Рішення № 135098943, 24.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1826/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 13.01.2026 року №UA209000/2026/000035/2 та від 15.01.2026 року №UA209000/2026/000042/2.

Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод 2ґ (ст.64 МК України). Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000035/2 від 13.01.2026 року та №UA209000/2026/000042/2 від 15.01.2026 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказує, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000035/2 від 13.01.2026 та №UA209000/2026/000042/2 від 15.01.2026 року є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що доводи відповідача стосовно наявності підстав для витребування додаткових документів є безпідставними. Позивач не заперечує право митного органу витребовувати додаткові документи, однак таке право виникає виключно за наявності передумов, визначених ч.3 ст.53 МК України. Оскільки позивачем було подано повний пакет документів, передбачений ч.2 ст.53 МК України, на підставі яких можливо підтвердити задекларовану митну вартість товарів, у відповідача були відсутні обґрунтовані сумніви у правильності її визначення. Відповідач не навів конкретних обставин, які викликали такі сумніви, не обґрунтував неможливість їх перевірки на підставі наданих документів та не зазначив перелік документів, подання яких могло б усунути відповідні сумніви, що суперечить вимогам п.2 ч.4 ст.54 МК України та усталеній практиці Верховного Суду. Таким чином, відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Ухвалою судді від 03.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (місцезнаходження: вул.Генерала В.Курмановича, 9, оф.3-1, м.Львів, 79040; код ЄДРПОУ: 45896389 зареєстроване як юридична особа 04.06.2025 року. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є неспеціалізована оптова торгівля (46.90).

16.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (далі ТОВ «БоксВей», покупець, позивач) та компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD», CHINA укладено зовнішньоекономічний Контракт №KND062025, відповідно до якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі - Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлення Покупця (п.1.2).

Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджуються Сторонами на кожну партію та зазначаються у Проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту (п.1.3).

Відповідно до комерційного рахунку-фактури (Invoice) №UND25415 від 27.10.2025 року позивач придбав у «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD», CHINA тов.1 - Меблі для сидіння-крісла, з оббивкою з тканини та/або екошкіри, різних кольорів та відтінків, з металевим каркасом, що обертаються, з регульованою висотою, тов.2 - Меблі для сидіння з металевим каркасом, оббиті, що не обертаються та не перетворюються на ліжка. Загальна вартість 13010,18 доларів США.

13.01.2026 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170002237U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Умови поставки - FOB CN TIANGIN (графа 20 декларації).

Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 13010,18 доларів США (графа 22 декларації).

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209170002237U1, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND062025 від 16.06.2025 року; рахунок-проформу №UND25415 від 25.08.2025 року; рахунок-фактуру (iнвойс) №UND25415 від 27.10.2025 року; пакувальний лист б/н від 27.10.2025 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №129 від 06.11.2025 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №45 від 26.08.2025 року; договір транспортного експедирування №2307/25-02 від 23.07.2025 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2601069 від 09.01.2026 року; коносамент №WMSS25101404 від 02.11.2025 року; накладну УМВС №0126008 від 05.01.2026 року; автотранспортну накладну №UND25415 від 12.01.2026 року; митну декларацію країни відправлення №021720250000310361 від 28.10.2025 року.

Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.

На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: прайс-лист; інтернет-пропозицію.

13.01.2026 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000035/2, в графі 33 якого було вказано:

«…За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- поставка даного товару здійснюється на підставі Контракту №KND062025 від 16.06.2025 року, укладеного між ТОВ «БОКСВЕЙ» та Компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD». Пунктом 1.1. даного договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі - Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Оскільки наданий інвойс (рахунок-фактура) уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс №UND25415 від 27.10.2025 року не містить печатки та підпису Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім цього п.1.2 Контракту передбачено, що Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не надавалось;

- п.11 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м.Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- в митній декларації країни експорту №021720250000310361 від 28.10.2025 року у графі «номер накладної (дорожнього листа)» наявний номер документу 264836064, який до митного оформлення не подано. Також не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними.

- одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4 ч.2 ст.53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року №216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 06.11.2025 року №129, від 26.08.2025 року №45, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(-і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.

- для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до п.6 ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Одним з таких документів є коносамент. Слід відмітити, що відповідно до положень міжнародного законодавства коносамент - це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, засвідчує прийняття вантажу до перевезення, підтверджує укладання договору перевезення, підписується капітаном судна або іншими представниками, що підтверджує факт передачі вантажу для перевезення. Поданий до митного оформлення коносамент №WMSS25101404 не містить печатки та підпису. Таким чином декларантом до митного оформлення не надано належного транспортного (перевізного) документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт.

- рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №2601069 від 09.01.2026 року, виставлений відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування №2307/25-02 від 23.07.2025 року. До митного оформлення такий документ не подавався, хоча наявний в графі 44. Таким чином, відсутність договору не дає можливості митному органу в повному обсязі здійснити перевірку числових значень складових митної вартості.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості.

На вимогу митного органу декларантом додатково надіслані прайс-лист, інформацію з інтернет видань.

За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: - виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, договір на перевезення.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №1495-VI розділ ІІІ.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1 слугувала МД №100380/2025/656012 від 29.12.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (меблі для сидіння, які обертаються зрегульованою висотою, зі спинкою, м`які, виробник ZHEJIANG WEINUO TECHNOLOGY CO.,LTD Країна виробництва CN) становила 4.02 дол. США/кг.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 2 слугувала МД №209230/2025/120149 від 16.12.2025, де митна вартість товару зі схожими Характеристиками (меблі металеві для сидіння із металевим каркасом, які не перетворюються на ліжка, виробник KERRY HOME CO., LTD. Країна виробництва.CN) становила 4.02 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000040. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості №UA209000/2026/000035/2 від 13.01.2026 року.

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №26UA209170002385U3, та 13.01.2026 року вона була оформлена відповідачем у митному відношенні.

Крім того, відповідно до комерційного рахунку-фактури (Invoice) №UND25373 від 27.10.2025 року позивач придбав у компанії «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD», CHINA» меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини та/або екошкіри, різних кольорів та відтінків, з металевим каркасом, що обертаються, врегульованою висотою. Загальна вартість 9846,90 доларів США.

15.01.2026 року декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170002847U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Умови поставки - FOB CN NINGBО (графа 20 декларації).

Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 9846,90 доларів США (графа 22 декларації).

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209170002847U0, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND062025 від 16.06.2025 року; рахунок-проформу №UND25415 від 25.08.2025 року; рахунок-фактуру (iнвойс) №UND25415 від 27.10.2025 року; пакувальний лист б/н від 27.10.2025 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №129 від 06.11.2025 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №45 від 26.08.2025 року; договір транспортного експедирування №2307/25-02 від 23.07.2025 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2601069 від 09.01.2026 року; коносамент №WMSS25101404 від 02.11.2025 року; накладну УМВС №0126008 від 05.01.2026 року; автотранспортну накладну №UND25415 від 12.01.2026 року; митну декларацію країни відправлення №021720250000310361 від 28.10.2025 року.

Митний орган повідомив декларанта, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та запропонував надати додаткові документи за визначеним переліком.

На вимогу митного органу декларантом надано наступні додаткові документи: прайс-лист; інтернет-пропозицію.

15.01.2026 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000042/2, в графі 33 якого було вказано:

«…За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- поставка даного товару здійснюється на підставі Контракту №KND062025 від 16.06.2025 року, укладеного між ТОВ «БОКОВЕЙ» та Компанією TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD. Пунктом 1.1. даного договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс №UND25373 від 27.10.2025 року підписаний лише стороною Продавця та не містить печатки та підпису Покупця. Крім цього пунктом 1.2 Контракту передбачено, що Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не надавалось. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- п.11 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч.3 ст.180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;

- у графі 44 зазначено договір про перевезення №2307/25-02 від 23.07.2025 року, проте до митної декларації він не поданий.

- одним і з основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4 ч.2 ст.53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій і з валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 року №216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 30.10.2025 року №124, від 26.08.2025 року №44, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(i) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком;

- відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 року №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956 року) у гр.22 та гр.23 CMR-зазначається підпис та/або печатка відправника та перевізника. В CMR №UND25373 від 13.01.2026 року у гр.22 відсутній штамп та/або підпис відправника.

- в митній декларації країни експорту від 28.10.2025 року №021720250000310118 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; окрім того у графі «номер накладної(дорожнього листа)» наявний номер документу 264836063, який до митного оформлення не подано.».

Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості.

На вимогу митного органу декларантом додатково надіслані прайс-лист, інформацію з інтернет видань.

За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів: - виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №1495-VI розділ ІІІ.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №100380/2025/656012 від 29.12.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (меблі для сидіння, які обертаються, з регульованою висотою, зі спинкою, м`які, виробник - ZHEJIANG WEINUO TECHNOLOGY CO.,LTD ) становила 4,02 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000060. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості №UA209000/2026/000042/2 від 15.01.2026 року.

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №26UA209170002951U7, та 15.01.2026 року вона була оформлена відповідачем у митному відношенні.

Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000035/2 від 13.01.2026 року та №UA209000/2026/000042/2 від 15.01.2026 року, позивач звернувся з позовом про їх скасування.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі (ч.5 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в рахунках-фактурі №UND25415 від 27.10.2025 року на суму 13010,18 доларів США та №UND25373 від 27.10.2025 року на суму 9846,90 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №26UA209170002237U1 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND062025 від 16.06.2025 року; рахунок-проформу №UND25415 від 25.08.2025 року; рахунок-фактуру (iнвойс) №UND25415 від 27.10.2025 року; пакувальний лист б/н від 27.10.2025 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №129 від 06.11.2025 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №45 від 26.08.2025 року; договір транспортного експедирування №2307/25-02 від 23.07.2025 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2601069 від 09.01.2026 року; коносамент №WMSS25101404 від 02.11.2025 року; накладну УМВС №0126008 від 05.01.2026 року; автотранспортну накладну №UND25415 від 12.01.2026 року; митну декларацію країни відправлення №021720250000310361 від 28.10.2025 року.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №26UA209170002847U0 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №KND062025 від 16.06.2025 року; рахунок-проформу №UND25415 від 25.08.2025 року; рахунок-фактуру (iнвойс) №UND25415 від 27.10.2025 року; пакувальний лист б/н від 27.10.2025 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №129 від 06.11.2025 року; банківський платіжний документ, що стосується товару №45 від 26.08.2025 року; договір транспортного експедирування №2307/25-02 від 23.07.2025 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2601069 від 09.01.2026 року; коносамент №WMSS25101404 від 02.11.2025 року; накладну УМВС №0126008 від 05.01.2026 року; автотранспортну накладну №UND25415 від 12.01.2026 року; митну декларацію країни відправлення №021720250000310361 від 28.10.2025 року.

Аналіз наведених вище документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача щодо причин незастосування першого методу визначення митної вартості, зазначених ним у оскаржуваних рішеннях, суд виходить з наступного.

Стосовно посилань відповідача у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000035/2 від 13.01.2026 та №UA209000/2026/000042/2 від 15.01.2026 року на те, що інвойси №UND25415 від 27.10.2025 року та №UND25373 від 27.10.2025 року не містять підпису Покупця та печаток сторін, у зв`язку з чим не можуть бути взяті до уваги та не підтверджують узгодження істотних умов поставки і митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що положеннями розділу 1 контракту №KND062025 від 16.06.2025 року не передбачено, що рахунок-фактура вважається погодженим лише в разі підписанні такого документа продавцем та покупцем. У вказаному положенні зазначено лише про те, що у рахунку-фактурі зазначається найменування, кількість, ціна товару, однак не конкретизується спосіб їх «узгодження».

