Ухвала суду № 135110152, 05.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4875/26

Провадження № 1-кс/761/4272/2026

УХВАЛА

05 березня 2026 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №2202000000000717, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслудівань 08.08.2024, -

установив:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вх. № 12617) клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 2202000000000717, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 08.08.2024.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор ОСОБА_3 зазначив про таке.

Слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000717 від 08.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України.

За версією органу досудового розслідування встановлено, що протягом 2007-2011 років колишнім Головою Правління ЗАТ «Альфа-Банк Україна» (входить до російського фінансово-інвестиційного консорціуму «ALFA GROUP CONSORTIUM») ОСОБА_6 , спільно з колишніми працівниками цього банку ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також громадянином України ОСОБА_9 створено групу компаній «INVESTOHILLS», основною діяльністю якої є робота з проблемними активами банків, до якої увійшли компанії-нерезиденти: «AURANVEST ENTERPRISES LTD» (нова назва - «INVESTOHILLS PARTNERS LTD»), «THESSALAND HOLDINGS LTD» (нова назва - «VERDICT CAPITAL LTD»), «INVESTOHILLS ENTERPRISES LTD» (нова назва - «PLETO CONSULTING LTD»), «EXCELLAND HOLDINGS LTD», «DALIAHILL CORPORATION LTD», «SILVINE HOLDINGS LIMITED», «NATISSISA ENTERPRISES LTD.», «INVESTOHILLS CAPITAL LTD.», «ALARICO LIMITED», «TARTARUS WORLDWIDE LIMITED», «BRIDGEWATER HOLDINGS CORP.», «LOAN STAR CREDIT OPPORTUNITIES MASTER FUND I LP» тощо, а також українські юридичні особи ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС» (нова назва - ТОВ «КРЕДИТ-ФІНАНС», ЄДРПОУ 36698193), ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 36799749), ТОВ «ЕКОЛЛ» (ЄДРПОУ 33941553) тощо.

З початком активного продажу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) у 2016-2017 роках активів збанкрутілих банків 04.04.2017 у ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших членів групи, які на той час мали значний досвід у сфері банківської діяльності, роботі з проблемними активами, діяльності на ринку цінних паперів та фінансових послуг, виник злочинний умисел щодо викупу активів неплатоспроможних банків під час проведення відкритих торгів Фонду за цінами нижче за ринкові, подальшої їх реалізації (продажу) без відображення одержаних доходів у податковій та фінансовій звітності, легалізації (відмивання) незаконно одержаних доходів.

У зв`язку із необхідністю залучення додаткових коштів для участі у аукціонах та купівлі активів збанкрутілих банків, продаж яких Фонд розпочав здійснювати великими пулами, ОСОБА_6 залучив до фінансування противоправної діяльності групи компаній «INVESTOHILLS» так званих інвесторів: ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які стали активними учасниками та одержують прибуток від діяльності пропорційно внесеній частці.

08.08.2024 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді штрафу від п`ятнадцяти до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Згідно листа оперативного підрозділу - Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму ДЗНД СБ України від 01.09.2025, ОСОБА_5 володіє наступним майном, права на яке ймовірно отримані у результаті протиправної діяльності пов`язаної із ухиленням від сплати податків в особливо великих розмірах та внаслідок легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом:

? житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1848889332231, загальна площа (кв.м): 2458.7, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельні ділянки місця розташування - кадастровий номер: 3223155400:03:023:0104, кадастровий номер: 3223155400:03:023:0106, номер об`єкта в РПВН: 1351835;

? земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 289772632231, площа (га): 0.15, кадастровий номер: 3223155400:03:023:0104, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 ;

? земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 289738032231, площа (га): 0.15, кадастровий номер: 3223155400:03:023:0106, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 ;

? земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 289575332231, площа (га): 0.1, кадастровий номер: 3223155400:03:023:0105, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: АДРЕСА_1 ;

? земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 288332732231, площа (га): 0.1, кадастровий номер: 3223155400:03:023:0107, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: АДРЕСА_1 ;

? земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 288300032231, площа (га): 0.0986, кадастровий номер: 3223155400:03:023:0109, цільове призначення: для ведення садівництва, адреса: АДРЕСА_1 ;

? земельна ділянка, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 288283632231, площа (га): 0.099, кадастровий номер: 3223155400:03:023:0108, цільове призначення: для ведення садівництва, адреса: АДРЕСА_1 .

Водночас усі вищевказані земельні ділянки, формально переоформлено (договорами дарування) на дружину ОСОБА_5 ? ОСОБА_12 , а також після застосування до ОСОБА_5 санкції рішенням РНБО України від 18.06.2021 (введені у дію Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021) вищевказаний житловий будинок, що належав ОСОБА_5 , 30.06.2021 договором дарування оформлено на ОСОБА_12 .

При цьому, встановлено, що ОСОБА_12 є громадянкою рф та зареєстрована платником податків у рф.

Крім того, встановлено, що до ОСОБА_5 РНБО України застосовано санкції від 24.06.2024 (введені у дію Указом Президента України № 376/2024 від 24.06.2024) терміном на 10 років (до 24.06.2034) як до громадянина рф (паспорт громадянина рф, серії НОМЕР_1 від 13.04.2017; закордонний паспорт громадянина рф серії НОМЕР_2 від 19.08.2014), податкового резидента рф та України, зокрема, блокування активів ? тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

09.06.2023 указане майно визнане речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, за версією сторони обвинувачення, встановлено підстави та сукупність розумних підозр вважати, що ОСОБА_5 беззаперечно обізнаний, що це майно стало предметом кримінального правопорушення шляхом його легалізації (відмивання), є одержаним із залученням коштів та ресурсів резидентів РФ внаслідок вчинення кримінального правопорушення - умисного ухилення від сплати податків.

Зважаючи на те, що вказане майно одержане ОСОБА_5 внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, ухилення від сплати податків та враховуючи обставини, що земельні ділянки та житловий будинок, з метою приховування та маскування володіння ними ОСОБА_5 , перереєстровані на підставі договорів дарування на дружину останнього - ОСОБА_12 , тобто безоплатно, у сторони обвинувачення є обґрунтовані підстави вважати, що це майно підлягає спеціальній конфіскації.

Укладення договорів дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , мають ознаки фраудаторних дій, оскільки сторони вчиняють такі правочини лише для видимості, заздалегідь знаючи, що вони не будуть виконані, оскільки така протизаконна ціль, як укладення ОСОБА_5 договорів дарування майна зі своєю дружиною ОСОБА_13 з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення, свідчить, що їх правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним.

Також санкцією ч. 3 ст. 212 КК України передбачено покарання у конфіскації майна.

З огляду на зміст ч. 3 ст. 212 КК України сторона обвинувачення приходить до висновку щодо наявності достатніх підстав вважати, що слідчий суддя може призначити ОСОБА_5 покарання у виді конфіскації майна.

У зв`язку викладеним, для забезпечення конфіскації майна як виду покарання у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, що передбачено п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 України.

Також прокурор у клопотанні зазначив, що вказане нерухоме майно має значну вартість, що перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, має суттєве значення для функціонування критичної інфраструктури під час дії воєнного стану, а неналежне управління ним може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у енергопостачанні, а тому виникла необхідність у передачі цього майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 12.02.2026 визначено ОСОБА_1 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Володілець майна в судове засідання не викликався на підставі приписів ч. 2 ст. 172 КПК України. Враховуючи, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не є тимчасово вилученим, а розгляд справи без повідомлення власника є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність здійснення розгляду вищезазначеного клопотання слідчого без повідомлення власника майна про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із приписами ч. 4 ст. 107 КПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про таке.

У судовому засіданні встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000717 від 08.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.

Постановою слідчого від 09.06.2023 вищезазначене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Водночас у постанові слідчого не наведені підстави, як і не встановлено під час судового розгляду, якими матеріалами кримінального провадження, здобутими в ході досудового розслідування, підтверджується факт того, що зазначене майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи зберегло на собі його сліди та/або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, чи є предметом, об`єктом кримінально протиправних дій, чи набуте кримінально протиправним шляхом.

Відсутні достатні підстави вважати, що вказане у клопотанні нерухоме майно є процесуальним джерелом фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження і підлягають доказуванню, та вказане свідчить про те, що постанова слідчого від 09.06.2023 про визнання речових доказів у кримінальному провадженні є суто формальною та не відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя звертає увагу на кваліфікацію кримінального правопорушення, щодо якого триває досудове розслідування, враховує зміст об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вказане майно, не може бути речовим доказом під час здійснення досудового розслідування за ч. 3 ст. 212 КК України. В розумінні вимог ст. 98 КПК України вказаний житловий будинок та земельні ділянки не набуто кримінально протиправним шляхом та не отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а відтак не зберегли сліди чи інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також прокурором у своєму клопотанні не наведено наявності ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, які необхідні для застосування такого обмежувального заходу як арешт вищевказаного майна, зокрема можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження нерухомого майна.

Слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на зазначене нерухоме майно з метою забезпечення збереження речових доказів, виходить за межі доказування у даному кримінальному провадженні, оскільки відсутні достатні підстави вважати, що нерухоме майно є процесуальним джерелом фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження № 22024000000000717 року та які підлягають доказуванню.

Крім того, матеріали клопотання не містять доказів, що майно про арешт якого просить прокурор, було одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; могло призначатися (використовуватися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; було предметом кримінального правопорушення та підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про те, що в даному випадку воно не може бути предметом спеціальної конфіскації.

Крім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав, нерухоме майно належить ОСОБА_14 , право власності набуте нею у період з 2019 по 2020 роки на підставі договору дарування.

Також матеріали клопотання прокурора не містять даних, які б свідчили, що ОСОБА_14 є дружиною підозрюваного ОСОБА_5 та в судовому порядку договори дарування визнавалися би недійсними, нікчемними чи удаваними у судовому порядку, а тому підстави вважати власника майна недобросовісним відсутні.

Крім цього, матеріали клопотання прокурора не містять будь яких даних що ОСОБА_14 має процесуальний статус підозрюваної та/або має відношення до кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснюється за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України.

Також слідчим суддею при вирішенні клопотання прокурора про арешт майна, не встановлено доказів, які б свідчили про необхідність застосування такого виду обмеження права власності ОСОБА_14 з метою уникнення негативних наслідків для кримінального провадження.

Так, на переконання слідчого судді, ініціювання прокурором питання про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, вимогам кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідних заходів для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

При цьому у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

У свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Водночас клопотання прокурора не містить і жодних доказів того, що такий обсяг втручання у власність виправдовує завдання кримінального провадження.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна, не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, з наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів не вбачається належного обґрунтування необхідності накладення арешту на зазначене нерухоме майно станом на дату розгляду цього клопотання, а тому, слідчий суддя з урахуванням принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, вважає про необхідність залишити без задоволення клопотання прокурора про арешт майна.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 170-173, 309, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-

ухвалив:

Клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №2202000000000717, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслудівань 08.08.2024 - залишити без задоволення.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_15