Рішення № 135118053, 24.03.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/1246/25

Провадження № 2/602/197/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"24" березня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі у тексті ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» або Товариство або позивач) в особі представника Томилко О.Б. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 30.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі у тексті ТОВ «МАНІВЕО ШФД») та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № 440795490 у вигляді електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 9100,00 грн. У подальшому права вимоги, які виникли за даним кредитним договором, на підставі договору факторингу були передані (відступлені) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Відповідач не виконала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви сума заборгованості ОСОБА_1 становить 27718,62 гривень, з яких: 9100,00 грн заборгованість по кредиту, 18618,62 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору при поданні позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалася, письмових заперечень проти позову до суду не подала.

Ухвалою суду від 15.01.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.02.2026.

Ухвалою суду від 26.02.2026 витребувано письмові докази в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - виписку про рух коштів по банківському рахунку відповідача, розгляд справи відкладено на 24.03.2026.

Представник позивача, яка належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не прибула, у поданих до суду заявах просить розгляд справи проводити за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила.

Ураховуючи те, що відповідач, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явилася у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то, керуючись ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, оцінив докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

30 грудня 2024 року ОСОБА_1 засобами телекомунікаційного зв`язку подала до ТОВ «МАНІВЕО ШФД» Заявку на отримання грошових коштів у кредит, у якій вказала свої персональні дані, суму кредиту (кредитного ліміту) та строк кредитування (а.с. 43).

Того ж дня відповідач дистанційно, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підписала Договір кредитної лінії №440795490 від 30.12.2024 з ТОВ «МАНІВЕО ШФД» та Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №440795490 від 30.12.2024 (а.с. 18-32).

Згідно з п. 2.1 вищезгаданого договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісією за надання кредиту, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі у тексті ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на 30.12.2024 ТОВ «МАНІВЕО ШФД» (код ЄДРПОУ 38569246) було зареєстроване як фінансова компанія та мало чинну ліцензію на надання коштів та банківських металів у кредит, що вбачається з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Таким чином, у порядку, визначеному законодавством, зокрема, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ТОВ «МАНІВЕО ШФД» та ОСОБА_1 уклали у письмовій формі в електронному вигляді Договір кредитної лінії № 440795490 від 30.12.2024 (далі у тексті Кредитний договір).

На підставі укладеного Кредитного договору між його сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовані Цивільним кодексом України та іншими актами цивільного законодавства.

Умовами Кредитного договору передбачено:

- загальний розмір кредиту становить 9 100,00 грн (пункт 2.2);

- кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 30.12.2024, що є датою надання кредиту (пункт 2.3);

- кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит) (пункт 2.5);

- кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-60ХХ-ХХХХ-6344 (пункт 5.1);

- базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних (пункт 8.3);

- за період від 30.12.2024 до 29.01.2025 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 79,59 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,20 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 73 відсотків річних (пункт 8.7.1);

- рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 29.01.2025 (пункт 7.1);

- в обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше, ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 договору (пункт 7.2);

- кінцева дата повернення (виплати) кредиту 29.01.2030 (пункт 7.3);

Пунктом 11.1 Кредитного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Уклавши Кредитний договір та погодившись з його умовами, сторони, в т.ч. відповідач, взяли на себе відповідні договірні зобов`язання.

На підтвердження виконання зобов`язань кредитодавця за Кредитним договором щодо надання кредитних коштів позичальнику позивачем надано копію платіжного доручення (заяви) на переказ та зарахування грошових коштів на банківську карту отримувача, а також довідку ТОВ «МАНІВЕО ШФД» від 21.12.2025, у яких зазначено: суму переказу (платіжної операції) 9100,00 грн, платника - ТОВ «МАНІВЕО ШФД», отримувача Побережна І.А., реквізити (маску) карти отримувача, номер і дату Кредитного договору (а.с. 70 звороті, 71).

Факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача 30.12.2024 у сумі 9100,00 грн підтверджується інформацією від 09.03.2026 № 20.1.0.0/7-260303/113901-БТ, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду в порядку витребування доказів.

Суд також установив, що 31 березня 2025 року ТОВ «МАНІВЕО ШФД» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) підписали договір факторингу № МВ-ТП/29 (далі у тексті Договір факторингу), згідно з п. 2.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 34 зворот - 37).

У пункті 4.1. Договору факторингу сторони обумовили, що наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

31 березня 2025 року ТОВ «МАНІВЕО ШФД» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали Реєстр прав вимоги на виконання Договору факторингу, у якому зазначені: П.І.Б. відповідача, її РНОКПП, номер та дата Кредитного договору, суми заборгованості за тілом кредиту та процентами, що підтверджується копіями сторінок Реєстру (а.с. 37 зворот-38).

