Рішення № 135108080, 23.03.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2026 Справа №607/8571/25 Провадження №2/607/135/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., позивачки ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, просить витребувати у відповідача житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 188,8 м кв; земельну ділянку з кадастровим номером №6110100000:02:016:0049 загальною площею 0,0019 га та земельну ділянку з кадастровим номером №6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га.

Позов мотивовано тим, що під час перебування в шлюбі із ОСОБА_5 набула на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.15, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г. у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , та на цій земельній ділянці побудували будинок.

Разом із тим, чоловік ОСОБА_6 внаслідок укладення договору дарування будинку АДРЕСА_1 , посвідченого від 31.01.23 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Вовк Т.В. відчужив вказаний будинок.

При цьому, всупереч вимог статті 46-1 Закону України "Про нотаріат", статті 65 СК України нотаріус при посвідченні вказаного договору не вимагала надання нотаріальної згоди позивача на укладення такого договору.

Після реєстрації за собою права власності на будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_6 передав безоплатно зазначений будинок на користь ТОВ "Тернопіль Оренда Продаж" за актом від 06.08.24, на підставі якого державний реєстратор Підгаєцької міської ради Кухарчишин В.В. зареєстрував 13.08.24 право власності на вказаний будинок за ТОВ "Тернопіль Оренда Продаж". У згаданому акті не вказано, що майно передається у власність.

Надалі, за актом від 12.12.24 ТОВ "Тернопіль Оренда Продаж" безоплатно передало обумовлений вище будинок, а також земельні ділянки з кадастровими номерами 6110100000:02:016:0048 та 6110100000:02:016:0049, що були утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0031, ОСОБА_7 , на підставі чого державний реєстратор Підгаєцької міської ради Сивак Н.Б. зареєструвала за ОСОБА_7 право власності на вказані будинок та земельні ділянки 18.12.24.

При цьому, в акті не вказано про передачу майна у власність ОСОБА_7 , а ТОВ "Тернопіль Оренда Продаж" не набуло у власність ні зазначений будинок, ні згадані земельні ділянки.

В свою чергу, на підставі договору дарування від 31.01.25, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Строгуш О.М., ОСОБА_7 передала спірне майно безоплатно у власність своєму малолітньому сину - відповідачу у справі.

Отже, спірне майно за договором дарування від 31.01.23 вибуло з володіння позивача поза його волею, а договір дарування від 31.01.23 суперечить закону в цілому, оскільки позивачу належить право спільної сумісної власності на все майно, яке було відчужене за таким договором.

Від відповідача ОСОБА_3 через його законного представника ОСОБА_4 надійшов відзив на позов, у якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що спірні об`єкти нерухомого майна були отримані у власність відповідно з договором дарування, ОСОБА_8 є його матір ОСОБА_7 , яка отримала вказане майно згідно актів приймання-передачі майна від товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль ОРЕНДА ПРОДАЖ». У власність товариства вказане майно перейшло як внесок у статутний капітал товариства.

Ні товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль Оренда Продаж», ні ОСОБА_7 , а потім ОСОБА_3 - не знали, не були повідомленні та не могли знати про такі обставини, а отже володіли та володіють таким майно добросовісно, відкрито без будь-яких сумнівів щодо його походження.

На момент внесення у статутний капітал житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 188,8 м. кв. він належав ОСОБА_6 на підставі договору дарування - а отже не міг бути предметом спільно майна подружжя. Земельна ділянка, кадастровий номер 6110100000:02:016:0049 загальне площею 0,0019 га Земельна ділянка, кадастровим номером 6110100000:02:016:00 загальною площею 0.0136 га. внесені у статутний капітал товариства ОСОБА_9 - були утворені шляхом поділу іншої земельної ділянки, в правовстановлюючих документах якої є розпорядження Держкомзему про їх реєстрації, а отже вони не могли бути предметом спільного майна подружжя.

Звертає увагу, що позивачем вибрано невірний спосіб захисту.

Висловив підозру, що позов не був спланований наперед, перед моментом передачі вказаного нерухомого майна до статутного, капіталу, чи дії позивача та відповідача у даному провадженні є спільні координованими та такими, що є спрямовані на вчинення шахрайських дій.

Зазначає, що будинок є єдиним місцем проживання неповнолітнього та його матері.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.12.2025 суд постановив прийняти заяву представника позивача про зміну підстав позову, позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог залишити без розгляду та продовжити розгляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 , третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 02.01.2026 суд постановив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов з підстав викладених у ньому.

Законний представник відповідача в судове засідання не з`явився, звернувся в суд із заявою, в якій просив відкласти слухання справи у зв`язку із перебуванням неповнолітньої доньки на лікування. Суд відхиляє вказане клопотання, зважаючи на те, що це вже неодноразова неявка особи в судове засідання, що може свідчити про затягування розгляду справи. При цьому, в день засідання він був присутній в приміщенні суду. Відсутні докази, що хвороба доньки унеможливлює його участь в судовому засіданні.

Третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, в судове засідання свого представник не направила.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ОСОБА_9 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.09.2001, що видно із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 08.09.2001, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2025 у справі № 607/20838/24.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.12.15, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г. ОСОБА_9 набув у власність земельну ділянку площею 0,0155 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6110100000:02:016:0031, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 9.6 договору, на купівлю об`єкта продажу нотаріусу надано заяву про згоду дружини Покупця ОСОБА_1 , засвідчену приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г.18.12.2015 за реєстровим номером 5870.

