Рішення № 13510221, 12.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.11 Справа № 27/204/10

Суддя

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Хортицького району, м. Запоріжжя

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 301 “Запоріжсталь-26”, м. Запоріжжя

про стягнення 159 007 грн. 17 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Ковальська Я.М., дов. № 20/27 від 04.01.11 р.

Від відповідача: не з’явився

Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Хортицького району, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу № 301 “Запоріжсталь-26”, м. Запоріжжя про стягнення 159 007 грн. 17 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію на підставі укладеного договору № 141 від 07.08.2002р. за період з січня 2009 року по серпень 2010 року.

Ухвалою господарського суду від 25.10.2010 р. порушено провадження у справі № 27/204/10 та призначено судове засідання на 22.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду від 22.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 13.12.2010 р., у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача без поважних причин, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду спору

13.12.2010 р. у судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву у розгляді справи до 20.12.2010 р., для надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.12.2010 р. строк розгляду спору продовжено, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України представником позивача. Судове засідання призначено на 27.12.2010 р.

Ухвалою суду від 27.12.2010 р. строк розгляду спору продовжено представником відповідача, оскільки відповідач вважає за необхідне зробити з позивачем детальний та обґрунтований акт звірки взаємних розрахунків, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України. Судове засідання призначено на 12.01.2011 р.

12.01.2011 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/204/10.

12.01.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні, відкритому 12.01.2011 р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 24.12.2010 р. на відзив відповідача та на підставі письмових заяв про зменшення розміру позовних вимог від 22.11.2010 р. та 27.12.2010 р., в яких просить суд у зв’язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 10000 грн. 00 коп. та 18000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними документами від 29.10.2010 р., 30.11.2010 р. та 20000 грн. 00 коп. заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 182,183 від 24.12.2010 р., стягнути з відповідача 121007 грн. 17 коп., 1590 грн.07 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог прийняті судом у судових засіданнях, відкритих 22.11.2010 р. та 27.12.2010 р., відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають зменшені позовні вимоги у розмірі 121007 грн. 17 коп.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 12.01.2011 р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” – неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Неявка представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

          Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів. Не з’явився до позивача для звірки розрахунків.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст.20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що 07.08.02 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Хортицького району (теплопостачальна організація) та Житлово-будівельного кооперативу № 301 “Запоріжсталь-26”, м. Запоріжжя (споживач) укладений договір № 141 про відпуск теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п. 1.2 договору, Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Хортицького району взяв на себе зобов’язання відпустити Житлово-будівельному кооперативу № 301 “Запоріжсталь-26”, м. Запоріжжя теплову енергію у гарячій воді згідно встановленим планом теплоспоживання.

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі національної грошової одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 3.2 договору споживач здійснює оплату платіжних документів, пред’явлених теплопостачальною організацією в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди від 01.09.2007 р. до договору оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 4 від 11.06.2008 р. до договору споживач з 10 по 12 числа місяця, наступного за розрахунковим повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Задніпровська, 7, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії.

Згідно з п. 6 додаткової угоди від 01.09.2007 р. до договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання.

У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений договором, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов’язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений цим пунктом договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень.

Відповідач не надав позивачу нормативно обґрунтованих письмових заперечень до актів приймання-передачі теплової енергії за період з вересня 2009 р. по серпень 2010 р. з додаванням відповідних документів, а лише зазначив в актах свої суми буз будь-яких пояснень.

В акті за лютий 2010 р. відповідач зазначив, що оплата за приєднане теплове навантаження нараховується з порушенням умов договору № 141 від 07.08.2002 р.

Позивач, виконуючи договірні зобов’язання, за період з січня 2009 р. по серпень 2010 р. (включно) поставив відповідачу теплову енергію на суму 312898 грн. 22 коп., що підтверджується рахунками за поставлену теплову енергію за вказаний період.

Двоставковий тариф (перелік та обсяги витрат, які включаються до тарифу на опалення) на опалення для населення застосовується, згідно з вимогами п. 9, п. 39 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955.

Двоставковий тариф на опалення для населення (порядок розбивки загального обсягу витрат, які включені до тарифу, на дві ставки (плата за приєднане теплове навантаження (абонентська плата) та плата за спожиту теплову енергію та методики їх розрахунку) розрахований згідно з вимогами Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 р. № 191.

Застосування двох ставкового тарифу не є введенням додаткової плати за опалення, а є лише зміною формату тарифу.

Собівартість вироблення, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії іа. по-друге, витрат, пов'язаних з виробленням, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані. При чому кількість та якість технологічного обладнання визначена виходячи з обсягу теплового навантаження, яке приєднане до джерела теплової енергії.

Перший вид витрат називається умовно-змінним, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.

Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена іа надана споживачам, тому називається умовно-постійним. Проте обсяг них витрат залежить від кількості і якості технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.

В періоді застосування сезонною тарифу на теплову енергію, до 01.08.2008. тобто до введення двоставкового формату тарифу, як умовно-постійні, гак і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував підприємству одночасно дні частини витрат у складі однієї сплати.

Двоставковий же формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частий витрат окремо. Тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні виграти) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише палива, електроенергії та покупної теплової енергії. Зважаючи на те. що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн. 1 к/кал).

Друга ставка (умовно-постійні витрати) плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються виграти, пов'язані з виробленням, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуги з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і якості технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам, яке в свою чергу визначається виходячи з обсягу теплового навантаження: що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена в гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн.Гкал/год). Споживач сплачує за цією ставкою в незалежності від кількості спожитої теплової енергії, оскільки ця ставка компенсує підприємств) ті витрати, які не пов'язані з обсягом виробленої теплової енергії.

Споживач не сплачує за цією ставкою лише у випадку повного від'єднання приладів споживання теплової енергії від технологічної о обладнання теплових мереж і офіційної о повідомлення про це відповідні служби підприємства.

Нарахування за теплову енергію відповідачу здійснювалось на підставі тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради, які діяли на період нарахувань.

Крім того, структура двоставкового тарифу на гарячу воду та порядок нарахування передбачений Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 191 від 08.09.00 р. з посиланням на КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні».

Відповідно до п.п. 2 п. а ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28.07.2008 р. «Про встановлення базових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення, затвердження загальних вказівок до базових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення»з 01.08.2008 р. було введено двоставковий тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення.

Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28.07.2008 р. вступило в законну силу з серпня 2008 року і є обов’язковим для виконання, як для теплопостачальної організації, так і для споживачів

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про теплопостачання», до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать: встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

Згідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: затвердження кін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що Концерн «МТМ»є комунальним підприємством і не наділений правами щодо формування тарифів, він зобов'язаний виконувані розпорядження та вказівки органів місцевого самоврядування міста, а зокрема, застосовувані в своїй діяльності тарифи, затверджені виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

На момент укладення договору 07.08.2002р. між Концерном "Міські теплові мережі" та Житлово-будівельним кооперативом № 301 “Запоріжсталь-26” діяв одноставковий тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення.

З 01.08.2008р. було введено двоставковий тариф на надання вказаних послуг.

Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28.07.2008р. про введення двоставкового тарифу було опубліковано в засобах масової інформації, офіційних виданнях та є обов'язковими для виконання, як для теплопостачальної організації, так і для споживачів.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 01.08.2008 р. до договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно тарифам, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2008 р. № 327, яким і передбачена абонентна плата.

Відносно порядку нарахування абонплати за гаряче водозабезпечення слід зазначити, що нарахування за приєднане теплове навантаження за підігрів гарячої води здійснюється Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Хортицького району, на підставі норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні. КТМ 204 України 244-94, розроблених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству .

На підставі вказаних норм розроблені та затверджені позивачем розрахунок теплового потоку для приготування гарячої води на господарські та санітарно-гігієнічні потреби в розрахунку на одного чоловіка в будинках з опаленням ванних кімнат від ГВЗ», а також Розрахунок теплового потоку для приготування гарячої води на господарські та санітарно-гігієнічні потреби в розрахунку на одного чоловіка в будинках з опаленням ванних кімнат від ЦО.

Розрахунки здійснені виходячи з питомих норм споживання питної води для підігріву на одного мешканця, проживаючого в будинках квартирного типу.

Відповідач лише частково сплатив заборгованість за поставлену теплову енергію у сумі 38000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними документами від 29.10.2010 р., 30.11.2010 р. та платіжними дорученнями №№ 182,183 від 24.12.2010 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду.

Заборгованість за поставлену теплову енергію відповідача перед позивачем склала 121007 грн. 17 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Хортицького району правомірно звернувся до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача (відповідач сплатив частково суму заборгованості після звернення позивача з позовом до суду), тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33,34,49, п. 1.1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 301 “Запоріжсталь-26” (69123 м. Запоріжжя вул. Маршала Судця, буд. 9, кв. 82, код ЄДРПОУ 20519193, р/р 26001000363001 у ЗФ Укрінбанку, МФО 313184) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Хортицького району (69091 м. Запоріжжя бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р 26004045320001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя МФО 313849) 121007 (сто двадцять одна тисяча сім ) грн. 17 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 1590 (одна тисяча п’ятсот дев’яносто) грн. 07 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В частині стягнення 38 000 грн. 00 коп. провадження у справі припинити на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Суддя С.С. Дроздова

міч Рішення оформлено та підписано 13.01.2011р.Згідно з О.М.