2023, кватиру АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2022 та квартиру АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2022, право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано за відповідачкою, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єкта нерухомого майна.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме в порядку поділу спільного сумісного майна: просив визнати за ним право власності на частину земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 4810136600:10:008:0022, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, на частину кватири АДРЕСА_2 та 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , встановивши, що частка відповідача у вказаному нерухомому майні становить .

Отже між сторонами дійсно виник спір з приводу поділу спільного майна подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц виснувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання. Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

Наразі ОСОБА_2 є єдиним власником спірного майна, в будь-який час остання може відчужити спірне майно, що в подальшому призведе до утруднення виконання можливого рішення суду, або матиме наслідком розширення суб`єктного складу учасників, та призведе до неможливості ефективного захисту прав позивача в межах позовних вимог про поділ майна подружжя.

Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду.

Таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 16 серпня 2018 року в справі № 910/5916/18, від 05 серпня 2019 року в справі № 910/16586/18, від 03 листопада 2020 року в справі № 910/7716/20.

Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Спір про поділ майна подружжя передбачає наявність такого майна в натурі під час розгляду справи і до її завершення, а сімейне законодавство встановлює презумпцію спільності майна подружжя і її спростування здійснюється в ході судового розгляду.

Разом з тим, таке втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку, є виправданим та вкрай необхідним, оскільки спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства. Арешт майна полягає у позбавленні можливості лише розпоряджатись цими об`єктами нерухомого майна та не призведе до жодних негативних наслідків. Вжиття цього процесуального заходу не порушить вимоги частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого частина 1 стаття 6 цієї ж Конвенції.

При цьому, такий вид забезпечення позову, як арешт майна не призводить до невиправданого обмеження майнових прав власника, оскільки обмежується лише можливість вчиняти дії щодо розпорядження спірним майном.

Крім того, слід наголосити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Врахувавши суть спору - поділ майна подружжя, можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову майбутнім позовним вимогам, вважаю, що заходи забезпечення позову є необхідними, достатніми та співмірними до позовних вимог.

Враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог про поділ майна подружжя з якими ОСОБА_1 звернувся, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів заявника, та задля збереження існуючого стану речей, суд вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Крім того, вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що на час вирішення заяви про забезпечення позову відсутні будь-які відомості існування визначених ч.3 ст.154 ЦПК України обставин, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення..

Керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Болюбаш Ірини Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити.

Накласти арешт на кватиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 4810136600:10:008:0022, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_2 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 15-ти днів з дня її складення відповідно до вимог, встановлених статтями 353-356 ЦПК України.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя С.М. Афоніна