Рішення № 135113851, 16.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Справа № 160/32394/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому позивач просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування періодів роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 27.07.1991 року по 10.05.2011 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 на підприємстві «Нікопольський річковий порт» (в подальшому «Філія приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Нікопольський річковий порт») ЄРДПОУ 38391063) до страхового стажу протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), періоди роботи на підприємстві «Нікопольський річковий порт» (в подальшому «Філія приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Нікопольський річковий порт») ЄРДПОУ 38391063) з 27.07.1991 року по 10.05.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, при цьому відповідачем було відмовлено у такому призначенні, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та за результатами розгляду документів за наданими документами до загального страхового стажу не зараховано: період роботи з 14.06.1989 року по 19.06.1989 року згідно довідки №23.2-02/50 від 11.05.2011 року, оскільки довідка оформлена неналежним чином, а саме, відсутній кутовий штамп із зазначенням юридичних реквізитів підприємства; період роботи з 27.07.1991 року по 10.05.2011 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дата заповнення трудової книжки «27.07.1991», не відповідає року видачі бланка трудової книжки « НОМЕР_3 », даний період роботи неможливо врахувати згідно довідки №1-1-36/237 від 27.09.2024, оскільки довідка видана на підставі копії трудової книжки, інформація про періоди роботи зазначається на підставі первинних документів (періоди роботи з 1999 року враховано до страхового стажу згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування). Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо незарахування спірних періодів роботи протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надано всі наявні та достатні документи, що підтверджують наявність необхідного страхового стажу позивача та позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку Інструкції заповнення трудової книжки, зокрема щодо недоліку оформлення трудової книжки. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

19.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху, з огляду на невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено строк для усунення недоліків позову.

На виконання вимог ухвали від 19.11.2025 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений законом строк.

26.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, витребувано додаткові докази по справі.

10.12.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що за результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №047250026836від 23.09.2025 про відмову у призначенні пенсії. За доданими документи до заяви на призначення пенсії до страхового стажу не зараховано: період роботи з 14.06.1989 по 19.06.1989 згідно довідки №23.2-02/50 від 11.05.2011, оскільки довідка оформлена неналежним чином, а саме, відсутній кутовий штамп із зазначенням юридичних реквізитів підприємства; період роботи з 27.07.1991 по 10.05.2011 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дата заповнення трудової книжки 27.07.1991, не відповідає року видачі бланка трудової книжки 2003, даний період роботи неможливо врахувати згідно довідки №1-1-36/237 від 27.09.2024, оскільки довідка видана на підставі копії трудової книжки, інформація про періоди роботи зазначається на підставі первинних документів (періоди роботи з 1999 року враховано до страхового стажу згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування). Таким чином, у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

18.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та у залученні співвідповідача по справі.

30.01.2026 року та 16.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 16.09.2025 року звертався до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №047250026836 від 23.09.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та за результатами розгляду документів за наданими документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 14.06.1989 року по 19.06.1989 року згідно довідки №23.2-02/50 від 11.05.2011 року, оскільки довідка оформлена неналежним чином, а саме, відсутній кутовий штамп із зазначенням юридичних реквізитів підприємства; період роботи з 27.07.1991 року по 10.05.2011 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дата заповнення трудової книжки «27.07.1991», не відповідає року видачі бланка трудової книжки «2003», даний період роботи неможливо врахувати згідно довідки №1-1-36/237 від 27.09.2024, оскільки довідка видана на підставі копії трудової книжки, інформація про періоди роботи зазначається на підставі первинних документів (періоди роботи з 1999 року враховано до страхового стажу згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо незарахування спірних періодів роботи протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XIІ (далі Закон №1788-ХІІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включно з військовими та технічними спеціалістами і радниками), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV на призначення дострокової пенсії за віком мають чоловіки, які досягли 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Таким чином, необхідний пенсійний вік для позивача становить 55 років, необхідний страховий стаж 25 років.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, позивачем, при зверненні до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, для підтвердження страхового стажу була надана зокрема, трудова книжка серії НОМЕР_2 , дата заповнення 27.07.1991 року видана на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з зазначеними усіма періодами трудової діяльності.

Підставою не врахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи: - з 14.06.1989 року по 19.06.1989 року згідно довідки №23.2-02/50 від 11.05.2011 року, оскільки довідка оформлена неналежним чином, а саме, відсутній кутовий штамп із зазначенням юридичних реквізитів підприємства; період роботи з 27.07.1991 року по 10.05.2011 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки дата заповнення трудової книжки «27.07.1991», не відповідає року видачі бланка трудової книжки « НОМЕР_3 », даний період роботи неможливо врахувати згідно довідки №1-1-36/237 від 27.09.2024, оскільки довідка видана на підставі копії трудової книжки.

