Постанова № 13511726, 24.01.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2011 року Справа № 2-22/2660-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіБорисової Ю.В.,

суддівБалюкової К.Г.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

відповідача: Засядєвов Олександр Леонідович, довіреність № 610/02-08 від 01.12.10, Чорноморська районна рада;

відповідача: Бесфамільна Юлія Євгенівна, довіреність № 02-10/8 від 05.01.11, Чорноморська районна державна адміністрація;

відповідача: Бесфамільна Юлія Євгенівна, довіреність № 5 від 06.01.11, Фінансове управління Чорноморської районної державної адміністрації;

відповідача: Тараненко Тамара Геннадіївна, довіреність № 611/02-08 від 01.12.10, Чорноморська районна рада;

відповідача: Мустафаєва Ельнара Серверівна, довіреність № 4 від 06.01.11, Фінансове управління Чорноморської районної державної адміністрації;

позивач: не з'явився, ОСОБА_6;

третьої особи: не з'явився, Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим;

відповідача: не з'явився, Фонд майна Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу фінансового управління Чорноморської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 25 листопада 2010 року у справі №2-22/2660-2010

за позовом ОСОБА_6 (АДРЕСА_1)

доФонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, Сімферополь, 95015)

Чорноморської районної ради (вул. Кірова, 16,Чорноморське,96400)

Чорноморської районної державної адміністрації (вул. Кірова, 16, Чорноморське, 96400)

Фінансового управління Чорноморської районної державної адміністрації (вул. Кірова, 16, Чорноморське, Чорноморський район, Автономна Республіка Крим, 96400)

3-тя особа Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про стягнення 102171,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_6, звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідачів - Фонду майна Автономної Республіки Крим та Чорноморської районної ради про стягнення отриманих за договором купівлі-продажу комунальної власності коштів у звязку з визнанням данного договору недійсним. Уточнивши позовні вимоги та посилаючись на правила статей 216,230,625 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 118680,26грн., у тому числі: витрати з участі в аукціоні - 1710,00грн., відшкодування вартості експертної оцінки - 530,00грн., відшкодування вартості оформлення БТІ - 326,10грн., витрати з нотаріального оформлення - 839,90грн., оплата за договором купівлі-продажу - 39290,00грн., банківські витрати - 100,00грн., пеня - 2727,69грн., збитки від інфляції - 63372,98грн., 3% річних - 9787,59грн.

Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим в якості третіх осіб, яки не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, до участі у справі залучено Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим та Фінансове управління Чорноморської районної державної адміністрації.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2010 виключено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Чорноморську районну державну адміністрацію, Фінансове управління Чорноморської районної державної адміністрації та вказаних осіб залучено до участі у справі в якості співвідповідачів.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фінансового управління Чорноморської районної державної адміністрації на користь позивача оплату вартості об'єкту приватизації у сумі 41000грн., витрати повязанні з оформленням угоди, санкції, відсотки річних та інфляційні втрати в сумі 40294,64, а всього стягнуто 81294,64. Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В частині задоволення вимог про стягнення 32084,55грн. збитків від інфляції та 3% річних у сумі 5305,07грн. - в позові відмовлено.

У задоволенні вимог, заявлених до Фонду майна Автономної Республіки Крим, Чорноморської районної ради, Чорноморської районної державної адміністрації - відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, фінансове управління Чорноморської районної державної адміністрації звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення у справі.

Так, заявник апеляційної скарги не погоджується з тим, що приймаючи рішення у справі, господарський суд визначив другою стороною договору купівлі-продажу нерухомості територіальні громади Чорноморського району в особі Чорноморської районної ради, й всі наслідки за недійсною угодою, у тому числі відшкодування усіх збитків, поклав на отримувача коштів від приватизації комунального майна місцевий бюджет Чорноморського району.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Видашенко Т.С. від 17.01.2011, суддю Гонтаря В.І. було замінено у складі колегії на суддю Балюкову К.Г.

В судових засіданнях суду апеляційної інстанції позивач був відсутній, про причини неявки судову колегію не сповістив. Представники інших учасників судового розгляду дотримувалися своїх позицій у спорі у повному обсязі.