На підтвердження проведених розрахунків за Договором факторингу позивачем надано копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1428 від 17.04.2025, згідно з якою ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснило переказ грошових коштів у сумі 2 622 516,27 грн на рахунок ТОВ «МАНІВЕО ШФД» (а.с. 39).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39700642) станом на 31.03.2025 було зареєстроване як фінансова компанія та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями Витягу з Державного реєстру фінансових установ, Витягом з ЄДР та листа в.о. директора Департаменту ліцензування Національного банку України Нелюбіної Н. «Про переоформлення ліцензії» від 12.03.2024 (а.с. 81 на звороті -86), а також інформацією, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Отже, на момент укладення Договору факторингу його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

Таким чином суд встановив, що 31.03.2025 право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшло від кредитодавця - ТОВ «МАНІВЕО ШФД» до позивача і останній з 31.03.2025 став новим кредитором у спірному правовідношенні.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів частини першої статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

До позовної заяви позивачем додано розрахунки заборгованості за Кредитним договором, виконані ТОВ «МАНІВЕО ШФД» за період з 30.12.2024 по 31.03.2025 та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період з 31.03.2025 по 26.08.2025 включно (а.с. 39 зворот 42 зворот).

Згідно з наведеними розрахунками загальна сума заборгованості становить 27718,62 гривень, з яких: 9100,00 грн заборгованість по кредиту, 18618,62 грн заборгованість по процентам.

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за тілом кредиту та процентами у наявних в матеріалах справи розрахунках, дійшов висновку, що вони здійснені з дотриманням умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства, з урахуванням часткових оплат, здійснених позичальником.

Суд зауважує, щосторони Кредитного договору визначили кінцеву дату повернення (виплати) кредиту - 29.01.2030 (пункт 7.3), а строк дії договору - протягом 5 років від дня набрання ним чинності або до його дострокового розірвання/припинення його дії (пункт 11.1).

Наведені умови узгоджуються зі змістом Заявки на отримання грошових коштів від 30.12.2024, поданої позичальником, у якій вона вказала (обрала) бажаний для неї строк кредитування 1826 днів, а також зі змістом Паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ», підписаним відповідачем, де вказано такий же строк кредитування.

Тобто, сторони, уклавши Кредитний договір, обумовили строк правомірного користування кредитними коштами - 5 років від дня їх отримання (укладення договору) і протягом цього періоду кредитодавець вправі нараховувати проценти передбачені ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України.

Разом з тим, Кредитним договором також передбачені випадки, за яких кредитодавець вправі ініціювати дострокове припинення/розірвання договору.

Таким випадком є, зокрема, затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше за один місяць. У цьому разі кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору (пункт 9.1.1.7 Кредитного договору).

В матеріалах справи міститься письмове повідомлення №ТП/440795490 від 27.08.2025, яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» повідомило ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору з посиланням на пункт 9.1.1.7 Кредитного договору та норму ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», вказавши про необхідність сплати всієї суми заборгованості (а.с. 72).

Таким чином, 27.08.2025 Кредитний договір було достроково розірвано за ініціативи позивача, який замінив кредитодавця у спірному правовідношенні, і з цього моменту позивач вправі вимагати від відповідача повернення всієї суми кредиту та нарахованих до цього процентів.

Разом з тим, з цієї дати припинилося право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Отже, проценти за Кредитним договором правомірно нараховані в межах строку кредитування (з 30.12.2024 по 26.08.2025 включно).

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо сплати боргу позичальником, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача за Кредитним договором у вищевказаному розмірі, а позовні вимоги - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже позов слід задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 4130 від 16.12.2025.

На підставі положень статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір.

Щодо стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги слід зазначити наступне.

Позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 5, укладеного 02.12.2024 між Адвокатським об`єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІНОВАЦІЙ» (далі Адвокатське об`єднання або АО) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - Клієнт), згідно з умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 75-79).

Додатковою угодою № 2327 від 16.12.2025 до вищезгаданого договору його сторони визначили порядок оплати послуг Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у справі Клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №440795490 від 30.12.2024 та погодили вартість послуг у сумі 5000,00 грн (а.с. 79 звороті - 80).

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2025 відповідно до Договору про надання правничої допомоги №5 від 02.11.2024, АО надало Клієнту такі послуги: 1) підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій тривалістю 4 години вартістю 1000 грн; 2) підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) тривалістю 2 години вартістю 500 грн; 3) підготовка позовної заяви, що включає збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у справі та направлення копії та доданих документів до суду тривалістю 10 годин вартістю 3500 грн. Всього надано послуг на суму 5000,00 грн (а.с. 80 зворот).

Зазначену вартість послуг ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» сплатило Адвокатському об`єднанню згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 175від 16.12.2025 (а.с. 81).

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд неодноразово висновував те, що при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (див., до прикладу, додаткові постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №9009/371/18, постанову від 05.06.2019 у справі №922/928/18).

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Разом з тим, як зазначив Верховний Суд, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18.

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року № 686/5757/23.

У цій справі суд, оцінюючи розумність розміру витрат на юридичну допомогу, заявлених до відшкодування, враховує, зокрема, складність цієї справи, а також пропорційність їх розміру до предмета спору.

Ця справа є малозначною (не складною) справою, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні. Спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є непропорційним до ціни позову, у розумному вимірі.

З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 гривень.

У задоволенні решти заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити як надмірних.

На підставі статей 207, 512 - 514, 525, 639, 1054, 1055, 1077 ЦК України, положень Законів України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 259, 263-265, 272, 273, 279-281, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 27718,62 грн (двадцять сім тисяч сімсот вісімнадцять гривень 62 коп).

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп).

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 (три тисячі) гривень.

5. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», місцезнаходження: вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 39700642.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: В. А. Наумчук