При цьому подані до митного оформлення рахунки-фактури містять підпис та печатку уповноваженої особи продавця - компанії «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» (Китай), що відповідає загальноприйнятій практиці оформлення комерційних інвойсів у зовнішньоекономічній діяльності.

Суд зазначає, що комерційний інвойс у зовнішньоекономічних правовідносинах є документом, який формується продавцем та підтверджує домовленість сторін щодо продажу товару, а також використовується для митних цілей. Законодавством України не встановлено затвердженої обов`язкової форми інвойсу та не передбачено вимоги щодо наявності підпису покупця на такому документі. Зокрема, у Рекомендаціях №6 Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунка для міжнародної торгівлі» зазначається необхідність підпису виконавця (продавця), тоді як вимога щодо підпису покупця відсутня.

Крім того, позивач не має можливості впливати на зміст документів, що формуються та надаються продавцем - іноземним контрагентом за контрактом. Водночас погодження позивачем умов поставки, визначених у рахунку-фактурі, підтверджується його подальшими діями, зокрема ввезенням товару на митну територію України та поданням відповідних документів для митного оформлення.

Суд також звертає увагу, що у разі подання до митного оформлення підроблених документів митний орган зобов`язаний вживати заходів, передбачених ч.1 ст.483 Митного кодексу України. Разом з тим матеріали справи не містять жодних доказів вчинення митним органом дій, спрямованих на фіксацію порушень митних правил, ані складання відповідних протоколів. Більше того, після прийняття оскаржуваного рішення митний орган завершив митне оформлення товару на підставі тих самих документів, що свідчить про відсутність обґрунтованих сумнівів у їх достовірності.

Під час митного оформлення декларантом було подано рахунок-фактуру та платіжні документи, які містять усі відомості щодо ціни, фактично сплаченої за товар. Таким чином, митному органу було надано повний обсяг інформації, необхідної для підтвердження числових значень митної вартості.

Суд також зазначає, що замовлення (заявка) до контракту не є первинним документом, який містить відомості про вартість товару, оскільки за своєю суттю така заявка може містити лише інформацію щодо асортименту та кількості товару. Законодавство України не визначає обов`язкових реквізитів заявки до зовнішньоекономічного контракту, а положеннями ст.53 МК України замовлення не віднесено до переліку додаткових документів, які підтверджують митну вартість.

При цьому до митного контролю були подані рахунки-№UND25415 від 25.08.2025 року та №UND25373 від 25.08.2025 року, які за своєю правовою природою є попередніми інвойсами та використовуються для узгодження ціни, кількості та інших умов поставки. Відтак, такі рахунки-проформи можуть розглядатися як належне підтвердження погодження умов конкретної партії товару.

Суд звертає увагу, пунктом 1.3 Контракту прямо передбачено, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару за кожну окрему партію узгоджуються сторонами та зазначаються у проформа-інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. Зазначені документи були надані декларантом митному органу разом із рахунком-фактурою та банківськими платіжними документами.

Отже, митному органу було подано повний пакет документів, які містять усі відомості щодо ціни товару, фактично сплаченої за нього, що унеможливлює обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості.

Крім того, суд зазначає, що замовлення як окремий документ не передбачене нормами ч.3 ст.53 Митного кодексу України як додатковий документ, що підтверджує митну вартість, тоді як подані декларантом документи повністю відповідають вимогам зазначеної норми.

За таких обставин, подані декларантом позивача документи є належними та достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача про те що, Контракт №KND062025 від 16.06.2025 року не містить строку дії.

Суд звертає увагу, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності (абз.13 ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Варто зауважити, що відповідач посилається на норми Господарського кодексу України, який згідно з ч.3 ст.17 Закону України №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 року, визнано таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону, тобто з 28.08.2025 року. Тобто формуючи відповідне зауваження, митний орган застосував нечинне законодавство.

Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

У своєму зауваженні відповідач вказує, що «строк певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія». Суд звертає увагу, що відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст.220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак закон не визначає вимогу нотаріально посвідчувати зовнішньоекономічний договір між двома юридичними особами.

В оскаржуваних рішеннях посадова особа митниці не наводить обґрунтувань, визначених чинним законодавством, яке прямо визначає недійсність відповідного договору. У зв`язку з цим, слід звернути увагу, що згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки посадові особи митниці не вказують положення закону, згідно якими укладений позивачем зовнішньоекономічний договір є недійсним та не подають рішення суду, відповідно до якого вказаний договір визнано судом недійсним, то цей договір є правомірним.

Більше того, подальші дії відповідача (митне оформлення товару після винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості) підтверджують, що і посадові особи митниці визнають зовнішньоекономічний контракт №KND062025 від 16.06.2025 року як діючий, оскільки жодних застережень (карток відмови чи протоколів про порушення митних правил) при випуску товарів у вільний обіг не було.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, у п.11 Контракту «Інші умови договору» передбачено «Цей договір набирає чинності з його підписання. Цей Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі.».

У п.3 Контракту «Ціна та загальна вартість» вказано, що «… загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2000000,00 USD».

Таким чином, з наведеного вбачається, що Контракт №KND062025 від 16.06.2025 року є довгостроковий та розрахований на велику кількість поставок, до повного виконання та розрахунку між сторонами. Вказане відповідає положенням ЦК України.

Щодо посилань відповідача на те, що митні декларації країни відправлення №021720250000310361 від 28.10.2025 року та №021720250000310118 від 28.10.2025 року, не можуть бути взяті до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в них дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними, суд зазначає наступне.

Суд відзначає, що митна декларація країни відправлення за змістом ч.2 ст.53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п.7 ч.3 ст.53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Водночас декларант не впливає на порядок заповнення експортної декларації та подає її митному органу у тому вигляді, в якому отримав від відправника, а відповідачем не доведено порядок заповнення графи «Держава (регіон) торгівлі» в китайських експортних деклараціях. Крім того, посадова особа митного органу не навела жодних чинних норм на підтвердження своєї позиції, а лише висловила власні сумніви та припущення без належного законодавчого обґрунтування

Отже, суд зазначає, що надані експортні декларації №021720250000310361 від 28.10.2025 року та №021720250000310118 від 28.10.2025 року у сукупності з іншими документами (коносаментом, рахунками, платіжними документами) підтверджують поставку товарів та не можуть бути самостійною підставою для невизнання заявленої митної вартості.

Стосовно зауважень відповідача про те, що на платіжних інструкціях №129 від 06.11.2025 року, №45 від 26.08.2025 року, №124 від 30.10.2025 року та №44 від 26.08.2025 року відсутній підпис.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція повинна містити інформацію, яка дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг, суму платіжної операції та інші реквізити, необхідні для належного виконання платіжної операції.

Згідно з ч.7 ст.40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, а також особливості їх оформлення, захисту та прийняття до виконання.

Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління НБУ від 25.08.2022 року №189), зокрема п.14 розділу 2, визначено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Відповідно до підп.10 п.14 Постанови №216, платіжна інструкція повинна містити реквізит «Призначення платежу». Згідно з п.15 Постанови №216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб він надавав повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється, при цьому повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинним законодавством України не визначено поняття «повнота інформації», а також не встановлено обов`язку щодо обов`язкового зазначення у реквізиті «Призначення платежу» реквізитів контракту та/або рахунку-фактури.