Як видно із повідомлення про початок виконання будівельних робіт ТП 071172420024 від 30.08.2017, а також декларації про готовність до експлуатації ТП 141181491257 від 29.08.2018, на земельній ділянці побудовано будинок садибного типу.

Право власності новозбудований на житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_9 24.01.2019 на підставі рішення державного реєстратора Тернопільської міської ради.

Відповідно до договору дарування житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Вовк Т.В. від 31.01.2023 ОСОБА_9 подарував ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:02:016:0031.

На підставі заяв ОСОБА_9 від 16.02.2023 та технічної документації щодо поділу земельної ділянки, земельну ділянку площею 0,0155 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6110100000:02:016:0031, було поділено на земельні ділянки із кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 загальною площею 0,0019 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га.

Як видно із Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Тернопіль Оренда Продаж» від 06.08.2024, який був підписаний ОСОБА_6 та директором ТОВ «Тернопіль оренда продаж» ОСОБА_4 , справжність підписів яких посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Дяченко В.Є., ОСОБА_6 передав ТОВ «Тернопіль Оренда Продаж» житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 15.08.2024 на підставі вказаного акту право власності зареєстровано за товариством 15.08.2024.

Крім того, із Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Тернопіль Оренда Продаж» від 06.08.2024, який був підписаний ОСОБА_9 та директором ТОВ «Тернопіль оренда продаж» ОСОБА_4 , справжність підписів яких посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Дяченко В.Є., ОСОБА_9 передав ТОВ «Тернопіль Оренда Продаж» земельні ділянки із кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 загальною площею 0,0019 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 15.08.2024 на підставі вказаного акту право власності на земельні ділянки зареєстровано за товариством 15.08.2024.

Як видно із акту приймання передачі нерухомого майна від 12.12.2024 ТОВ «Тернопіль Оренда Продаж» в особі його директора Островського Святослава Васильович передало ОСОБА_7 право власності на житловий будинок загальною площею 188,8 м кв.; земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 загальною площею 0,0019 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га в будинку АДРЕСА_1 .

З витягу з Державного реєстру речових прав від 21.01.2025 №408882506 на підставі вказаного акту право власності на житловий будинок та земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_7 .

Відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Строгуш О.М. 31.01.2025, ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 188,8 м кв. та земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га по АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Строгуш О.М. 31.01.2025, ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 площею 0,0019 га по АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Заслухавши учасників, дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Верховний Суд в постановах від 27.01.2020 по справі № 442/8047/16-ц та від 29.01.2021 по справі № 161/14048/19 зробив правовий висновок, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.09.2001, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2025 у справі № 607/20838/24.

За час шлюбу набули у власність:

- земельну ділянку площею 0,0155 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6110100000:02:016:0031, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

- житловий будинок, який зареєстровано за ОСОБА_9 24.01.2019 на підставі рішення державного реєстратора Тернопільської міської ради.

Вказане майно спільною сумісною власністю подружжя, презумпція спільності майна не спростована.

За загальним правилом частка в спільній сумісній власності становить 1/2 майна.

За вимогами частин першої, другої та четвертої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Судом установлено, що на підставі договору дарування житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Вовк Т.В. від 31.01.2023 ОСОБА_9 подарував ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:02:016:0031 без згоди дружини ОСОБА_1 .

Крім того, на підставі заяв ОСОБА_9 від 16.02.2023 та технічної документації щодо поділу земельної ділянки, земельну ділянку площею 0,0155 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6110100000:02:016:0031, було поділено на земельні ділянки із кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 загальною площею 0,0019 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га.

В подальшому ОСОБА_9 на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Тернопіль Оренда Продаж» від 06.08.2024 передав вказані земельні ділянки в статутний капітал ТОВ «Тернопіль оренда продаж».

Вказане майно було відчужене без нотаріально засвідченої згоди ОСОБА_1 , яка, як член подружжя, є співвласником вказаного майна, яке було набуте за час шлюбу.

При цьому, як видно із досліджених доказів, ОСОБА_9 відчужив житловий будинок своєму батькові, який не міг не знати про те, що його син на той час перебуває у шлюбі.

Отже, майно, а саме земельна ділянка та будинок вибули із власності позивачки поза її волею.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього.

Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, провадження № 12-84гс20).

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно, зокрема в добросовісного набувача.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Отже, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки викладені Верховний судом у постанові від 16.08.2023 у справі №161/2552/21.

Суд зазначає, що відчуженням без згоди позивачки, як співвласника частини майна, що належала їй на праві спільної сумісної власності подружжя житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок площею 0,0019 га та площею 0,0136 га, які були виділені із земельної ділянки №6110100000:02:016:0031, відбулося ОСОБА_9 без необхідних повноважень на укладення таких правочинів, оскільки відсутня воля власника ОСОБА_1 на вибуття майна з її володіння.

Отже, право позивачки підлягає захисту, шляхом витребування у ОСОБА_3 : 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 188,8 м кв; земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 загальною площею 0,0019 га та частини земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га.

При цьому, суд вважає, що відчуження (дарування) інших частини приміщення не порушує прав позивачки, оскільки їй належала тільки частка вказаного майна у спільній сумісній власності.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц виснувала, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Суд доходить остаточного висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статтей 5, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_3 :

- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 188,8 м кв;

- частину земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:02:016:0049 загальною площею 0,0019 га по АДРЕСА_1 .

- частини земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:02:016:0048 загальною площею 0,0136 га по АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_5 , в особі його законного представника - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради: ел. пошта ssnd@i.ua, тел. 380352525695, адреса: м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 1, 46001.

Головуючий суддя В. М. Позняк