В судове засідання апеляційної інстанції, призначене до розгляду на 17.01.2011, позивач знов не зявився. Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причин неявки до суду від позивача на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, втім, як апеляційний перегляд господарських справ обмежений процесуальним строком, судова колегія визнала можливим розглянути справу у його відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія господарського апеляційного суду встановила такі обставини:

31 серпня 2001 року між представництвом Фонду майна АР Крим в Чорноморському районі (продавець) та фізичною особою - ОСОБА_6 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №4-118/к комунальної власності, за пунктом 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю об'єкт приватизації - окрему будівлю колишньої метеостанції, яка знаходиться за адресою: 96400, АР Крим, смт. Чорноморське, вул. 60-річчя Жовтня, 8 що складається з кам'яної будівлі літ. А. загальною площею 53,2кв.м., огорожі літ. І, замостів літ. І.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на користь представництва Фонду майна АР Крим в Чорноморському районі АР Крим вартості об'єкту приватизації - 41000 грн., а також штрафних санкцій за порушення строку оплати об'єкту приватизації у сумі 2727,69грн. (платіжне доручення №2 від 17.08.2001, №Д1 від 02.07.2003), а також несення витрат, безпосередньо пов'язаних з укладенням договору купівлі-продажу об'єкту приватизації - оплата експертної оцінки об'єкту у розмірі 530грн. (квитанція №5 від 28.09.2001, платіжне доручення №571 від 28.09.2001), компенсація послуг БТІ з оформлення документації на об'єкт приватизації - 326,10грн. (квитанція №1 від 10.09.2001, платіжне доручення №1 від 11.09.2001), витрати, пов'язані із нотаріальним оформлення договору купівлі продажу - 839,90грн. (квитанції від 31.08.2001 - а.с.20).

Встановлено, що рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 травня 2007 року у справі №2-223/07 (а.с.30) договір купівлі-продажу об'єкту приватизації від 31 серпня 2001 року було визнано недійсним. З тексту рішення вбачається, на що й звернув увагу господарський суд першої інстанції, що в його мотивувальній частині є посилання на положення статей 227, 215 Цивільного кодексу України, втім, в останньому абзаці мотивувальної частини містяться посилання на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, тобто договір купівлі-продажу від 31 серпня 2001 року судом визнано недійсним з підстав того, що його зміст не відповідає актам цивільного законодавства. Наслідки визнання недійсним договору у вигляді реституції судом не застосовані.

Підставою для визнання договору купівлі-продажу об'єкту приватизації від 31 серпня 2001 року суд зазначив безпідставне, у порушення положень статті 137 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, віднесення Чорноморською районною радою одноповерхової будівлі колишньої метеостанції по вул. 60- річчя Жовтня, 8 до комунальної власності та включення цього об'єкту до переліку об'єктів приватизації, в той час як це майно підлягало передачі до державної власності як безхазяйне майно, а органом, що уповноважений ним розпоряджатись, є Євпаторійська ОДПІ згідно Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, яке переходить у власність держави та розпорядження ним, затвердженого постановою КМУ №1340 від 25.08.1998.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що незважаючи на необхідність розглядати питання щодо недійсності договору купівлі-продажу №4-118/к комунальної власності від 31.08.2001 на підставі законодавства, що діяло на момент вчинення правочину, в тому числі положень Цивільного кодексу УРСР 1963 року, це питання було вирішено місцевим загальним судом на підставі чинного Цивільного кодексу України.

Однак, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги фінансового управління Чорноморської районної державної адміністрації та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 Прикінцевих та перехідних положень, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки у цій справі договір купівлі-продажу №4-118/к комунальної власності від 31.08.2001 розглядається як правочин, тобто юридичний факт, судова колегія виходить з того, що питання його недійсності слід обговорювати, виходячи з законодавства, що діяло на момент вчинення правочину, адже на момент вчинення правочину сторони не могли передбачити зміни законодавства, яке регулює питання недійсності правочинів.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Оскільки обов'язок щодо реституції за договором купівлі-продажу №4-118/к комунальної власності від 31.08.2001 виник у сторін після набрання рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 травня 2007 року у справі №2-223/07 законної сили, тобто з 22.05.2007, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначення наслідків недійсного договору повинно відбуватись із застосуванням положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Згідно статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно статті 173 Цивільного кодексу України випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Стаття 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»від 6 березня 1992 року № 2171-XII прямо передбачає право органів місцевого самоврядування делегувати повноваження з відчуження майна, що знаходиться у комунальні власності відповідним органам приватизації.

