Рішення № 135114622, 24.03.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/2576/25

Провадження № 2/439/328/26

24 березня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря

судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області зі позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 28 864 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 11 грудня 2020 року між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Авентус Україна», як позикодавцем було укладено кредитний договір за номером: № 3322983, шляхом перерахунку коштів на кредитну картку. Кредитний договір було підписано електронним цифровим підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 . Відповідно до договору позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що власноруч поставила електронний цифровий підпис.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором позики кредитор виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами на умовах, передбачених Договором та в межах обумовленого предмета договору. Проте відповідач, який зобов`язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням.

Позивач мотивує, що взяті на себе зобов`язання за Договором позичальник належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 28 864 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні, з них 8 800 (вісім тисяч вісімсот) гривень - заборгованість по тілу кредиту, 20 064 (двадцять тисяч шістдесят чотири) гривні заборгованість за відсотками.

Позивач акцентує, що право грошової вимоги за договорами позики за номером: 3322983 від 11 грудня 2020 року, за договором факторингу від 26 серпня 2024 року №26082021 перейшло до позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс». Отже, саме позивач є належним стягувачем за вищевказаними кредитними договорами.

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості.

Стислий виклад позиції відповідача.

24 березня 2026 року від представника відповідача адвоката Мотальової -Кравець Валерії Юріївни надійшов відзив на позовну заяву. Яка заперечувала щодо нарахування заборгованості, в тому розмірі який розрахував позивач з огляду на наступне. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Досліджені розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначений розмір ТОВ «Факторинг Партнерс» до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором включає період, який виходить за межі строку кредитування. Відповідно до кредитного договору строк кредитування складає 30 днів з можливістю пролонгації у випадку оплати ще на 30 днів. Відповідач сплатив частково заборгованість, 11.01.2021 року в розмірі 3 929,20 грн., чим пролонгував строк кредитування ще на 30 днів. Надалі позичальник грошових коштів в розрахунок заборгованості не вносив, отже строк кредитування не пролонгував. Тому стягненню підлягають проценти нараховані з лише з 11.12.2020 по 10.02.2021 як встановлено у Договорі, від 11.12.2020 року. Отже, розмір заборгованості відповідно до умов договору про споживчий кредит № 3322983 від 11.12.2020 року має розраховуватись за період з 30.12.2020 по 10.01.2021: 8 800,00 грн. (тіло) * 1,43% * 30 (днів, строк кредитування) = 3 762,00 грн. (відсотки). За період з 11.01.2021 по 10.02.2021: 8 800,00 грн. (тіло) * 1,9% * 30 (днів, строк пролонгації) = 5 016,00 грн. (відсотки). 8 800,00 грн. (тіло) + 3 762,00 грн.(відсотки по строку) + 5 016,00 грн. (відсотки по пролонгації) = 17 578,00 грн. 3 967,20 грн. (сплата Відповідача) = 13 610,80 грн., з яких: 8 800,00 грн. за тілом кредиту, 4 810,80 грн. за відсотками. Крім того, зазначила що витрати на правову допомогу в розмірі 13 000 гривень, які зазначає позивач є занадто завищеними. Оскільки дана категорія справ має сталу практику та не потребує значного часу для підготовки матеріалів. Тому витрати не підлягають до повного відшкодування.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

17 грудня 2025 року відкрито спрощене провадження з повідомленням (викликом сторін) справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від нього надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задовольнити останні. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися. Однак від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 11 грудня 2020 року між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Авентус Україна», як позикодавцем було укладено кредитний договір за номером: № 3322983, що підтверджується наданою суду на дослідження копією відповідного кредитного договору, відповідно до п 1.3 кредитного договору сума кредиту складає: 8 800,00 гривень, п 1.4. передбачено строк кредиту 30 днів, п 1.5. визначає тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: п 1.5.1. знижена процентна ставка 1,43 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, п 1.5.2.визначає стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п. п.1.5.1.договору для застосування зниженої процентної ставки; та - у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього договору; та - у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України, що доводиться кредитним договором разом із долученими до нього додатками.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором номер: 3322983 від 11 грудня 2020 року встановлена сума заборгованості складає 28 864 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні.

26 серпня 2024 року за договором про відступлення права вимоги №26082021 перейшло до позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» щодо договору кредиту за № 3322983 від 11 грудня 2020 року, що підтверджується наданою суду на дослідження копіями відповідного договору факторингу, акту прийому передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників.

Мотиви суду.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси позикодавдавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із доказів у справі вбачається, що 11 грудня 2020 року між ОСОБА_1 , як позичальником та ТзОВ «Авентус Україна», як позикодавцем було укладено кредитний договір за номером: № 3322983.

Разом із цим, позикодавець надав позичальнику кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, у повному обсязі.

Однак позичальник умови договору виконував не в повному обсязі внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 800 (вісім тисяч вісімсот) гривень.

Отже заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту, перед позичальником складає 8 800 (вісім тисяч вісімсот) гривень, оскільки дана заборгованість підтверджені належними доказами.

Щодо нарахування процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України.

Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом». Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від позикодавця грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а позикодавець, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Саме за таке благо: можливість правомірно не повертати позикодавцю борг протягом певного часу, позичальник сплачує позикодавцю плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні (правомірні) очікування щодо належного його виконання. Зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість позикодавець розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому позикодавець вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від позикодавця відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування позикодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору. Отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу, себто та для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання позикодавцю можливості нарахування процентів відповідно до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України, поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, вочевидь, порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

У свою чергу, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги позикодавця, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору, в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін, співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (латиною: verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem. Себто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав.

Як вбачається зі змісту проаналізованих судом договорів кредиту, договірні сторони між собою узгодили нарахування процентів за користування грошовими коштами саме на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України. Себто за правомірну поведінку позичальника.

Досліджувані судом зобов`язання сторін за договорами позики не містить у собі умови щодо встановлення нарахування процентів як міри відповідальності позичальника у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до договору кредиту строк договору визначено строк кредитування, який складає 30 днів.

Відповідно до п 4.3. договору Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Позичальник сплатив частково заборгованість, 11 січня 2021 року в розмірі 3 967,20 грн., чим пролонгував строк кредитування ще на 30 днів, надалі позичальник жодних коштів на погашення заборгованості не вносив.

Однак позичальник продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору всупереч його умовам. Доказів щодо подальшої пролонгації дії кредитного договору, суду позивачем не надано.

Отже, за досліджуваних обставин справи, нарахування відсотків повинно відбуватися на загальних підставах, визначених статтею 148 Цивільного кодексу України. Тобто під час визначеного договором строку кредитування чи до моменту пред`явлення до позичальника вимоги про повернення коштів за зобов`язанням.

Суд проводить розрахунок нарахованих процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України за формулою: Розмір нарахованих процентів за договором = (Сума тіла кредиту Х Кількість днів строку кредитування Х Денну відсоткову ставку за користування кредитом).

Як встановлено судом, сума позики становить 8 800 (вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, строком на 30 днів з одноразовою пролонгацією.

За період з 30.12.2020 по 10.01.2021: 8 800,00 грн. (тіло) * 1,43% * 30 (днів) = 3 762,00 грн. (відсотки).

За період з 11.01.2021 по 10.02.2021: 8 800,00 грн. (тіло) * 1,9% * 30 (днів) = 5 016,00 грн. (відсотки)

Тому, розмір нарахованих процентів за договором повинен становити 3 762,00 грн. + 5 016,00 грн. = 8778 гривень.

Отже заборгованість ОСОБА_1 перед позикодавцем, у частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, 8778 гривень.

Загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позичальником становить 13 610 (тринадцять тисяч шістсот десять) гривень 80 копійок, з яких: 8 800 (вісім тисяч вісімсот) гривень заборгованість за тілом кредиту + 8778 вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень заборгованість за відсотками - 3 967 (три тисячі дев`ятсот шістдесят сім) гривень 20 копійок сплаченої заборгованості позичальником.

Право о грошової вимоги за договорами позики за номером: 3322983 від 11 грудня 2020 року, за договором факторингу від 26 серпня 2024 року №26082021 перейшло до позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю « Факторинг Партнерс».

Отже, саме позивач є належним стягувачем за вищевказаними кредитними договорами, про що свідчать надані суду докази для дослідження.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)гривні 40 копійок (а.с. 1).

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, ціна позову становила 28 864 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні, а позовні вимоги задоволено частково в розмірі 13 610 (тринадцять тисяч шістсот десять) гривень 80 копійок що складає 47,15% ціни позову, тому суд вважає, що з відповідача: ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», саме пропорційно до частини задоволених вимог, у сумі 1 142 (одна тисяча сто сорок дві) гривні 16 копійок.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що 02 липня 2024 року між ТзОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги за номером: 02-01/2023. Предметом договору визначено, що адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити надані послуги з надання професійної правничої допомоги. Розмір гонорару адвоката за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами, що підтверджується наданою суду копією такого договору.

Винагорода адвокатського бюро за надання послуг згідно цього договору визначена сторонами згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із урахуванням складності справи, економічної вигоди для Клієнта та його господарської діяльності, а саме: шляхом встановлення фіксованої суми гонорару за надання послуг представництва інтересів клієнта в суді у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується заявкою № 405 від 03 листопада 2025 року та актом про надання юридичної допомоги № 23 від 28 листопада 2025 року до договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року.

Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» надано належним чином та у повному обсязі ТзОВ «Факторинг Партнерс» професійну правничу допомогу в цивільній справі за Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за кредитним договором..

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Вартість послуг за надання правової допомоги визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши надані суду докази витрат на професійну правничу допомогу, приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.

Із доказів у справі, зокрема договору про надання правничої (правової) допомоги за номером: № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року вбачається, що сторони узгодили між собою регулювання ціни договору з надання послуг у розмірі 13 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Водночас суд погоджується з представником відповідача адвокатом Мотальовою-Кравець В.Ю., щодо витрат на правову допомогу, оскільки витрати в розмірі 13 000 гривень, на думку суду є завищеними. З огляду на те, що дана категорія справ має сталу практику та не потребує значного часу для підготовки матеріалів, а зазначений в акті час на надання усної консультації з вивченням документів протягом двох годин та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду протягом трьох годин, є занадто завищеним.

На переконання суду, за досліджених обставин цивільного провадження, визначаючи розмір судових витрат у цій частині, справедливим та розумним варто визначити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу за рахунок відповідача на користь позивача, у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.

За таких обставин, суд вважає, що фактично понесені судові витрати стороною позивача за надану професійну правничу допомогу в досліджуваній цивільній справі вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: у розмірі вісім тисяч гривень, що у повні мірі буде відповідати понесеним судовим витратам на професійну правничу допомогу надану позивачу у зв`язку із розглядом цивільної справи.

За таких обставин, врахувавши розмір пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 47,15% відсотка, суд вважає, що доцільно відшкодувати позивачу: ТзОВ «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача: ОСОБА_1 у розмірі 3 772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) гривні.

На підставі статей 16, 526, 527, 530, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 13 610 (тринадцять тисяч шістсот десять) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 142 (одна тисяча сто сорок дві) гривні 16 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ: 37504167, місцезнаходження: Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Б.М. Петейчук