Ухвала суду № 135109111, 16.03.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/7272/26

1-кс/760/3886/26

У Х В АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , на підставі матеріалів досудового розслідування №22025101110000479, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, яка заміжня, з вищою освітою, головний бухгалтер ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим управлінням СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025101110000479, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.04.2025, за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 436-2 КК України, та за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

24.02.2022 збройними силами рф здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України та розпочато ведення агресивної війни проти України, захоплення її території, яке на даний час триває.

У зв`язку з чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжено і діє на даний час.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.09.1993 зареєстровано юридичну особу - Державне підприємство «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЄКТНИЙ ІНСТИТУТ МІСТОБУДУВАННЯ» (ЄДРПОУ 01422832, із основним видом діяльності (КВЕД) - «72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук») (далі ДП «НДПІ МІСТБУДУВАННЯ»).

У невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше листопада 2022 року, ОСОБА_5 , призначено на посаду головного бухгалтера ДП «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЄКТНИЙ ІНСТИТУТ МІСТОБУДУВАННЯ», чим наділено організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Наказом виконуючого обов`язки Голови Фонду державного майна України № 421 від 17.03.2025 ДП «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЄКТНИЙ ІНСТИТУТ МІСТОБУДУВАННЯ» визначено таким, яке відповідає критеріям та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань, що надало можливість керівництву підприємства здійснювати бронювання від військового призову громадян України чоловічої статі призовного віку, що працюють в ДП «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЄКТНИЙ ІНСТИТУТ МІСТОБУДУВАННЯ».

Так, відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2024 № 1332), бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють, зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період.

Розуміючи вищевикладені обставини, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у службових осіб ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, за попередньою змовою групою осіб, виник спільний умисел на перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом фіктивного працевлаштування військовозобов`язаних осіб з метою отримання відстрочки від мобілізації, за грошову винагороду.

Задля реалізації свого умислу, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше серпня 2025 року, залучив до протиправної діяльності першого заступника керівника ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» ОСОБА_9 та головного бухгалтера ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» ОСОБА_5 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, вступивши таким чином у попередню змову.

При цьому, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи достовірно знали, що зменшення мобілізаційного потенціалу України шкодить Збройним Силам України, оскільки зменшує чисельність особового складу, особливо в умовах повномасштабного вторгнення. Це може призвести до дефіциту людських ресурсів, особливо під час наступу, що може бути використано агресором як тактична перевага.

Так, згідно з загальним планом та розподіленими ролями ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та інші невстановлені особи, з серпня 2025 року по січень 2026 року, забезпечували пошук військовозобов`язаних громадян України, які в порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мають намір ухилитися від обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, з подальшим вчиненням дій, спрямованих на отримання необхідних документів від військовозобов`язаних для подальшого їм оформлення фіктивного працевлаштування у ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ», яке має можливість «бронювання» працівників, що надасть останнім можливість не бути мобілізованими до ЗС України, за грошову винагороду, таким чином вступаючи з ними в попередню змову.

Військовозобов`язані особи, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами, надавали вказаним особам необхідні для фіктивного працевлаштування документи, зокрема копії паспортів та довідок про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

У свою чергу, ОСОБА_8 , умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами, та за їх допомогою, з корисливих мотивів, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, в період з серпня 2025 року по січень 2026 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26А, діючи як директор працевлаштовував на роботу в ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ», та у подальшому бронював від мобілізації військовозобов`язаних осіб, відповідно до вимог Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 847).

Зокрема, 29.10.2025 у приміщенні ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ», за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26А, відбулась нарада, у ході якої ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 домовлялись про розподіл коштів для нарахування заробітних плат фіктивно працевлаштованим особам.

При цьому, ОСОБА_9 , у невстановлений досудовим розслідуванням більш точний час, але не пізніше серпня 2025 року, запропонував ОСОБА_10 за винагороду 4000 дол. США, надати останньому допомогу в ухиленні від мобілізації, шляхом фіктивного працевлаштування до ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» та подальшого оформлення бронювання.

На виконання досягнутих домовленостей, 15.11.2025, о 12 год. 32 хв., ОСОБА_10 надіслав ОСОБА_9 за допомогою месенджеру «WhatsApp» документи для фіктивного оформлення в ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» та подальшого бронювання від мобілізації, який у подальшому передав їх ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

Надалі, 17.11.2025, о 13 год. 04 хв., ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26А, передав ОСОБА_9 4 000 доларів США для оформлення йому фіктивного працевлаштування в ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» з подальшим оформленням бронювання.

Після цього, 15.01.2026, о 13 год. 28 хв., ОСОБА_9 , перебуваючи за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26А, передав ОСОБА_10 лист на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 14/14/02-13 від 14 січня 2026 року за підписом директора ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» ОСОБА_8 , який був підготовлений ОСОБА_5 щодо сприяння в оформленні військово-облікових документів працівника ОСОБА_10 , де вказано, що останній перебуває на посаді завідувача сектору геоінформаційних систем, є ключовим спеціалістом та виконує важливі функції, без яких належне функціонування підприємства ускладненим/неможливим.

Разом з цим, працевлаштування ОСОБА_10 в ДП «НДПІ МІСТОБУДУВННЯ» не передбачало його фактичного перебування на робочому місці та відповідного залучення до робіт на підприємстві.

12.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у закінченому замаху на перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

У клопотанні слідчий зазначає, що підставами підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, є зібрані в кримінальному провадженні докази, зокрема, протоколами НСРД, протоколом обшуку, протоколами допитів свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий вказує на те, що відносно ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, та які вказують на те, що підозрювана буде: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, ОСОБА_5 має фінансову та фізичну можливість перетнути кордон України; може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення; може впливати у будь-який спосіб на свідків; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрювана, перебуваючи не в умовах ізоляції, може перешкодити викриттю інших посадових осіб.

У судовому засіданні прокурор клопотання слідчого підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти клопотання у повному обсязі, посилаючись на те, що подане клопотання не містить достатніх та належних доказів, які б підтвердили наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_11 , ризики не доведені. Також, зазначив, що ОСОБА_5 не є фігурантом кримінального правопорушення та не наділена повноваженнями щодо прийняття управлінських рішень, у зв`язку з чим не могла здіснювати призначення осіб на відповідні посади. Крім того, стороною обвинувачення не надано належних доказів отримання ОСОБА_5 неправомірної вигоди, а також не конкретизовано її роль у вчиненні інкримінованого правопорушення, у зв`язку з чим просив застосувати до підозрюваної більш м`який запобіжних захід, не пов`язаний з триманням під вартою, такий як особисте зобов`язання.

Підозрювана у судовому засіданні підтримала доводи захисника та просила застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, якими прокурор та слідчий обґрунтовують доводи клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до такого висновку.

З даних витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025101110000479 вбачається, що 10.04.2025 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.

12.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Разом з тим, частиною 1 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації учасниками їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. В тому числі, у ході судового засідання прокурор зобов`язаний доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, тобто у будь-якому разі суд зобов`язаний з`ясувати наявність та характер ризиків, які обґрунтовують доцільність та правомірність подальшого обмеження прав людини у кримінальному провадженні, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано для даної стадії досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання, зокрема, протоколами обшуків, протоколами допитів свідків, протоколом проведення НСРД, тощо.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора та слідчого, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 підозрюється, фактичні обставини справи, встановлені станом на день розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність застосування до неї запобіжного заходу.

Разом з тим, суд погоджується з прокурором щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та обґрунтованість щодо їх існування, на запобігання яких покликані запобіжні заходи, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки остання підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_5 має фінансову та фізичну можливість перетнути кордон України; може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення; може впливати у будь-який спосіб на свідків, адже враховуючи те, що в ході проведення обшуків були залучені поняті та підозрюваній надано копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрювана, перебуваючи не в умовах ізоляції, може перешкодити викриттю інших посадових осіб, що причетні до фіктивного працевлаштування на ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» військовозобов`язаних осіб, з метою подальшого бронювання.

Враховуючи викладене, характер та спосіб вчинених дій, а також тяжкість вчиненого підозрюваною кримінального правопорушення, дає підстави вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурором під час розгляду даного клопотання було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.

Враховуючи викладене, особу підозрюваної, вимоги КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою на певний строк, слідчим суддею також було враховано вік підозрюваної та стан здоров`я, її майновий та сімейний стан, репутацію, а також інші обставини, що характеризують її особу та спосіб життя.

Стороною захисту не спростовано висновки суду про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому відсутні підстави для відмови у застосуванні запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, слідчий суддя приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час судового розгляду, згідно вимог КПК України, будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.

Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Однак, враховуючи ту обставину, що відповідно до вимог ст. 183 КПК України вирішення питання про визначення розміру застави, є правом суду, а не обов`язком, тому слідчий суддя вважає необхідним визначити розмір застави у даному провадженні, за вищевказаних обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо неправомірним для нього.

Перебування України в умовах воєнного стану, фактичні обставини провадження, дані, які характеризують особу підозрюваного, необхідність забезпечення його належної процесуальної поведінки, тяжкість та суспільна небезпека інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, також дають підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, а також визначення розміру альтернативного запобіжного заходу, для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу підозрюваної, яка раніше не судима, має соціальні зв`язки, суд вважає необхідним, відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, визначити заставу у розмірі 50 (п`ятдесять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, повинно достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та забезпечити, в подальшому, її належну процесуальну поведінку в даному кримінальному провадженні.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч.2 ст. 183 КПК України та ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрювану такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; утримуватись від спілкування зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона перебуває, а саме з м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів держаної влади (ДМС) свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст.ст.131, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжній захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 12 травня 2026 року.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 визначити в межах строку досудового розслідування, до 12 травня 2026 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Заставу визначити у розмірі 50 (п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва: Банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089, Код ЄДРПОУ 26268059, та надати документ, що це підтверджує до Солом`янського районного суду міста Києва.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрювану ОСОБА_5 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- утримуватись від спілкування зі свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона перебуває, а саме з м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів держаної влади (ДМС) свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на розрахунковий рахунок Солом`янського районного суду м. Києва коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, строк дії яких встановити протягом двох місяців з моменту внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана ОСОБА_5 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомленою, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної, обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську міську прокуратуру.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваною - в цей же строк з моменту вручення їй копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1