Відповідно пункту 3.1. Положення про представництво Фонду майна АР Крим в місті, районі, затвердженого Постановою Уряду АР Крим від 02.11.1995 №325 представництво організує та проводить приватизацію майна, яке знаходиться у державній власності, майна, яке належить АР Крим, а також майна комунальної власності.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що приватизація майна комунальної або державної власності здійснюється відповідними органами приватизації не від власного ім'я, оскільки зазначені органи не є власниками цього майна, а від імені держави, АР Крим, територіальної громади. Це обумовлюється особливим характером відносин публічної власності, адже держава, АР Крим, територіальної громада в силу своєї особливої природи не можуть діяти інакше, яке через відповідні органи.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування»обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до повноважень районної ради віднесено вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Встановлено, що Рішенням XXII сесії 23 скликання Чорноморської районної ради від 08 лютого 2001 року №213 (п.3) представництву Фонду майна АР Крим в Чорноморському районі було доручено опублікувати переліки об'єктів приватизації, визначити спосіб приватизації з кожним об'єктом та приватизувати об'єкти згідно діючого законодавства. Пунктом 1 зазначеного рішення затверджено перелік інвентарних об'єктів комунальної власності Чорноморського району, які підлягають приватизації в 2001-2002 роках, до зазначеного переліку включено одноповерхову будівлю колишньої метеостанції в смт. Чорноморське по вул. 60-річчя Жовтня, 8.

Однак, судова колегія не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що з огляду на те, що договір купівлі-продажу №4-118/к комунальної власності від 31.08.2001 року укладався представництвом Фонду майна АР Крим в Чорноморському районі не від власного ім'я, а від імені територіальних громад Чорноморського району в силу делегування відповідних повноважень з боку Чорноморської районної ради, стороною за договором слід визнати територіальні громади Чорноморського району в особі Чорноморської районної ради, виходячи з чого ліквідація, реорганізація, перерозподіл або передача повноважень органу приватизації взагалі не можуть впливати на склад сторін за договором та позбавляти позивача можливості вимагати повернення переданого за правочином, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 31.08.2001 представництво Фонду майна АР Крим було не тільки продавцем за договором, а й отримувачем коштів за договором. Грошові кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок фінансового управління у сумі 42017,69грн. складались з: 39290грн. оплати за договором купівлі-продажу, 2727,69грн. пені. Даний факт підтверджений в ході розгляду справи Головним управлінням державного казначейства України в АР Крим, яке пояснило, що 02.07.2003 кошти у сумі 42017,69грн. зараховані на рахунок 37325002000608, відкритий Представництву Фонду майна АР Крим, з КРУ «Приватбанк»платіжним дорученням №Д1, призначення платежу: «Оплата за об'єкт приватизації згідно договору №4-118/к від 31.08.2001 за приватним платіжним дорученням №05 від 25.06.2003 від ОСОБА_6», інд. код - НОМЕР_1.

При цьому, тільки 16.07.2003 кошти у розмірі 42017,69грн. перераховані на рахунок 31514905800303 Районного фінансового управління ОКПО 02314493, МФО 824026, призначення платежу: «Оплата за об'єкт приватизації згідно договору №4-118/к від 31.08.2001 від ОСОБА_6».

Крім того, обов'язок щодо реституції за договором купівлі-продажу покладається на сторону у договорі, отже, судова колегія приходить до висновку, що належним відповідачем за заявленими позовними вимогами є сторона за договоромкупівлі-продажу, тобто Фонд майна АР Крим.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За вказаних вище обставин, судова колегія вважає, що все отримане за договором купівлі-продажу №4-118/к комунальної власності від 31.08.2001 підлягає поверненню на користь ОСОБА_6 за рахунок коштів представництва Фонду майна АР Крим, яке не позбавлене можливості у подальшому вимагати в порядку регресу стягнення відповідних коштів з осіб, на розрахункові рахунки яких ці кошти були перераховані.

