Рішення № 135112843, 18.03.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/2486/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Гречкосій А.В., яка діє в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування», звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 38 501 грн 45 коп., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Citroen C3», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

09 червня 2024 року на 28 км 850 м автомобільної дороги Н-01 Київ Знам`янка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного застрахованого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Volvo V70», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 20 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим встановлено його вину у спричиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженні транспортного засобу марки «Citroen C3», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У зв`язку з настанням страхового випадку 25 червня 2024 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, за результатами розгляду якої, на підставі страхового акту та рахунку за відновлювальний ремонт транспортного засобу, позивач 01 липня 2024 року здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 131 271,00 грн.

Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим страховиком відповідача здійснено страхову виплату з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин транспортного засобу та франшизи, у зв`язку з чим сума отриманого страхового відшкодування є меншою за фактичні витрати позивача, понесені у зв`язку із виплатою страхового відшкодування.

У зв`язку із здійсненням страхової виплати позивач фактично відшкодував шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тоді як частина цієї шкоди залишилася непокритою страховиком відповідача.

З огляду на це позивач вважає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах фактично понесених витрат.

Оскільки різниця між фактичними витратами на відшкодування шкоди та сумою, виплаченою страховиком відповідача, а також сума франшизи становить 38 501,45 грн, позивач просить стягнути зазначену суму з відповідача.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява, у якій просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с.65), у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування) якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд, на підставі частини першої статті 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах цивільної справи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо перевіривши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, а суд та учасники процесу зобов`язані керуватися цим завданням, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частин першої, п`ятої та шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, що підтверджується страховим полісом CLAU-002470. Із змісту вказаного страхового полісу вбачається, що предметом страхового захисту є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Citroen C3», 2018 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . У полісі визначено страхову суму 450 000,00 гривень, а також передбачено, що франшиза за цим договором добровільного страхування становить 0 відсотків (а.с. 6).

Крім того, судом досліджено умови добровільного страхування наземного транспорту, які є складовою частиною страхового продукту та визначають порядок визнання події страховим випадком, порядок оформлення страхового акта, порядок визначення розміру страхового відшкодування та умови здійснення страхової виплати (а.с. 8-15).

Судом також встановлено, що 09 червня 2024 року на автомобільній дорозі Н-01 Київ Знам`янка, 28 кілометр 850 метрів, а саме на повороті на село Романків, вулиця Лісова, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного застрахованого транспортного засобу марки «Citroen C3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Volvo V70», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Обставини дорожньо-транспортної пригоди, місце її вчинення, учасники пригоди, а також характер механічних пошкоджень транспортних засобів підтверджуються схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 09 червня 2024 року, яка міститься в матеріалах справи та була досліджена судом (а.с. 17). Також судом досліджено копії реєстраційних документів на транспортний засіб та документів водія, які підтверджують належність застрахованого автомобіля та особу водія (а.с. 16, 30).

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 20 червня 2024 року у справі № 372/3274/24, яка набрала законної сили ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Із змісту цієї постанови вбачається, що саме дії ОСОБА_1 перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням автомобіля марки «Citroen C3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 18).

Відповідно до частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вона є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій цієї особи, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони саме цією особою.

Отже, факт вчинення відповідачем дій, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, а також його вина у порушенні правил дорожнього руху у цій справі повторному доказуванню не підлягають.

Судом також встановлено, що після настання дорожньо-транспортної пригоди 25 червня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 19).

У подальшому для визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу був використаний рахунок № ЕСеС-0009801 від 11 червня 2024 року, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДІ-Елеганс», згідно з яким вартість робіт, запасних частин та матеріалів, необхідних для відновлення автомобіля Citroen C3, становила 131 271,00 гривень. Із цього рахунку вбачається, що ремонтні роботи охоплювали заміну та відновлення пошкоджених елементів кузова, фарбувальні роботи, вартість необхідних матеріалів та інші операції, пов`язані з приведенням транспортного засобу у стан, що існував до дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 20).

Крім того, судом досліджено звіт № 24/0375 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «Citroen C3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зі змісту цього звіту вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування фізичного зносу становить 136 562,95 гривень, тоді як вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,5301 становить 95 969,55 гривень (а.с. 21-35).

Таким чином, з вказаного звіту вбачається, що під час визначення розміру відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховиком відповідальної особи був застосований коефіцієнт фізичного зносу складових частин пошкодженого транспортного засобу.

Також у матеріалах справи міститься страховий акт № 19238 від 01 липня 2024 року, складений позивачем, яким оформлено рішення про визнання події страховим випадком та визначено суму страхової виплати за договором добровільного страхування (а.с. 36).

Судом досліджено платіжні документи, відповідно до яких 01 липня 2024 року позивачем було здійснено страхову виплату на підставі страхового акта № 19238 від 01 липня 2024 року у розмірі 131 271,00 гривень (а.с. 37).

