Рішення № 13511257, 13.01.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року Справа №18/2336-10/226-10

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –Нещерет Д.Б. –представник за довіреністю,

від відповідача –Трушков В.Л. –представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства холдингова компанія “Київміськбуд”,

м. Київ

до приватного підприємства “Базальт”, м. Сміла, Черкаської області

про стягнення 251 876 грн. 80 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 26 жовтня 2010 року порушено провадження по справі за позовом акціонерного товариства холдингова компанія “Київміськбуд” до приватного підприємства “Базальт” про стягнення 213 462 грн. 36 коп.

На підставі ст. 17 ГПК України ухвалою господарського суду Київської області від 16 листопада 2010 року справу передано для розгляду господарському суду Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 листопада 2010 року справу прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. та присвоєно №18/2336-10/226 -10.

Справа розглядається після відкладення.

20 грудня 2010 року до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 251 876 грн. 80 коп. заборгованості згідно договору №19-ТК від 29 травня 2006 року, в тому числі: 237 180 грн. 40 коп. –основний борг та 14 696 грн. 40 коп. проценти за товарний кредит.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначав, що позивач немає правових підстав для нарахування процентів за товарний кредит, оскільки в договорі не передбачено процентної ставки. Крім того, представник відповідача вказував, що строк виконання зобов’язання за договором ще не настав, а його умови не передбачають дострокового стягнення.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 січня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/2336-10/226-10.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 29 травня 2006 року між акціонерним товариством холдингова компанія “Київміськбуд” (продавець) та приватним підприємством “Базальт” (покупець) було укладено договір купівлі – продажу на умовах товарного кредиту №19-ТК.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору, продавець зобов’язався передати у власність покупця, а останній –прийняти та оплатити на умовах товарного кредиту 2 бетононасоси “Міксокрет”, у відповідності до специфікації в додатку №1, який є невід’ємною частиною цього договору.

Обладнання було передано відповідачу, що підтверджується копією акту приймання –передачі ( а.с. 123).

Згідно п. 2.1 договору умови оплати та графік платежів встановлені у додатку №2, який є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до додатку №2 до договору розмір щомісячного платежу складає 12 593 грн. 84 коп., в тому числі: 11 859 грн. 02 коп. плата за обладнання та 734 грн. 82 коп. – процент за користування товарним кредитом, який сплачується відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця.

Однак відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе за умовами договору зобов’язання. Останній платіж було здійснено в березні 2009 року.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 237 180 грн. 40 коп. (без врахування відсотків за користування товарним кредитом) за період з квітня 2009 року по листопад 2010 року за обладнання передане згідно умов договору купівлі –продажу від 29 травня 2006 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, згідно додатку №2 до договору купівлі –продажу оплата за обладнання здійснюється щомісяця до 28 числа поточного місяця.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за отримане обладнання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 237 180 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 14 696 грн. 40 коп. процентів за товарний кредит за період з квітня 2009 року по листопад 2010 року.

Згідно п. 1.2. договору купівлі –продажу на умовах товарного кредиту покупець сплачує продавцю процент за товарний кредит (з урахуванням ПДВ) згідно додатку №2 до цього договору.

Так, згідно додатку №2 до договору проценти за товарний кредит складають 734 грн. 82 коп. та сплачуються щомісяця до 28 числа поточного місяця.

Однак відповідач не дотримується умов графіку оплати, в зв’язку з чим виникла заборгованість зі сплати процентів за товарний кредит за 20 місяців (квітень 2009 року по листопад 2010 року) та становить 14 696 грн. 40 коп. (734 грн. 82 коп. х 20).

В своєму відзиві від 21 грудня 2010 року за №78 представник відповідача вказував, що позивач помилково визначає спірний договір, як договір товарного кредиту, оскільки згідно договору не визначено статус позивача як фінансової установи та не передбачено процентної ставки за користування кредитом.

Проте, з вищенаведеними доводами представника відповідача суд не погождується з наступних підстав:

За своєю правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу товару в кредит з розстроченням платежу.

Особливості оплати товару з розстроченням платежу врегульовано ст. 695 ЦК України.

До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п’ятої та шостої статті 694 ЦК України.

Статтею 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів (ч. 1 ст. 695 ЦК України).

Так, пунктом 1.2 договору визначено загальну вартість обладнання та обов’язок покупця сплати продавцю процентів за товарний кредит згідно додатку №2 до договору. Графіком платежів, що є додатком №2 до укладеного сторонами договору, було визначено розмір щомісячного платежу в рахунок оплати вартості обладнання та по сплаті відсотків за товарний кредит, а також строки внесення даних платежів.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір купівлі-продажу від 29 травня 2006 року є чинним і в установленому законом порядку не визнаний недійсним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 696 грн. 40 коп. процентів за товарний кредит є також обґрунтованими.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Як вбачається з платіжних доручень від 20 жовтня 2010 року №2657 та від 15 грудня 2010 року №2878/1 позивачем сплачено державне мито в розмірі 2 519 грн. 15 коп.

Статтею 47 ГПК України передбачено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Отже, сума коштів в розмірі 0,38 грн. підлягає поверненню на підставі ст. 47 ГПК України, в зв’язку з надмірною сплатою.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 47, 49, 82-85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства “Базальт” вул. Перемоги, 18, м. Сміла, Черкаської області, ідентифікаційний код 30993635, р/р 2600301300030 в Черкаській філії ТОВ “Укрпромбанк”, МФО 354927 на користь акціонерного товариства холдингова компанія “Київміськбуд”, вул. Суворова, 4/6, м. Київ, ідентифікаційний код 23527052, р/р №26003026001 в АКБ “Аркада” м. Києва, МФО 322335 –237 180 грн. 40 коп. –основної заборгованості, 14 696 грн. 40 коп. –процентів, 2 518 грн. 77 коп. витрат на сплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь акціонерного товариства холдингова компанія “Київміськбуд”, вул. Суворова, 4/6, м. Київ, ідентифікаційний код 23527052, р/р №26003026001 в АКБ “Аркада” м. Києва, МФО 322335 –0, 38 грн. державного мита.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 18 січня 2011 року.