Рішення № 135108838, 24.03.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21741/25

пр. № 2/759/2467/26

24 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря Жиглій Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 304851104 у розмірі 27 946,48 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №304851104. Який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом одноразового ідентифікатора.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників зокрема і відповідача.

31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року, в даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01.

Відповідно до реєстру боржників №250 від 26.09.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 304851104.

27.02.2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/0225-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників зокрема і відповідача.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27.02.2025року до договору факторингу № 27/0225-01 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 946,48 грн, у тому числі: 5 400,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22 546,48 грн - сума заборгованості по процентам.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання, після відступлення права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення вищевказаних заборгованостей ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів, у зв`язку з чим позивач просить позов задовольнити та стягнути заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 27 946,48 грн.

Процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2025 року визначеного головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с.43-44).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 46-47).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачу двічі надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили, конверти повернулись з відмітками «повертається поштове відправлення» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 49;51).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 27.06.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 304851104. Який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом одноразового ідентифікатора (а.с.7-15).

Відповідно до п.2.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 5 400,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до умов договору кінцева дата повернення кредиту - 27.07.2028.

Для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 7 101 грн 00 коп.(сім тисяч сто одна грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 1 701 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 5 400 грн 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2 698,53 % річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 131,50 % від суми першого Траншу.

Відповідач подав заявку на отримання грошових коштів в кредит від 27.06.2023 року, в якій вказав всі свої персональні дані та номер рахунку, на який бажає отримати кошти(а.с. 16).

Відповідно до платіжного доручення 27.06.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказали на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 5 400 грн, на платіжну картку № НОМЕР_1 згідно договору № 304851104 від 27.06.2023 року (а.с. 17).

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників зокрема і відповідача (а.с. 20-24).

31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року, в даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01(а.с. 26).

Відповідно до реєстру боржників №250 від 26.09.2023 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 304851104.

27.02.2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/0225-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників зокрема і відповідача (а.с. 25-26).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27.02.2025року до договору факторингу № 27/0225-01 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 946,48 грн, у тому числі: 5 400,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22 546,48 грн - сума заборгованості по процентам (а.с. 28).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

У відповідності до договору кредитної лінії від 27.06.2023 року грошові кошти у розмірі 5 400,00 грн надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

До позовної заяви позивачем додано докази, отримані від первісного кредитора, зокрема, копію платіжного доручення від 27.06.2023 року, згідно якого платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 5 400 грн, на платіжну картку № НОМЕР_1 згідно договору № 304851104 від 27.06.2023 року (а.с. 17).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості, виготовленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», також вбачається, що на підставі укладеного договору відповідач 27.06.2023 року отримав кредит у розмірі 5 400,00 грн в безготівковій формі на банківську картку та за ним рахується заборгованість у загальному розмірі 27 946,48 грн, з яких: з яких: 5 400,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 22 546,48 грн - заборгованість за відсотками; (а.с. 18-19).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина 3 статті 512 ЦК України).

Жодних обмежень щодо заміни кредитодавця у зобов`язанні, що випливає з кредитного договору, закон не містить, таких обмежень не встановлено і укладеними між фінансовими установами та відповідачем договором позики.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1079 цього ж Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина 1 статті 1078 ЦК України визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27.02.2025 року до договору факторингу № 27/0225-01 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27 946,48 грн, у тому числі: 5 400,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22 546,48 грн - сума заборгованості по процентам (а.с. 28).

У справі «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» ЄСПЛ наголосив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2024 року у справі № 523/4865/18).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 381/1647/21 зазначено, що: «кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідач не спростував, не надав власного розрахунку, а також доказів, що підтверджують повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 548/15991/13-ц та від 30 жовтня 2019 року в справі № 361/2385/18-ц.

При цьому чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами, в тому числі платіжним дорученням на переказ кредитних коштів, свідчить про отримання відповідачем кредиту.

Тому зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», платіжне доручення на переказ коштів є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Положення про організацію операційної діяльності в банках України встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а первісний кредитор не є банківською установою, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

Спір у справі № 161/16891-15 існував між ПАТ КБ «ПриватБанк» та опікуном боржника, який визнаний недієздатним, з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором. На вимогу суду банк не надав оригіналів кредитних договорів, оригіналу генеральної угоди, виписки за картковим рахунком, доказів отримання відповідачем кредиту чи перерахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача, тоді як представник відповідача заперечував підписання кредитних договорів з банком та здійснення платежів на виконання їх умов.

В даній же справі позивач надав докази перерахування первісним кредитором коштів на банківську картку з номером, який відповідач зазначив у кредитному договорі.

Водночас ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, а лише надсилає суму кредиту на існуючий рахунок позичальника у банку, який вказується самим позичальником.

Тобто позичальнику окремий рахунок у кредитодавця не відкривався, а отже виписки за даним кредитним договором відсутні як такі.

Відповідачем не було спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21, відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

У даній справі позивач надав докази перерахування первісним кредитором коштів на банківську картку за номером, який відповідач зазначив у кредитному договорі, а також детальний розрахунок заборгованості, який був проведений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і містить як суму отриманого кредиту, так і період нарахування та розмір відсотків за договором.

Суд, оцінивши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, вважає вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості за основним боргом обґрунтованими, а розрахунок належних до сплати сум доведеним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по основному боргу в розмірі 5 400,00 грн.

Нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося поза межами, визначеного у договорі строку кредитування, з огляду на наступне.

У цьому аспекті суд враховує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» враховано часткове погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості шляхом зарахування здійснених ним платежів на погашення заборгованості за процентами його використання. Заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом розрахована товариством на суму фактичного залишку тіла кредиту, яка нарахована протягом погодженого строку кредитування (з 27.06.2023 року по 27.07.2023 року).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, відповідно до п.3.3. договору, для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1 701,00 грн. Суд вважає правильним та обґрунтованим лише розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту та проценти за користування кредитом, які були нараховані з 27.06.2023 року по 27.07.2024 року. Згідно розрахунку заборгованості проценти за вказаний період відповідач оплатив -27.07.2023 року (а.с. 18).

У зв`язку з оплатою процентів відповідач продовжив дисконтний період за договором ще на 30 днів з 27.07.2023 року по 26.08.2023 року.

У той же час, розрахунок заборгованості зі сплати процентів за понадстрокове користування кредитом суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснювало нарахування процентів за понадстрокове використання ОСОБА_1 кредитних коштів у період з 27.08.2023 року по 23.12.2023 року (а.с. 18-19).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір про споживчий кредит є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Перевіряючи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором кредитної лінії суд враховує, що строк кредитування за договором сторонами визначений на 30 днів, до 27.07.2023 року, що також відповідає інформації, зазначеній в розрахунку заборгованості, яким передбачено, що 27.07.2023 року підлягало поверненню тіло кредиту в розмірі 5 400,00 грн, проценти за користування кредитом 1 701,00 грн. Так як відповідач оплатив дані проценти і продовжив дисконтний період, то нарахування процентів мало відбуватися з 27.06.2023 року по 26.08.2023 року. Враховуючи часткову оплату відповідачем у розмірі 1 701,00 грн та 5, 00 грн.

Отже, позивач мав стягувати проценти за користування кредитом в межах 60 днів відповідно до умов договору та розрахунку заборгованості, у період з 27.06.2023 року по 26.08.2023 року.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Разом із тим, згідно розрахунків заборгованості, долучених до позовної заяви, вбачається, що відсотки за користування кредитом зі строком користування до 27.07.2023 року продовженим до 26.08.2023 року продовжували нараховуватися після закінчення строку основного зобов`язання.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зважаючи на вищевикладене, встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 304851104 від 27.06.2023 року у розмірі 7 096,00 грн (5 400,00 грн + 1 696,00 грн).

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 768,85 грн (7 096,00/27 946,48*3 028,00), що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: за кредитним договором № 304851104 у розмірі 7 096 (сім тисяч дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 85 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Текст рішення виготовлено 24.03.2026 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб