Рішення № 135098744, 23.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 рокусправа № 380/25007/25м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування з 01.01.2025 обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2025 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ. Основний розмір його пенсії (з надбавками) становить 47 802,77 грн. Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 380/11524/25, яке набрало законної сили, Відповідача зобов`язано виплачувати Позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром. Однак, 24.10.2025 через електронний кабінет вебпорталу ПФУ Позивач дізнався, що з 01.01.2025 Відповідач протиправно зменшив розмір його пенсії до виплати до 30 745,65 грн, застосувавши понижуючі коефіцієнти відповідно до статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1. На звернення Позивача щодо поновлення виплати пенсії у повному розмірі, Відповідач листом від 11.11.2025 відмовив. Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними, оскільки Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів (зокрема, до Закону № 2262-ХІІ), що підтверджується сталою практикою Конституційного Суду України та Верховного Суду.

Ухвалою від 26 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач подавдо суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що діє виключно в межах чинного законодавства. Зазначає, що статтею 46 Закону України Про державний бюджет України на 2025 рік установлено, що у 2025 році пенсії, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів (23 610 грн), виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На виконання цього Закону Уряд прийняв постанову від 03.01.2025 № 1, яка є чинною та обов`язковою до виконання органами ПФУ. Відповідач посилається на те, що в умовах воєнного стану держава має право обмежувати соціальні виплати задля збереження балансу інтересів суспільства та збалансованості бюджету (посилаючись на практику ЄСПЛ та Рішення КСУ № 20-рп/2011). Відтак, на думку Відповідача, розрахунок та виплата пенсії Позивачу із застосуванням понижуючих коефіцієнтів є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 380/11524/25, яке набрало законної сили 26.08.2025, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та зобов`язано Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять первинних розрахунків чи офіційних витягів з пенсійної справи Позивача. Проте, зі змісту поданого Відповідачем відзиву на позовну заяву, останнім не заперечується та фактично підтверджується, що загальний підсумок пенсії Позивача (з надбавками) становить 47 802,77 грн, де 46 302,77 грн це основний розмір пенсії, а 1500,00 грн розмір індексації.

Разом з тим, із доводів сторін та наявного в матеріалах справи листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.11.2025 слідує, що з 01 січня 2025 року Відповідачем при нарахуванні та виплаті пенсії Позивачу застосовано понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану.

Внаслідок вказаних дій розмір пенсії Позивача до виплати було суттєво зменшено та він склав 30 745,65 грн (що прямо підтверджується офіційною відповіддю Відповідача від 11.11.2025), що й слугувало підставою для звернення Позивача за захистом своїх прав до суду.

Не погоджуючись із таким зменшенням суми виплати, 27.10.2025 Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою, в якій просив здійснювати нарахування та виплату його пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів та без обмеження максимальним розміром.

Листом ГУ ПФУ у Львівській області від 11.11.2025 № 26626-28447/Б-52/8-1300/25 Позивачу відмовлено у задоволенні його вимог. Відмову мотивовано посиланням на статтю 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік та постанову КМУ від 03.01.2025 № 1, згідно з якими до пенсій, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (23 610 грн), застосовуються понижуючі коефіцієнти.

Відповідач зазначив, що оскільки Позивач не належить до категорій осіб (зокрема, учасників бойових дій в АТО/ООС чи заходів оборони від агресії РФ), на яких поширюються винятки згідно з пунктом 2 вказаної постанови, підстави для виплати йому пенсії без застосування коефіцієнтів відсутні.

Вважаючи такі дії територіального органу Пенсійного фонду протиправними, Позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 380/11524/25 (яке набрало законної сили 26.08.2025) зобов`язано Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.

Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.11.2025 слідує, що на виконання вказаного судового рішення Відповідачем проведено перерахунок, внаслідок якого загальний розмір пенсії Позивача склав 46 302,77 грн (без індексації). Проте, оскільки перерахований розмір пенсії перевищив 10 прожиткових мінімумів (23 610 грн), Відповідач саме під час виконання цього рішення суду вперше застосував до Позивача обмежувальні коефіцієнти, передбачені Постановою КМУ від 03.01.2025 № 1, визначивши суму до виплати у розмірі 30 745,65 грн.

Суд акцентує увагу на тому, що до моменту фактичного виконання липневого рішення суду у справі № 380/11524/25 пенсія Позивача обмежена максимальним розміром (23 610 грн), а відтак Відповідач не мав фактичних підстав застосовувати до неї понижуючі коефіцієнти (які застосовуються виключно до сум перевищення).

Таким чином, про порушення свого права, а саме про факт та наслідки застосування понижуючих коефіцієнтів, Позивач об`єктивно не міг дізнатися раніше, ніж Відповідач здійснив перерахунок на виконання рішення суду від 25.07.2025. Як зазначає Позивач, цю інформацію він виявив у своєму електронному кабінеті ПФУ 24.10.2025, після чого невідкладно, 27.10.2025, звернувся до органу Пенсійного фонду із вимогою про виплату пенсії у повному обсязі, на яку 11.11.2025 отримав офіційну відмову.

Враховуючи, що з моменту фактичного застосування обмежувальних коефіцієнтів та отримання відмови ПФУ (листопад 2025 року) до дати звернення до суду (22 грудня 2025 року) минуло менше двох місяців, суд дійшов висновку, що Позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого нормативно-правового регулювання.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Одним із фундаментальних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, щоб правові норми були ясними, точними і передбачуваними, а особи могли розраховувати на стабільність свого правового статусу.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).

