Рішення № 135114602, 25.03.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/2036/25

Провадження 2/438/170/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 березня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області в складі:

головуючого судді Слиша А.Т.,

за участі секретаря судових засідань Кекош Н.С.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР",

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориславі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернувся до суду позовною заявою в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТзОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" суму заборгованості за кредитним договором №103938110 від 18.08.2021 в розмірі 78683,00 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.08.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 103938110 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до реквізитів Договору № 103938110 від 18.08.2021 року, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором S57504. Таким чином, Відповідач отримав оригінал кредитного договору та паспорт споживчого кредиту. Після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір у формі Договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору та погодився із запропонованими умовами. Таким чином, 18.08.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено Договір №103938110 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 11000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів, розмір процентів за користування кредитом: 33.00 грн. нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. ТОВ "МІЛОАН", свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. 30.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" і Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 30-11-65. Далі

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 103938110. Відповідно до умов договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. За даним договором факторингу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за договором №103938110 від 18.08.2021. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №103938110 від 18.08.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» складає: заборгованість за основним боргом 11000,00 грн., заборгованість за відсотками 67683,00 грн. Всього разом, заборгованість відповідача складає 78683,00 грн. Зважаючи на викладене, оскільки відповідач добровільно не бажає повернути суму боргу за кредитом, змушене звернутись до суду із заявленими вимогами. На підставі наведеного позивач просить позов задовольнити та стягнути судові витрати.

Судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача, однак, відповідач в судові засідання не з`явився, не скористався процесуальним правом подачі відзиву чи заперечень на позовну заяву.

Ухвалою судді від 26 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлена належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд протокольною ухвалою від 25.03.2026 ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В ч.1 статті 5 ЦПК України, зазначено про те, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом та матеріалами справи встановлено, що між ТзОВ МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах кредиту №103938110, який підписано одноразовим ідентифікатором «S57504».

Відповідно до умов цього договору, позичальнику надано кредит у розмірі 11 000 грн. строком на 30 днів.

Відповідно до предмету вказаного договору, відповідачу надано кредит в розмірі 11000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Позивач умови договору виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі 11000 грн. шляхом перерахунку на карту № НОМЕР_2 *71.

З розрахунком заборгованості за кредитним договором № 103938110 від 18.08.2021, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 78683,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 11000 грн., заборгованість за відсотками 67683,00 грн.

Згідно договору факторингу № № 30-11-65 від 30.11.2021, укладеного між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ТОВ "МІЛОАН" передає (відступає) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ "МІЛОАН" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників до договору.

Згідно договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», останній передає (відступає) ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ««КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» приймає належні ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників до договору.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу 10-01/2023 від 10.01.2023, до ТОВ ««КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшли права вимоги до Відповідача за договором № 103938110.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом Украiни «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням етектронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реестрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».

Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.7 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, згідно із ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зі змісту ст.1054 ЦК України убачається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.1048 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшли всі права вимоги до боржника за кредитним договором № 103938110 від 18.08.2021.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

ОСОБА_1 підписав електронним підписом кредитний договір, чим погодився із запропонованими умовами договору.

Відповідно до ч.2 ст.1048 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Правомірність укладених між сторонами кредитного договору, як правочину сторонами не оспорено, тому вони є чинними і обов`язковими для виконання.

Банк надав відповідачу кредитні кошти, які останній повинен був повернути. Проте, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за кредитними договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість. Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується розрахунком наданим позивачем, які відповідачем не спростовані, а отже суд вважає такі арифметично вірними.

Крім цього, доказів на підтвердження чи спростування обставини щодо не укладення договору матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано.

Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, їх підписав, відзиву на позовну заяву чи доказів, що спростовують обставини, на які посилається позивач не надав, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до задоволення.

Відтак суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту та процентам в розмірі 78683,00 грн.

Щодо розподілі судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У матеріалах справи міститься копії договору № 01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги, заявка на надання юридичної допомоги №2504 від 03.11.2025, прайс - лист АО «Лігаль Ассістанс» №01-11/2023 від 01.11.23.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, адвокат безпосередньої участі в розгляді справи не брав. Разом з тим до матеріалів справи не долучено доказів оплати правничої допомоги.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Таким чином, позов у частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення.

При зверненні до суду з позовом позивачем було оплачено судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволені частково, - з відповідача підлягає стягненню в користь позивача сума оплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за Кредитним договором №103938110 від 18.08.2021 року у розмірі 78683 (сімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят три) гривені 00 копійок, яка складається з наступного: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 67683,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", код ЄДРПОУ 44276926, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Андрій СЛИШ