Також суд апеляційної інстанції виходить з того, що право позивача на повернення всього, що було ним передано за договором купівлі-продажу №4-118/к комунальної власності від 31.08.2001 виникло у нього з моменту набрання рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 травня 2007 року у справі №2-223/07 законної сили, тобто з 22.05.2007, адже до цього моменту договір купівлі-продажу №4-118/к комунальної власності від 31.08.2001 вважався дійсним відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналогічним чином, саме з цього моменту в іншої сторони за договором купівлі-продажу №4-118/к комунальної власності від 31.08.2001 виник обов'язок відшкодувати збитки, завдані правочином, згідно частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України, до яких слід віднести витрати позивача, пов'язані із укладенням договору купівлі-продажу №4-118/к комунальної власності від 31.08.2001.

Втім, судова колегія звертає увагу на те, що згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 22.09.2010 року позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 118680,26 грн., у тому числі: витрати з участі в аукціоні - 1710,00грн., відшкодування вартості експертної оцінки - 530,00грн., відшкодування вартості оформлення БТІ - 326,10грн., витрати з нотаріального оформлення - 839,90грн., оплата за договором купівлі-продажу - 39290,00грн., банківські витрати - 100,00грн., пеню - 2727,69грн., збитки від інфляції - 63372,98грн., 3% річних - 9787,59грн.

Судова колегія визнає обгрунтованими заявлені позивачем вимоги щодо стягнення сум оплати за договором купівлі-продажу у розмірі 39290,00грн., штрафних санкцій та витрат з оформлення договору, втім, вважає за необхідне здійснити перерахунок 3% річних та інфляції, які нараховуються на зазначену суму згідно положень статті 625 Цивільного кодексу України та з визначенням періоду розрахунку - з 22.05.2007 (дати набрання рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 травня 2007 року у справі №2-223/07 законної сили) по 01.09.2010.

При цьому, перевіривши розрахунок наданий фінансовим управлінням Чорноморської районної державної адміністрації, судова колегія погоджується з ним та вважає, що індекс інфляції повинен розраховуватись із застосуванням 163,95%, тоді як місцевий господарський суд невірно здійснив розрахунок з середнім індексом 168,73%.

Стосовно вимоги позивача про стягнення витрат з участі в аукціоні - 1710,00грн., відшкодування вартості експертної оцінки - 530,00грн., відшкодування вартості оформлення БТІ - 326,10грн., витрати з нотаріального оформлення - 839,90грн., банківських витрат - 100,00грн., пені - 2727,69грн., всього - 6233,69грн., судова колегія вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з цього, за вказаний вище період сума інфляційних втрат позивача у звязку з неповерненням суми, сплаченої за договором, складає 25125,96грн., а у звязку з неповерненням витрат, повязаних з оформленням договору, складає 3986,44грн., а всього 29112,40грн., які підлягають стягненню на користь позивача в судовому порядку.

Крім того, судовою колегією здійснений перерахунок 3% річних та збитків від інфляції, нарахованих на вказану суму боргу, яким сума нарахованих відсотків річних складає: 3868,72грн. 3% річних з суми, сплаченої за договором, 613,80грн. 3% річних з суми витрат з оформлення (до яких входять: відшкодування вартості експертної оцінки - 530,00грн., витрати з участі в аукціоні - 1710,00грн., відшкодування вартості оформлення БТІ - 326,10грн., витрати з нотаріального оформлення - 839,90грн., банківських витрат -100,00грн.), а всього 4482,52грн.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат з участі в аукціоні - 1710,00грн. є реєстраційним внеском, який повинен бути сплачений особою, що бажає прийняти участь в аукціоні з продажу об'єкту приватизації.

Отже, сплачений позивачем внесок в сумі 1710,00грн. включений до вартості придбаного об'єкту, у зв'язку з чим решта вартості придбаного позивачем об'єкту приватизації склала 39290,00грн., які ОСОБА_6 повинен був сплатити протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації. Плата за об'єкт приватизації вноситься на підставі договору та приватизаційних платіжних доручень встановленого зразка, які видає продавець.