Суд наголошує, що законодавець встановив спеціальний запобіжник від безсистемного втручання у соціальні гарантії військовослужбовців. Так, відповідно до частини третьої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Будь-яких змін до Закону № 2262-ХІІ щодо запровадження понижуючих коефіцієнтів до розміру пенсії законодавчим органом внесено не було.

Водночас, статтею 46 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX Про Державний бюджет України на 2025 рік установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (з урахуванням усіх надбавок, підвищень, індексацій тощо), розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану. Цим підзаконним актом фактично запроваджено регресивну шкалу понижуючих коефіцієнтів (від 0,5 до 0,1) до частин пенсії, що перевищують відповідні розміри прожиткового мінімуму.

Вирішуючи правову колізію між нормами спеціального Закону № 2262-ХІІ та нормами Закону України про Державний бюджет на 2025 рік, суд керується частиною третьою статті 22 Конституції України, яка імперативно встановлює, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд також враховує сталу та послідовну практику Конституційного Суду України. Так, Конституційний Суд України неодноразово наголошував на тому, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі профільні закони (Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 30.11.2010 № 22-рп/2010, від 28.08.2020 № 10-р/2020).

Предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України та Бюджетному кодексі України (формування доходів та здійснення видатків). А тому цей закон за своєю юридичною природою не може скасовувати чи змінювати обсяг матеріальних прав і обов`язків, пільг, компенсацій і соціальних гарантій, передбачених іншими (спеціальними) законами України. Скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19 та статті 130 Конституції України.

Відтак, положення статті 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік та прийнятої на її виконання Постанови КМУ від 03.01.2025 № 1 фактично встановлюють інше (додаткове) правове регулювання пенсійних відносин військовослужбовців, яке звужує їхні існуючі соціальні права у порівнянні з нормами спеціального Закону № 2262-ХІІ, всупереч прямій забороні, встановленій у статті 1-1 цього ж Закону.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, у разі колізії норм права суди повинні застосовувати класичні принципи, серед яких фундаментальним є принцип закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali). Оскільки саме Закон № 2262-ХІІ є спеціальним у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців, і він не передбачає застосування жодних обмежувальних коефіцієнтів, до спірних правовідносин підлягають застосуванню виключно норми Закону № 2262-ХІІ.

Оцінюючи доводи Відповідача про право держави в умовах воєнного стану та наявної фінансової кризи обмежувати соціальні виплати (з посиланням на практику Європейського суду з прав людини), суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй практиці (зокрема, у справах Кечко проти України, Великода проти України, Суханов та Ільченко проти України) дійсно визнає за державою широку свободу розсуду (margin of appreciation) у питаннях соціальної та економічної політики, у тому числі право перерозподіляти публічні кошти під час криз. Нарахована пенсія підпадає під поняття майно в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте, ключовою і першочерговою умовою для правомірного втручання держави у право мирного володіння майном (пенсією) є законність такого втручання. Критерій законності (quality of law) у практиці ЄСПЛ вимагає, щоб обмеження прав відбувалося з суворим дотриманням національної процедури правотворчості.

В Україні така процедура вимагає внесення змін виключно до профільного Закону № 2262-ХІІ. Спроба держави обмежити соціальні гарантії шляхом включення відповідних фінансових гальм до щорічного закону про Державний бюджет, всупереч прямій забороні (ст. 1-1 Закону № 2262-ХІІ) та сталій практиці Конституційного Суду України, свідчить про недотримання державою критерію якості закону. Відтак, оскільки втручання у право власності Позивача не відповідає вимогам національного законодавства, воно автоматично не є правомірним у розумінні практики ЄСПЛ, і подальша перевірка на предмет легітимної мети та пропорційності втручання не вимагається.

Крім того, суд звертає особливу увагу на те, що питання правомірності обмеження розміру пенсії Позивача вже було предметом судового контролю. Як встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 380/11524/25 (яке набрало законної сили) було констатовано протиправність дій Відповідача щодо обмеження пенсії Позивача максимальним розміром та зобов`язано виплачувати її без такого обмеження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з частинами першою та другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні приписи закріплені у статті 370 КАС України, яка визначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Суд наголошує, що застосування Відповідачем з 01.01.2025 так званих понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення є, по своїй юридичній суті та фактичних наслідках, прихованим механізмом обмеження максимального розміру пенсії Позивача. Такі дії територіального органу Пенсійного фонду України фактично нівелюють обов`язковість виконання судового рішення у справі № 380/11524/25 та порушують принцип правової визначеності (res judicata), що є абсолютно неприпустимим у демократичній правовій державі.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач у цій справі не довів правомірності своїх дій з огляду на ієрархію нормативно-правових актів та наявність судового рішення, що набрало законної сили.

Підсумовуючи наведене, оцінюючи дії Відповідача крізь призму критеріїв, закріплених у частині другій статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування з 01.01.2025 обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення є протиправними.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності або суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно, з метою повного, належного та ефективного відновлення порушеного права Позивача, суд вважає за необхідне обрати спосіб захисту шляхом зобов`язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивачу починаючи з 01.01.2025 (з дати допущення порушення) без застосування вказаних обмежувальних коефіцієнтів, передбачених Постановою КМУ №1 від 03.01.2025, та без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 139 КАС України. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, сума сплаченого судового збору (1211,20 грн) підлягає стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування з 01.01.2025 обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) здійснити з 01.01.2025 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 23 березня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.