Рішення № 13510540, 14.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/64114.01.11

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком»

до державного підприємства "Ресурспостач"

про стягнення 11 971,21 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача Моргун К.В.(дов. № 44 від 30.01.2010)

Від відповідача Тараненко А.О. (дов. № 779 від 21.09.2010)

В судовому засіданні 14.01.2011 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Телеком»до державного підприємства "Ресурспостач" про стягнення 11971, 21 грн. за невиконання зобов’язання за договором про надання телекомунікаційних послуг № 1-668/06 від 01.04.2006.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.11.2010 порушено провадження у справі № 50/641 та призначено її до розгляду на 16.12.2010.

Представник позивача у судове засідання 16.12.2010 не з’явився, всіх витребуваних документів суду не надав, проте через відділ діловодства суду подав клопотання, про відкладення розгляду справи на іншу дату. В судове засідання прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.

У зв’язку із задоволенням клопотання позивача та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 29.12.2010.

В судове засідання з’явились представники сторін, надали пояснення та подали додаткові докази по справі.

У відповідності до положень ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 29.12.2010 було оголошено перерву до 14.01.2011.

В судове засідання 14.01.2011 прибули представники позивача і відповідача та надали пояснення по справі. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з державного підприємства «Ресурспостач»заборгованості за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором про надання телекомунікаційних послуг № 1-668/06 від 01.04.2006 в розмірі 11971,21 грн.

У відповідності до умов договору позивач зобов’язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач - прийняти та своєчасно сплачувати вартість наданих послуг на умовах викладених та узгоджених в договорі.

Положеннями п. 2.2.2 договору встановлений обов’язок абонента оплачувати рахунки за послуги в повному обсязі та не пізніше дати, вказаної у рахунках оператора.

Згідно п. 2.2.3 договору абонент зобов’язався інформувати оператора протягом 10 днів з дня їх настання наступних обставин: зміну назви, місцезнаходження, контактного телефону, факсу, та/або банківських реквізитів; зміну керівника підприємства; припинення діяльності чи банкрутство абонента. Якщо абонент не повідомив оператора письмово про вказані обставини, то передані від оператора абоненту повідомлення та документи вважаються отриманими та абонент не звільняється від оплати послуг, наданих оператором, відповідно до направлених абоненту рахунків оператора.

Відповідно до п. 4.1 договору встановлено, що вартість послуг зазначається у додатках до договору, а згідно п. 4.2 договору оплата послуг здійснюється на підставі рахунків оператора у строки, вказані в рахунку. При здійсненні оплати рахунку абонент зобов’язаний вказати у своєму платіжному дорученні номер даного договору та номер рахунку, який він оплачує.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази, господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю у зв’язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю, виходячи з наступного.

Як доказ надання телекомунікаційних послуг відповідачу позивач надав суду роздруківку деталізації дзвінків за номером абонента, а також рахунки за послуги зв’язку, які є актами виконаних робіт:

-          рахунок № 2557874-О/125596, розрахунковий період: 01.03.2010-31.03.2010;

-          рахунок № 2614237-О/125596, розрахунковий період: 01.04.2010-31.04.2010;

-          рахунок № 22740542-О/125596, розрахунковий період: 01.05.2010-31.05.2010.

Згідно п. 7.2. договору, усі повідомлення, що стосуються даного договору, повинні бути виконані в письмовій формі та відправлені з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними в цьому договорі.

Проте при дослідження матеріалів справи судом встановлено, що акти виконаних робіт (рахунки) не підписані зі сторони абонента, а також у позивача відсутні докази направлення та/або отримання вищевказаних рахунків відповідачу. Представник відповідача також в судовому засіданні заперечив отримання даних рахунків і повідомив, що жодних послуг у спірний період від позивача він не отримував.

За умовами договору момент виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті телекомунікаційних послуг здійснюється виключно на підставі рахунків оператора у строки вказані в рахунках.

Таким чином суд дійшов висновку, що сторонами не встановлений строк виконання боржником обов’язку щодо оплати телекомунікаційних послуг, оскільки позивач не довів факт направлення відповідачу та отриманням останнім рахунків.

За приписом частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу за телекомунікаційні послуги в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" передбачене статтею 56 ГПК України надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Щодо доданого позивачем до матеріалів справи договору про надання телекомунікаційних послуг № 1-668/06 від 01.04.2006, то відповідач заперечував існування цього договору, оскільки у нього відсутній оригінал договору. На неодноразові вимоги суду позивач також не зміг надати оригінал даного договору позивач і пояснив, що він утрачений А відповідно до наданої суду копії цього договору неможливо ідентифікувати печатку абонента. Отже суд вважає, що наданий позивачем договір у вигляді завіреної копії та не підтверджений його оригіналом не може прийматися судом як належний та допустимий доказ існування між сторонами правовідносин за договором про надання телекомунікаційних послуг № 1-668/06 від 01.04.2006.

Таким чином, у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог по даній справі, оскільки позивачем не надано до суду належних доказів існування між сторонами зобов’язань за договором про надання телекомунікаційних послуг № 1-668/06 від 01.04.2006, а саме підписаних сторонами актів виконаних робіт та доказів направлення чи отримання відповідачем рахунків на оплату послуг.

Суд зазначає, що необґрунтованим є рішення, в якому неправильно встановлено або взагалі не встановлено фактичних обставин справи. Недоведеність обставин, які мають значення для справи має місце в тих випадках, коли істотні для справи обставини не підтверджено вказаними в законі доказами або підтверджено недопустимими чи недостовірними, суперечливими доказами, а також доказами, отриманими судом із порушенням норм процесуального права. За загальним правилом причиною недоведеності обставин, що мають значення для справи, є порушення судом правил дослідження й оцінки доказів. Невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи має місце в тих випадках, коли суд із фактів, що встановлені, дійшов неправильного висновку про відносини сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, зокрема, є недоведеність обставин, що мають значення для справи.

В даному випадку позивач не довів належним чином існування між сторонами зобов’язань за договором про надання телекомунікаційних послуг № 1-668/06 від 01.04.2006, зокрема не довів факт надання та прийняття відповідачем послуг та відповідно виникнення у відповідача обов’язку оплатити телекомунікаційні послуги.

Також на доказ отримання відповідачем телекомунікаційних послуг, позивач надав роздруківки деталізації дзвінків за номером абонента –державного підприємства «Ресурспостач», проте останні не приймаються судом до уваги, оскільки вони не мають належного правового обґрунтування.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт надання позивачем послуг відповідачу має бути підтверджений належними письмовими доказами, які б свідчили про отримання вказаних послуг, зокрема таким доказом можуть бути рахунки які є актами виконання робіт за договором. Однак, з наявних в матеріалах справи рахунків суд не може дійти беззаперечного висновку, що послуги позивачем були дійсно надані відповідачу та прийняті ним. Інших достовірних доказів отримання послуг відповідачу позивач не подав, що має своїм наслідком відмову в задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд також відмовляє позивачу в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки дані вимоги є похідними від вимоги про стягнення основного боргу.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Земельним Кодексом України та ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 21.01.2011