Ухвала суду № 135124946, 24.03.2026, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/55/26

Провадження №2/471/217/26

Номер рядка звіту 81

У Х В А Л А

"24" березня 2026 р.с-ще Братське

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Гукової І.Б.,

за участю секретаря Прокопчук Н.Г.,

представника позивача - Мірошниченко О.В.,

представника відповідача - Мірошнікова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Братське цивільну справу № 471/55/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2026 року адвокат Мірошниченко О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до Братського районного суду Миколаївської області із позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів.

Ухвалою судді від 19 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до підготовного судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні представником відповідача, адвокатом Мірошніковим П.В. заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на те, що до матеріалів позову додано ордер на надання правничої допомоги в якому не вказано назву органу, у якому надається правнича допомога, а отже, позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Представник позивача, адвокат Мірошниченко О.В. зазначила, що не зазначення назви органу, в якому надається правнича допомога є суто технічною помилкою, яка сталася через збій у функціонування електронного суду, а отже відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права частина перша статті 8 Конституції України. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права відповідно до частини перша статті 129 Конституції України в редакції, чинній на час розгляду заяви про скасування заочного рішення.

Суд здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд залишає позовну заяву без розгляду, у разі якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до п. 12.4 Положенню про ордер на надання правничої допомоги, затвердженому рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41ордер повинен містити назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

У наданому до матеріалів справи ордері не вказано назву органу, у якому надається правнича допомога.

З пояснень адвоката Мірошниченко О.В. вказана помилка сталася через технічні недоліки підсистеми електронний суд.

Відповідно до практики ЄСПЛ, держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду. Такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.85, § 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001).

Також суд у Страсбурзі неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Walchli v. France» від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» від 28.10.98).

Отже, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Вказані висновки містяться у постанові КГС Верховного Суду від 01.08.2024 року у справі 903/1199/23.

Зважаючи на це, перевіривши та оцінивши доводи сторін, не допускаючи ні надмірного формалізму, ні надмірної гнучкості, суд дійшов висновку, що доданий до позову ордер є належним та достатнім доказом, що підтверджує наявність у адвоката повноважень на представництво інтересів позивача у цій справі, а отже, відсутні підстави для запишення позову без розгляду.

Однак, зважаючи на те, що після відкриття провадження у справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу суд вважає за необхідно постановити ухвалу про залишення позову без руху та надати представнику строк для надання суду ордеру, оформленого відповідно до норм законодавства.

Керуючись ст.ст. 175, 187, 294 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну Заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

Надати заявнику строк до 09 квітня 2026 року для усунення недоліків.

Роз`яснити заявнику, що у випадку не усунення зазначених в ухвалі недоліків, заява буде залишена без розгляду, з підстав передбачених п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Розгляд справи призначити 09.04.2026 року на 11:00 годину.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 25.03.2026 року.

Суддя Гукова І. Б.