Стосовно вимог про стягнення 2727,69грн. пені, судова колегія звертає увагу на те, що заявлена до стягнення пеня за своєю правовою природою є нарахованою позивачеві штрафною санкцією за прострочку виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу об'єкту приватизації.

Розділом 11 договору купівлі-продажу було встановлено, що договір може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням арбітражного суду, у разі невиконання однією зі сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням арбітражного суду.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зауважує, що на момент виставлення ОСОБА_6 представництвом Фонду майна АР Крим в Чорноморському районі приватизаційного платіжного доручення № 05, договір купівлі-продажу діяв, не був розірваним за рішенням суду або визнаним недійсним в судовому порядку, у зв'язку з чим представництвом Фонду позивачу були нараховані штрафні санкції в сумі 2727,69грн. у зв'язку з прострочкою оплати вартості придбаного об'єкту приватизації, що, в свою чергу, самим позивачем під час розгляду справи не заперечувалось. Втім, визнаючи, що договір визнано недійсним, суд вірно зробив висновок щодо підставності повернення позивачеві й цієї суми.

Відносно вимог позивача про стягнення збитків від інфляції та 3% річних у більшому розмірі, судова колегія погоджується з висновками господарського суду, що у вказаних вимогах слід відмовити, оскільки штрафні санкції у завищеному розмірі були необґрунтовано нараховані позивачем.

Визнавши, що стягненню підлягають суми заборгованості та нараховані збитки від інфляції та 3% річних саме з Фонду майна АР Крим як з належного відповідача у спорі, судова колегія вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог до Чорноморської районної ради, Чорноморської районної державної адміністрації, Фінансового управління Чорноморської районної державної адміністрації слід відмовити.

Втім, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування строків позовної давності, оскільки право позивача на пред'явлення позову стосовно повернення сплачених сум за об'єкт приватизації та відшкодування збитків виникло з моменту набрання чинності рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 10 травня 2007 року у справі №2-223/07, тобто з 22.05.2007, адже до цього моменту договір купівлі-продажу №4-118/к комунальної власності від 31.08.2001 р. вважався дійсним відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід зауважити, що приписами статті 264 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, перебіг позовної давності на звернення позивача з даним позовом до суду перервався з моменту звернення ОСОБА_6 з позовом до Центрального районного суду міста Сімферополя, як то встановлено частиною 2 статті 264 Цивільного кодексу України, та почав спливати заново з моменту прийняття ухвали апеляційним судом АР Крим від 09.09.2009, тобто з 09.09.2009.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита покладається на Фонд майна АР Крим пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн. також підлягають стягненню з Фонду майна Автономної Республіки Крим на користь позивача.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, що дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог й стягнення відповідних сум з належного відповідача.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини статті 103, пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фінансового управління Чорноморської районної державної адміністрації задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2010 року у справі №2-22/2660-2010 скасувати та постановити нове рішення у справі.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, Сімферополь, 95015; відомості про банківські рахунки не відомі) на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_1; рахунок НОМЕР_3, о/р НОМЕР_2 КРУ ”Приватбанк”, МФО 384436, ІПН НОМЕР_1) оплату вартості обєкту приватизації у сумі 41000грн., у тому числі: реєстраційний внесок 1710грн, решта вартості обєкту приватизації 39290грн., відшкодування вартості експертної оцінки 530грн., відшкодування вартості робіт БТІ 326,10грн, витрати з нотаріального оформлення 839,90грн., банківські витрати 100грн., штрафні санкції 2727,69грн., 3% річних 4482,52грн., інфляційні витрати 29112,40грн., а всього стягнути 79118,61грн.

Стягнути з Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, Сімферополь, 95015; відомості про банківські рахунки не відомі) на користь ОСОБА_6 (АДРЕСА_1; рахунок НОМЕР_3, о/р НОМЕР_2 КРУ ”Приватбанк”, МФО 384436, ІПН НОМЕР_1) 791,19грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В задоволенні вимог, заявлених до Чорноморської районної ради, Чорноморської районної державної адміністрації, Фінансового управління Чорноморської районної державної адміністрації відмовити.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим доручити видати наказ.

Головуючий суддяЮ.В. Борисова

СуддіК.Г. Балюкова

В.М. Плут