Стаж роботи ОСОБА_1 на підприємстві «Нікопольський річковий порт» (в подальшому назва підприємства змінилась на «Філія приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Нікопольський річковий порт») підтверджується записами в його трудовій книжці:

- 27.07.1991 року прийнятий матросом 2 класу теплохода, наказ №46 від 26.07.1991 року;

- 30.11.1991 року переведений мотористом-стерновим т/хода «Москвич-2», наказ №68 від 28.11.1991 року;

- 12.03.1995 року переведений мотористом-стерновим т/хода «СП-2», наказ №11 від 13.03.1995 року;

- 25.06.1996 року переведений 2 помічником капітана 3 помічником механіка теплохода «СП-2», наказ №31 від 24.06.1996 року;

- 23.08.2000 року вважати 2 штурманом 3 помічником механіка т/хода «СП-2», наказ №260 від 23.08.2000 року

- 10.10.2003 року переведений капітаном 1 помічником механіка теплохода «Каспій», наказ №63 від 06.10.2003 року

- 17.08.2005 року переведений на посаду механіка-змінного капітана теплохода «СП-2», наказ №69-ВК від 16.08.2005 року;

- за результатами атестації робочих місць професія механіка-змінного капітана надає право на пенсію на пільгових умовах за списком №2, наказ №78/1 від 03.09.2007 року;

- переведений на посаду механіка (суднового) помічника капітана теплоходу «СП-2» з метою уточнення та узгодження назв та кодів професій із Класифікатором професій ДЛ 003/2005, наказ №235 від 28.09.2009 року;

- 05.05.2010 року за результатами атестації робочих місць професія механіка (суднового) помічника капітана надає право на пенсію на пільгових умовах за списком №2, наказ №65/1 від 05.05.2010 року;

- 10.05.2011 року звільнено за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України, наказ №8 від 10.05.2011 року.

Також доказами, що підтверджують стаж роботи ОСОБА_1 на підприємстві «Нікопольський річковий порт» є довідка №1-1-36/237 від 27.09.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої АСК «Укррічфлот», яка органами ПФУ в якості доказів прийнята не була, «Кваліфікаційна книжка судноводія», посвідчення № НОМЕР_4 видане ОСОБА_1 21.03.1997 року, про те, що він пройшов курси підвищення кваліфікації при навчально-курсовому комбінаті з 15.11.1995 по 21.03.1997рр., «Протокол представления к диплому» виданий 03.07.1998 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 працює на підприємстві «Нікопольський річковий порт», Відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу з 1998р., копії вищеназваних документів додаються до даної позовної заяви.

Також підтвердженням стажу ОСОБА_1 на підприємстві «Нікопольський річковий порт» можуть слугувати покази свідків: ОСОБА_2 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 та ОСОБА_4 , що проживає за адресою АДРЕСА_3 , які в той саме період працювали разом з ОСОБА_1 на тому самому підприємстві.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 від 20.06.1974 (далі Інструкція № 162).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується «1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162, виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених випадках законом іншу відповідальність.

У спірному рішенні відповідачем зазначено, підставу неврахування періоду трудової діяльності є дата наказу на прийнятті дописана та не завірена належним чином.

Так, зазначені записи в трудовій книжці позивача здійснені на підставі розпоряджень (наказів), що були прийняті на підприємстві, та відповідач не надав жодних зауважень щодо змісту записів в трудовій книжці вони є чіткими та зрозумілими до сприйняття.

Тобто, вказані записи були внесені до трудової книжки у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та №58, які діяли на момент її заповнення.

Наявні в трудовій книжці недоліки свідчать лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не мають впливати на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.

Так, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 р. у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи викладене, період роботи з 27.07.1991 року по 10.05.2011 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 на підприємстві «Нікопольський річковий порт» (в подальшому «Філія приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Нікопольський річковий порт») ЄРДПОУ 38391063) підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Таким чином, з огляду на вказане, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №047250026836 від 23.09.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню в частині незарахування періоду роботи з 27.07.1991 року по 10.05.2011 року.

Водночас, вимога в частині визнання бездіяльності протиправною не підлягає задоволенню, оскільки дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи.

У даному ж випадку відповідачем були вчинені активні дії, а саме відмовлено у призначенні пенсії позивача, яка викладена в рішенні відмові, у зв`язку з чим вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи на підприємстві «Нікопольський річковий порт» (в подальшому «Філія приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Нікопольський річковий порт») ЄРДПОУ 38391063) з 27.07.1991 року по 10.05.2011 року, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Таким чином, враховуючи, що оскаржуване рішення прийняте з підстав незарахування до страхового стажу вищевказаного періоду та враховуючи наявність підстав для зарахування такого періоду, суд вважає за необхідне для повного відновлення порушених прав зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи на підприємстві «Нікопольський річковий порт» (в подальшому «Філія приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Нікопольський річковий порт») ЄРДПОУ 38391063) з 27.07.1991 року по 10.05.2011 року.

Відповідно до ч.2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також, відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, враховуючи, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з неврахуванням спірних періодів та враховуючи наявність підстав для врахування таких періодів, суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.09.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією №7084-3954-9356-4627 від 21.11.2025 року.

Враховуючи вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 968,96 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №047250026836 від 23.09.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині незарахування до страхового стажу період роботи з 27.07.1991 року по 10.05.2011 року».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 27.07.1991 року по 10.05.2011 року на підприємстві «Нікопольський річковий порт» (в подальшому «Філія приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Нікопольський річковий порт») ЄРДПОУ 38391063).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (девятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв