Рішення № 13510925, 24.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р.

Справа № 3/129-10-4908

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Міністерство з питань житлово-комунального господарства України

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ"

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Іноземне підприємство „СЖС Україна”

про визнання недійсним договору оренди та повернення майна

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третіх осіб: Селютін А.В., представник Іноземного підприємства „СЖС Україна” за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ” від 03.12.2007р., укладений між регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ” недійсним на майбутнє, повернути цілісний майновий комплекс державного підприємства „Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ” до сфери управління Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ" у судове засідання не з’явився, письмового відзиву на позовні вимоги не надав, хоч відповідач і повідомлявся про час та місце проведення судових засідань належним чином, що вбачається з наявних у матеріалах справи поштових повідомлень про вручення поштової кореспонденції, у зв’язку з чим справа розглядається судом за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Іноземного підприємства „СЖС Україна” , суд встановив.

03 грудня 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ" (Орендатор) було укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління „Одесакомунекологія” (надалі за текстом –Договір), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно за адресою м. Одеса, вул. От. Головатого, 40/42 (об’єкт оренди), склад і вартість якого визначені відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства „Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління „Одесакомунекологія”, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Одеській області від 30.11.2007р. №1001. Нерухоме майно передано в оренду для здійснення основних видів діяльності відповідно до статуту Орендаря із збереженням існуючого профілю Підприємства.

03.12.2007р. на виконання умов Договору нерухоме майно за адресою м. Одеса, вул. От. Головатого, 40/42 разом з устаткуванням було передано Орендодавцем Орендарю на підставі акту прийому-передачі.

За умовами п. 10.1 Договору його дія поширювалась до 30.11.2010р. За умовами додаткової угоди від 01.03.2010р. дію Договору оренди було продовжено до 03.12.2012р.

Як вбачається з пояснень представника позивача, під час дії договору Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області стало відомо, що до укладення договору оренди від 03 грудня 2007 року частина нерухомого майна за адресою м. Одеса, вул. От. Головатого, 40/42 (приміщення 1,2,4,5 поверхів адміністративної будівлі) на момент укладення договору вже перебувала у користуванні Іноземного підприємства „СЖС Україна” на підставі договору оренди не житлових приміщень № 1 від 08.06.2007р., укладеного з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ", що підтверджується копією договору оренди, залученою до матеріалів справи (а.с. 19-21 Т1).

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області ґрунтуються на навмисному введенні в оману позивача відповідачем, прихованням факту, що майно вже перебувало у користуванні іншої юридичної особи та направлено на визнання договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ” від 03.12.2007р. недійсним на майбутнє та на повернення цілісного майнового комплексу державного підприємства „Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ” до сфери управління Міністерства з питань житлово-комунального господарства України .

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Іноземного підприємства „СЖС Україна”, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За своїм змістом договір встановлює умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В свою чергу, відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, з 08.06.2007р. нерухоме майно 1,2,4,5 поверхів адміністративної будівлі за адресою м. Одеса, вул. От. Головатого, 40/42 перебувало у користуванні Іноземного підприємства „СЖС Україна” на підставі договору оренди нерухомого майна № 1 від 08.06.2007р. Як вбачається з пояснень представника Іноземного підприємства „СЖС Україна”, підприємство використовує орендоване нерухоме майно у господарській діяльності з моменту укладення договору оренди від 08.06.2007р., у тому числі і у даний момент, так як дія договору від 08.06.2007р. неодноразово продовжувалась. За час такого користування Іноземним підприємством „СЖС Україна” у орендованому приміщенні було проведено капітальний ремонт, що вбачається з залучених до матеріалів справи документальних доказів (а.с. 50-149 Т.1; а.с. 1-121 Т2) .

Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів, що засвідчують визнання договору оренди від 08.06.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ" та Іноземним підприємством „СЖС Україна”, недійсним у матеріалах справи не має, з залучених до матеріалів справи доказів вбачається, що дія договору від 08.06.2007р. не закінчена, тому на думку суду в силу вимог ст. 204 Цивільного кодексу України правочин від 08.06.2007р., а відповідно і користування нерухомим майном за адресою м. Одеса, вул. От. Головатого, 40/42 Іноземним підприємством „СЖС Україна” є правомірним.

Відповідно до положень статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В свою чергу, відповідно до змісту частини першої статті 229 Цивільного кодексу України до обставин, що мають істотне значення віднесено обставини, що впливають на природу правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

З огляду на те, що в разі обізнаності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на момент укладення оспорюваного договору про факт перебування частини нерухомого майна цілісного майнового комплексу державного підприємства „Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління „Одесакомунекологія” за адресою м. Одеса, вул. От. Головатого, 40/42 у користуванні Іноземного підприємства „СЖС Україна”, дана обставина вплинула б на права та обов’язки сторін оспорюваного Договору. Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ" є стороною одразу двох правочинів (договору оренди нерухомого майна від 08.06.2007р. та оспорюваного договору від 03 грудня 2007 року), тому на момент укладення оспорюваного правочину відповідач знав про перебування частини нерухомого майна у користуванні третьої особи, таким чином, на думку суду, відповідачем було замовчано обставини, що могли перешкодити вчиненню правочину.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про визнання договору оренди цілісного майнового комплексу від 03.12.2007р. недійсним є правомірними і такими, що відповідають положенням діючого законодавства.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України у разі якщо за змістом зобов’язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

В положеннях п. 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Це стосується і згаданих раніше угод, визнаних недійсними у судовому порядку. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається реальне виконання сторонами договору оренди цілісного майнового комплексу від 03.12.2007р. своїх обов’язків орендаря та орендодавця протягом строку фактичної дії договору, з урахуванням чого вказаний договір визнається судом недійсним на майбутнє.

З приводу позовних вимог позивача про повернення цілісного майнового комплексу державного підприємства „Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ” до сфери управління Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, суд зазначає наступне.

Положеннями ч.2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу визначено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, як вбачається зі змісту позовних вимог про повернення цілісного майнового комплексу до сфери управління Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, вони заявлені на користь не позивача, а третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, що не передбачено діючим господарським процесуальним законодавством..

Тому, на думку суду, позивачем допущені процесуальні порушення щодо визначення статусу сторони у справі, на користь якої заявлено позовні вимоги, у зв’язку з чим вказані вимоги не можуть бути задоволені судом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги задовольняються судом частково з визнанням договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ” від 03.12.2007р., укладеного між регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ”, недійсним на майбутнє, в решті позовних вимог суд відмовляє.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства „Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ” від 03.12.2007р., укладений між регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ” недійсним на майбутнє.

3. В решті позовних вимог –відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОДЕСАКОМУНЕКОЛОГІЯ” (65003, м. Одеса, вул. От. Головатого, 40/42; код 34995861):

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, ЄДРПОУ 23213460 - держмито в сумі 42 /сорок дві/ грн. 50 коп.

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 31213264700008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області ЄДРПОУ 23213460 –витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д’яченко