Постанова № 135114366, 25.03.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3480/25

Провадження № 1-кп/309/267/25

У Х В А Л А

про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою

25 березня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

з участю прокурора: ОСОБА_3

потерпілої: ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025071050000508 від 31.07.2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 12025071050000508 від 31.07.2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в якому просила ОСОБА_5 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечили щодо клопотання прокурора, просили суд відмовити у задоволенні клопотання.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримала.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України: незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права».

Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 року у справі «Лабіта проти Італії». Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке закон класифікує, як особливо тяжкий злочин, що карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років, а тому з урахуванням серйозності висунутого проти нього обвинувачення, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні злочину, дає суду достатньо підстав з певною вірогідністю стверджувати, що останній може переховуватися від суду, чинити тиск на свідків.

Заявлені ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися і виправдовують обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки за вчинення інкримінованого злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що дає достатні підстави вважати про реальність таких ризиків з боку обвинуваченого.

У зв`язку із існуванням вищенаведених ризиків застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатньо для запобігання настанню цих ризиків, а також забезпечення належного судового розгляду даного кримінального провадження.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Суд також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом раніше було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не відпали, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються ОСОБА_5 , позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя.

Суд вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою із визначенням певного розміру застави, не зможуть запобігти ризикам, встановленим судом.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Доводи захисника про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.

Судом встановлено, що ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 20.01.2026 р. щодо ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27.03.2026 р. включно.

Таким чином, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення наявних ризиків.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 177, 331, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 27 березня 2026 року до 25 травня 2026 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію даної ухвали в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою направити Державній установі «Закарпатський слідчий ізолятор» для виконання та вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим - протягом п`яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_1