Судом встановлено, що у банківських платіжних документах №129 від 06.11.2025 року та №45 від 26.08.2025 року у призначенні платежу міститься посилання на контракт №KND062025 від 16.06.2025 року та на рахунок-проформу №UND25415 від 25.08.2025 року. Зазначені платіжні інструкції містять як відмітки банку про проведення оплати, так і дату здійснення операції, суму операції в доларах США, а також розрахункові рахунки сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Загальна вартість товару у розмірі 13010,18 доларів США на момент митного оформлення була повністю сплачена.

Крім того, у банківських платіжних документах №124 від 30.10.2025 року та №44 від 26.08.2025 року у призначенні платежу міститься посилання на контракт №KND062025 від 16.06.2025 року та на рахунок-проформу №UND25373 від 25.08.2025 року. Зазначені платіжні інструкції містять як відмітки банку про проведення оплати, так і дату здійснення операції, суму операції в доларах США, а також розрахункові рахунки сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення. Загальна вартість товару у розмірі 9 846,90 доларів США на момент митного оформлення була повністю сплачена.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надані банківські платіжні документи містять достатній обсяг інформації для ідентифікації платіжних операцій та, як наслідок, свідчать про здійснення відповідних оплат.

Стосовно посилань відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000035/2 від 13.01.2026 року на неподання декларантом до митного оформлення належного транспортного (перевізного) документа, на підставі якого здійснювався морський фрахт та про неподання договору про транспортно-експедиторське обслуговування №2307/25-02 від 23.07.2025 року до митного оформлення.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів. До таких документів можуть належати, зокрема, рахунок-фактура (акт виконаних робіт), банківські та платіжні документи, а також калькуляція транспортних витрат.

Використання законодавцем формулювання «можуть належати» свідчить про те, що перелік таких документів не є вичерпним, а для підтвердження транспортних витрат достатнім є подання одного або декількох із перелічених документів, які у сукупності дають змогу ідентифікувати відповідні витрати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі якщо законом не визначено доказів, виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. При цьому Митний кодекс України не встановлює обмежень щодо виду доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, та не вимагає, щоб такими доказами були виключно фінансові чи бухгалтерські документи.

Судом встановлено, що коносамент №WMSS25101404 від 02.11.2025 року, містить всі необхідні реквізити (дата, маршрут, відправник, одержувач, опис вантажу, контейнерний номер). Контейнерний номер у коносаменті повністю збігається з контейнерним номером, вказаним у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2601069 від 09.01.2026 року, що підтверджує належність коносамента саме до цієї товарної партії.

Як убачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано: договір транспортного експедирування №2307/25-02 від 23.07.2025 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2601069 від 09.01.2026 року; коносамент №WMSS25101404 від 02.11.2025 року; накладну УМВС №0126008 від 05.01.2026 року; автотранспортну накладну №UND25415 від 12.01.2026 року; митну декларацію країни відправлення №021720250000310361 від 28.10.2025 року.

Таким чином, суд приходить висновку, що відсутність підпису капітана судна або іншого представника перевізника в коносаменті жодним чином не впливає на числові значення митної вартості, що була заявлена.

Суд встановив, що договір транспортного експедирування №2307/25-02 від 23.07.2025 року зазначений у МД №26UA209170002237U1 з позначкою «m».

Згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року №651, позначка «m» біля коду у графі 44 митної декларації означає, що вказаний документ надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД.

Таким чином, суд дійшов висновку, що декларантом було подано повний пакет товаросупровідних та транспортних документів, які підтверджують понесені транспортні витрати відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України №599.

Крім того, до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №178 від 13.01.2026 року, що підтверджує факт здійснення оплати за рахунком-фактурою №2601069 від 09.01.2026 року, в якій зокрема також було визначено вартість морського фрахту.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що транспортні витрати, понесені позивачем, були включені до митної вартості товарів та належним чином підтверджені документально, а відтак зауваження митного органу з цього приводу є безпідставними.

Щодо посилань митного органу про відсутність штампу та/або підпису відправника у гр.22 поданого до митного оформлення CMR №UND25373 від 13.01.2026 року.

Як видно з матеріалів справи, гр.22 CMR, на яку вказує митний орган як на недолік в оформленні через відсутність у ній підписів відправника та перевізника, містить надруковані реквізити як відправника, так і перевізника, що дають змогу їх ідентифікувати та не суперечить вимогам Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. При цьому ст.6 Конвенції не передбачає наявність печатки та підпису відправника та перевізника як обов`язкових реквізитів CMR.

А тому, суд приходить висновку, що наявність/відсутність окремих, необов`язкових реквізитів у CMR не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено.

У постанові Касаційного адміністративного суду від 20.06.2023 року у справі №380/1221/2020 зазначено: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів».

Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч.2 cт.53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку, що інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваних рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано інформацію з ЦБД, а саме: МД №100380/2025/656012 від 29.12.2025 року та №209230/2025/120149 від 16.12.2025 року.

Так, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів передбачено ст.59 Митного кодексу України, якою, зокрема передбачено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Суд вказує, що оскаржувані рішення відповідача не містять інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

В той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.

Стосовно інших підстав, викладених у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000035/2 від 13.01.2026 року та №UA209000/2026/000042/2 від 15.01.2026 року, то такі є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено їх вплив на задекларовану позивачем митну вартість товару.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Втім, в оскаржуваних рішеннях відповідач не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; не вказано які саме додаткові документи витребовувались у декларанта для підтвердження митної вартості та які документи не було надано.

Беручи до уваги те, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000035/2 від 13.01.2026 року та №UA209000/2026/000042/2 від 15.01.2026 року, є правовими актами індивідуальної дії, суд констатує невідповідність таких рішень критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому такі рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Щодо судового збору, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 18000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським об`єднанням «ШОКАЛО ТА ПАРТНЕРИ» на підставі договору про надання правової допомоги №1-24/10/25 від 24.10.2025 року і додаткової угоди до цього договору від 28.01.2026 року.

Відповідно до п.4.2 договору сторони узгодили, що розмір гонорару визначається додатковими угодами, які є невід`ємною частиною договору або на підставі виставлених рахунків.

Згідно з п.2 додаткової угоди №13 від 28.01.2026 року до договору №1-24/10/25 про надання правової допомоги від 24.10.2025 року, сторони узгодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги з питань, які зазначені у додатковій угоді, визначено у фіксованому розмірі. Гонорар сплачується в наступні строки: 20000,00 грн як оплата за збір доказів, аналіз судової практики, підготовку позовної заяви, відповіді на відзив та участі у судових засіданнях в суді першої інстанції.

Вид наданих позивачу послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №380/1826/26. Відповідно до цього опису, витрати на правничу допомогу адвоката становлять 20000,00 грн та включають в себе: опрацювання наданих клієнтом (позивачем) Адвокатському об?єднанню «ШОКАЛО ТА ПАРТНЕРИ» документів, на підставі яких підготовлено позов - 2 год - 3000,00 грн; вивчення судової практики, що регулює питання визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - 1 год - 1500,00 грн; збір доказів, сканування документів, формування та підготовка позовної заяви, подання позовної заяви через систему «Електронний суд» - 7 год - 10500,00 грн; підготовка відповіді на відзив - 3 год 20 хв - 5000,00 грн.

Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищений.

Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.

Більше того, вказана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За наведених обставин, суд приходить висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 20000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з відповідача спірних витрат у вказаному розмірі становитиме надмірний тягар для нього, що суперечить принципу їх розподілу.

Відтак, як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу лише в обсязі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000035/2 від 13.01.2026 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000042/2 від 15.01.2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшки, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (місцезнаходження: вул.Генерала В.Курмановича, 9, оф.3-1, м.Львів, 79040; код ЄДРПОУ: 45896389) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшки, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БоксВей» (місцезнаходження: вул.Генерала В.Курмановича, 9, оф.3-1, м.Львів, 79040; код ЄДРПОУ: 45896389) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.