Вказана обставина також узгоджується зі змістом позовної заяви, у якій позивач зазначив, що саме у такому розмірі він поніс фактичні витрати на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Отже, право позивача на звернення з даним позовом пов`язується саме з фактом здійснення ним страхової виплати за договором майнового страхування у межах понесених фактичних витрат.

Позовна заява також містить посилання на те, що 30 липня 2024 року на рахунок позивача від Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» надійшли кошти страхового відшкодування за даною дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 95 969,55 грн, розраховані з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,5301 та за вирахуванням франшизи, у зв`язку з чим позивач вважає, що невідшкодованою залишилася різниця між фактичними витратами за договором добровільного страхування та сумою, отриманою від страховика цивільно-правової відповідальності винної особи, у розмірі 35 301,45 грн, а також сума франшизи у розмірі 3 200,00 грн.

Як установлено судом, 24 грудня 2024 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про добровільне відшкодування шкоди, у якій просив сплатити невідшкодовану частину шкоди у розмірі 38 501,45 грн (а.с. 40-42). Однак ця вимога відповідачем виконана не була.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

За змістом пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у спірних правовідносинах саме відповідач як винна у дорожньо-транспортній пригоді особа є суб`єктом відповідальності за завдану шкоду.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідно до якої для покладення обов`язку з відшкодування шкоди необхідною є наявність шкоди, протиправної поведінки її заподіювача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини. У цій справі всі зазначені елементи деліктної відповідальності наявні та підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів.

Відповідно до частини першої статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку), визначеної договором страхування або законом, виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України; об`єктом страхування можуть бути, зокрема, майно, а також можливі збитки чи витрати, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Відповідно до частини першої статті 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається у письмовій формі, а факт його укладення може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом).

Частиною першою статті 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній договором.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком відповідно до договору страхування на підставі заяви страхувальника та страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Отже, із наведених норм права вбачається, що підставою виникнення у страховика обов`язку здійснити страхову виплату є настання передбаченого договором страхового випадку, належне звернення страхувальника із заявою та складання страхового акта, що підтверджує факт та обставини страхового випадку, а також розмір завданих збитків.

Як встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода від 09 червня 2024 року є подією, передбаченою умовами договору добровільного страхування наземного транспорту, у зв`язку з чим позивач правомірно визнав її страховим випадком та здійснив страхову виплату на користь страхувальника у розмірі 131 271,00 гривень, що підтверджується страховим актом та платіжними документами, дослідженими судом.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Аналогічне положення закріплене у статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до якої до страховика, який здійснив страхову виплату, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Таким чином, після здійснення страхового відшкодування за договором добровільного страхування до позивача перейшло право вимоги до особи, винної у заподіянні шкоди, тобто до відповідача, у межах фактично здійсненої виплати.

Разом із тим, судом установлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу була застрахована у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 вказаного Закону метою обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 цього Закону у разі пошкодження транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням зносу, а також інші витрати, безпосередньо пов`язані з усуненням наслідків дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, на відміну від договору добровільного страхування, за яким страховик відшкодовує повний розмір завданих збитків без урахування фізичного зносу, у межах договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодування шкоди здійснюється з урахуванням фізичного зносу складових частин транспортного засобу.

Як установлено судом, страховик цивільно-правової відповідальності відповідача здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 95 969,55 грн, яка визначена з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин транспортного засобу 0,5301, а також із застосуванням франшизи у розмірі 3 200,00 грн.

Зазначена виплата покриває лише частину вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, визначену з урахуванням його фактичного технічного стану на момент дорожньо-транспортної пригоди, тоді як решта шкоди, що відповідає різниці між фактичними витратами позивача у розмірі 131 271,00 грн та сумою виплаченого страхового відшкодування, а також сума франшизи, залишилися невідшкодованими.

Водночас позивач як страховик за договором добровільного страхування виконав свої зобов`язання перед страхувальником у повному обсязі, здійснивши страхову виплату у зазначеному розмірі, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі статтями 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала, а у випадку заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки така відповідальність покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі ним володіє.

Оскільки вина відповідача у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, та підтверджена матеріалами справи, суд приходить до висновку, що саме відповідач є особою, відповідальною за заподіяну шкоду.

При цьому отримане позивачем страхове відшкодування від страховика цивільно-правової відповідальності не покриває повного розміру завданої шкоди, оскільки визначене з урахуванням фізичного зносу та франшизи, що не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати шкоду в повному обсязі відповідно до закону.

За таких обставин різниця між фактичними витратами позивача та сумою, отриманою від страховика цивільно-правової відповідальності, а також сума франшизи підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вони є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають встановленим обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, наявною у матеріалах справи (а.с. 5).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 263265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 22, 1166, 1187, 1188, 979, 980, 981, 993 Цивільного кодексу України, статтями 6, 8, 25, 27 Закону України «Про страхування», статтями 3, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 38 501,45 грн (тридцять вісім тисяч п`ятсот одна гривня 45 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 23.03.2026 року о 12.00 год.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування», місцезнаходження: вул. Велика Кільцева, буд. 60-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 35429675.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспортні дані суду не відомі.

Суддя: підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.