Рішення № 135124879, 16.03.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/36866/25

Провадження № 2/127/8589/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючої судді Дернової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за електронним кредитним договором № 22.01.2023 - 100001315 від 22.01.2023 року у розмірі 24240 грн., з яких 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10640 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 400 грн. - комісія за надання кредиту, 1200 грн. - комісія за обслуговування, 4000 грн. - неустойка, а також судові витрати, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 8000 грн. строком на 168 днів з дати його надання, процентна ставка за користування кредитом - 1% на день («Стандарт») та 0,5% на день («Економ»), однак зобов`язання за кредитним договором відповідачем виконано не було, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб.

09.01.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Дубінського Ю.Я. було подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач просила відмовити у задоволенні позову, оскільки не отримував від Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» жодних кредитів (позик); при цьому, 22.01.2025 року мали місце спроби несанкціонованого доступу до її електронних кабінетів АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Акцент Банк», а також за її номером телефону «Лайфселл» НОМЕР_1 було здійснено відділену заміну SIM-картки.

22.01.2026 року позивачем ТОВ «Споживчий центр» було подано до суду відповідь на відзив, у якій позивач просив повністю задовольнити позовні вимоги.

28.01.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Дубінського Ю.Я. було подано до суду заперечення, у якому відповідач просила відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2026 року було витребувано у Національного банку України інформацію: якою банківською установою видана платіжна карта за № НОМЕР_2 (найменування банку, ЄДРПОУ, номер відділення, місце його знаходження); якій особі належить платіжна картка НОМЕР_6 (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП); витребувано у ТОВ «Лайфселл» інформацію, чи було здійснено відновлення SIM-карти за номером телефона НОМЕР_1 , як втраченої, пошкодженої, заблокованої чи з інших причин у період з 01.01.2025 року до 23.01.2025 року, якщо так, то вказати спосіб, дату, час та населений пункт здійснення такого відновлення.

05.02.2026 року до суду надійшов лист-відповідь від 05.02.2026 № 18-0011/10300 від Національного банку України.

06.02.2026 року до суду надійшов лист-відповідь від 05.02.2026 року № ЛС/927д від ТОВ «Лайфселл».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.02.2026 року було витребувано у АТ «ОТП Банк» інформацію, на чиє ім`я емітувалася (видавалася) банківська картка № НОМЕР_2 та відомості про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_2 за 22.01.2025 року.

11.03.2026 року до суду надійшов лист-відповідь від 05.03.2026 року № 68-3-23-23/3626-БТ від АТ «ОТП БАНК».

18.03.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Дубінського Ю.Я. було подано до суду письмове пояснення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

22.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , якою укладення вказаного договору заперечується, був укладений електронний Кредитний договір № 22.01.2023 - 100001315.

Згідно з умовами вказаного договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 8000 грн. строком на 168 днів з дати його надання, процентна ставка за користування кредитом - 1% на день («Стандарт») та 0,5% на день («Економ»); реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: НОМЕР_3 .

Як вбачається з довідки ТОВ «УПР» № 15-2110 від 21.10.2025, ТОВ «Споживчий центр» було перераховано грошові кошти в сумі 8000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 .

Однак, як вбачається з наданої АТ «ОТП БАНК» на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 03.02.2026 року інформації, банківська картка № НОМЕР_2 випускалася на ім`я ОСОБА_2 (рахунок НОМЕР_4 ), а не на ім`я ОСОБА_1 .

Окрім того, згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ) 22.01.2025 року на вказаний рахунок надійшли грошові кошти у розмірі 8000 грн.

Доводи позивача, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 отримала грошові кошти, оскільки їх перераховано на банківський картковий рахунок, вказаний у кредитному договорі (НОМЕР_2), спростовуються вказаними вище письмовими доказами.

Окрім того, як вбачається з повідомлення ТОВ «лайфселл» від 05.02.2026 року № ЛС/927д, 22.01.2025 року о 13:42 год. було здійснено віддалену заміну SIM-картки з номером 0639820769 на «нову» eSIM-картку зі збереженням номеру (тобто номер було дистанційно перенесено на іншу eSIM-картку; у ТОВ «лайфселл» відсутня інформація про особу, яка здійснила таку заміну SIM-карти.

При цьому, спірний кредитний договір було підписано одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення на номер 0639820769 - E477) 22.01.2025 року о 14:15 год., тобто незабаром після здійснення віддаленої заміни SIM-картки.

Також суд зауважує, що згідно з листом АТ «Акцент-Банк» від 14.01.2026 року № 89736/55-251231/29 банком встановлено, що 22.01.2025 року о 14:40 год. по картці ОСОБА_1 «А-Банку» пройшли підозрілі транзакції та платежі за рахунок кредитних коштів потрапили на перевірку.

Відповідно до з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, на переконання суду, матеріали справи не містять належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту (позики) від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498 св 21), ураховуючи, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у зв`язку із його недоведеністю.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 13, 76-81, 141, 279, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 1054, 1055 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення припущенного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А; код ЄДРПОУ 37356833)

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 )

СУДДЯ