Рішення № 135098696, 23.03.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/40/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) позовну заяву адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 08.01.2026 надійшла позовна заява адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому представник позивача просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області від 26.12.2025 року, якою відмовлено ОСОБА_1 в подовженні страхової виплати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з дати припинення на її заяву від 01.12.2024 року.

В обгрунтування позову зазначено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 360/1524/25, що набрало законної сили 18.12.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 01.12.2024 про перерахунок щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Постановою від 26.12.2025 № 29252201106-2024-2 відмовлено позивачу у продовженні щомісячних страхових виплат відповідно до заяви від 01.12.2024 з документами, які до неї було додано, у зв`язку з відсутністю інформації, що підтверджує право на страхові виплати (документи). Представник позивача вважає, що припинення виплати щомісячних страхових виплат відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді щомісячних страхових виплат вважаємо таким, що не ґрунтується на Законі. З огляду на наведене такі дії суб`єкта владних повноважень підлягають визнанню протиправними, а порушені права захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити виплату позивачу щомісячних страхових виплат з дня припинення їх виплати зі сплатою заборгованість по них.

Ухвалою суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребувано докази.

Відповідачем надіслано відзив, в якому зазначено, що Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 360/1524/25, яке набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження 18.12.2025, зокрема, зобов`язано Головне управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2024 та прийняти вмотивоване рішення щодо можливості продовження нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

На виконання зазначеного рішення суду Головне управління повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 01.12.2024, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

01.12.2024 ОСОБА_1 засобами вебпорталу електронних послуг звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення/ перерахування/ продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). Заяву поданою з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису КНЕДП ДП «УСС».

У заяві від 01.12.2024 ОСОБА_1 зазначила, що до заяви долучає такі документи: 1. Акт Н-1 (акт розслідування нещасного випадку)- фактично вкладено файл: Лист Головного управління адвокату О.Котик від 26.11.2024 № 1200-0208-8/30187. 2. Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру - фактично вкладено файл: Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_1 ; 3. Паспорт або ID-картка або Посвідка- фактично вкладено файл: Паспорт ЕМ924438 1 сторінка; 4. Паспорт або ID-картка або Посвідка- фактично вкладено файл: Паспорт ЕМ924438 2-3 сторінки; 5. Паспорт або ID-картка або Посвідка - фактично вкладено файл: Паспорт ЕМ924438 10-11 сторінки; 6. Інший документ - фактично вкладено файл: скрін реквізитів для поповнення карти. Заяву від 01.12.2024 зареєстровано в підсистемі «Звернення» ІКІС ПФУ Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 01.12.2024 за № 105743. Тип звернення: перерахунок. Вид призначення: щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати.

В заяві ОСОБА_1 просить продовжити страхову виплату у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався (отримане) за час роботи на автобусне депо та зазначає, що страхова виплата у зв`язку з нещасним випадком на виробництві призначалась.

За результатом повторного розгляду заяви від 01.12.2024 та доданих до неї документів Головним управлінням встановлено, що згідно підсистеми Призначення та виплати деяких соціальних виплат Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 не перебуває на обліку як потерпіла внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався за час роботи на автобусне депо чи іншому підприємстві-страхувальнику.

Інформація про страховий випадок із заявницею, що спричинив втрату професійної працездатності не передавалася ні в паперовому вигляді ні в електронній базі Фонду соціального страхування України.

До заяви від 01.12.2024 документів, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 страхового випадку, який спричинив втрату професійної працездатності, заявницею не долучено.

Таким чином, продовжити страхові виплати ОСОБА_1 у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався за час роботи на автобусне депо не виявляється можливим, оскільки такі виплати заявниці не призначалися. Тому, Головним управлінням відмовлено ОСОБА_1 в розгляді заяви від 01.12.2024 про призначення/ перерахування/ продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві що стався за час роботи на автобусне депо.

Позивачу про стан виконання рішення суду у справі №360/1524/25 було повідомлено 07.01.2026 листом №1200-0206-8/438. Також, повідомлено, що для здійснення страхових виплат необхідно надати до Головного управління заяву про призначення/перерахування/продовження страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника (додаток 2) та документи: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; банківські реквізити для перерахування страхових виплат; акт розслідування нещасного випадку на виробництві (за наявністю); документ, що підтверджує родинні стосунки; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації на підконтрольній українській владі території. Зазначену заяву та документи можна надати особисто звернувшись до будь якого територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).

Зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у своїй діяльності діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як особа яка має право на страхові виплати в разі смерті годувальника (утриманка) ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (годувальник), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку, який стався на підприємстві ВЕЛИКОЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ, ЄДРПОУ 34379021 (Акт Н-1 від 09.01.2020 № Б/ Н), що не заперечується відповідачем.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області постановою від 12 грудня 2022р. № 44036/10006066/1/10 припинило ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату у сумі 1699,23 грн з 1 грудня 2022 року.

Позивач звернулася через веб портал до відповідача 01.12.2024 із заявою щодо поновлення страхових виплат.

У заяві позивача від 01.12.2024 зазначено фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідно до розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (зі змінами), Нижньотеплівська селищна територіальна громада тимчасово окупована.

Отже, судом встановлено, що позивач не є внутрішньо переміщеною особою.

Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 2925220106-2024-1 від 03.12.2024 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг позивачу відмовлено в поновленні виплат з посиланням на те, що відсутня інформація, що підтверджує право на страхову виплату (документи).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 360/1524/25, яке набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження 18.12.2025, визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 2925220106-2024-1 від 03.12.2024 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг; зобов`язано Головне управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2024 та прийняти вмотивоване рішення щодо можливості продовження нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

На виконання зазначеного рішення суду Головне управління повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 01.12.2024 про перерахунок щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 29252201106-2024-2 від 26.12.2025 відмовлено у продовженні щомісячних страхових виплат відповідно до заяви від 01.12.2024 з документами, які до неї було додано, у зв`язку з відсутністю інформації, що підтверджує право на страхові виплати (документи), про що заявнику було повідомлено листом від 07.01.2026 № 1200-0206-8/438.

В оскаржуваній постанові зазначено: «…01.12.2024 ОСОБА_1 засобами вебпорталу електронних послуг звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення/ перерахування/ продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). Заяву поданою з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису КНЕДП ДП «УСС».

У заяві від 01.12.2024 ОСОБА_1 зазначила, що до заяви долучає такі документи:

1. Акт Н-1 (акт розслідування нещасного випадку)- фактично вкладено файл: Лист Головного управління адвокату О.Котик від 26.11.2024 № 1200-0208-8/30187.

2. Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру - фактично вкладено файл: Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_1 ;

3. Паспорт або ID-картка або Посвідка- фактично вкладено файл: Паспорт ЕМ924438 1 сторінка;

4. Паспорт або ID-картка або Посвідка- фактично вкладено файл: Паспорт ЕМ924438 2-3 сторінки;

5. Паспорт або ID-картка або Посвідка - фактично вкладено файл: Паспорт ЕМ924438 10-11 сторінки;

6. Інший документ - фактично вкладено файл: скрін реквізитів для поповнення карти.

Заяву від 01.12.2024 зареєстровано в підсистемі «Звернення» ІКІС ПФУ Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 01.12.2024 за № 105743.

Тип звернення: перерахунок.

Вид призначення: щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати.

В заяві ОСОБА_1 просить продовжити страхову виплату у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався (отримане) за час роботи на автобусне депо та зазначає, що страхова виплата у зв`язку з нещасним випадком на виробництві призначалась.

За результатом повторного розгляду заяви від 01.12.2024 та доданих до неї документів Головним управлінням встановлено, що згідно підсистеми Призначення та виплати деяких соціальних виплат Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 не перебуває на обліку як потерпіла внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався за час роботи на автобусне депо чи іншому підприємстві-страхувальнику.

Інформація про страховий випадок із заявницею, що спричинив втрату професійної працездатності не передавалася ні в паперовому вигляді ні в електронній базі Фонду соціального страхування України.

До заяви від 01.12.2024 документів, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 страхового випадку, який спричинив втрату професійної працездатності, заявницею не долучено.

Відтак, Птіцина не звернулась у встановлений законодавством спосіб за продовженням щомісячних страхових виплат особі, яка має право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, не зазначила в заяві прізвище, ім`я, по батькові та реєстраціний номер облікової картки платника податків померлого годувальника внаслідок нещасного випдаку на виробництві, не додала до заяви документ, що підтверджує родинні стосунки та банківські реквізити для перерахування срахових виплат за формою, затвердженій у додатках №1 та №4 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 зі змінами.

Таким чином, продовжити страхові виплати ОСОБА_1 у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався за час роботи на автобусне депо не виявляється можливим, оскільки такі виплати заявниці не призначались».

Листом від 07.01.2026 за №1200-0206-8/438 Головне управління повідомило позивача, зокрема, що продовжити страхові виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався за час роботи на автобусне депо не виявляється можливим, оскільки такі виплати не призначалися. Зауважив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як особа, яка має право на страхові виплати (утриманка) в разі смерті потерпілого ( ОСОБА_2 - годувальник) внаслідок нещасного випадку, який стався на підприємстві ВЕЛИКОЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ (ЄДРПОУ 34379021) 12.12.2019 (Акт Н-1 від 09.01.2020 № Б/Н). Механізм здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності визначено Порядком призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26 січня 2024 року № 4- 1та Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299, який набув чинності 20.03.2025. Для виплати щомісячних страхових виплат Вам необхідно надати до Головного управління заяву про призначення/перерахування/продовження страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника (додаток 2) та документи: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; банківські реквізити для перерахування страхових виплат; акт розслідування нещасного випадку на виробництві (за наявністю); документ, що підтверджує родинні стосунки; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації на підконтрольній українській владі території. Зазначену заяву та документи можна надати особисто звернувшись до будь якого територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Також заява разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), може подаватись заявником в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України в розділі Комунікації з ПФУ (Заяви на страхову виплату) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (у разі наявності технічної можливості), авторизувавшись на вебпорталі за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП). На заяву, подану в електронній формі, накладається електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або інших засобах ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу заявника, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності невиплати позивачу страхових виплат починаючи з 01 грудня 2022 року.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), який набрав чинності з 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

У статті 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).

Згідно із пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній до 1 січня 2023 року) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення2 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній до 1 січня 2023 року):

- утворено Фонд соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

- припинено виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності шляхом приєднання до Фонду соціального страхування України;

- припинено управління та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчі дирекції відділень цього Фонду, що є юридичними особами, шляхом приєднання до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;

- припинено всі відокремлені підрозділи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та/або їх робочих органів та відділень протягом 30 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, забезпечивши повне правонаступництво таких відокремлених підрозділів юридичними особами, які їх створили, а за їх відсутності - Фондом соціального страхування України, у тому числі щодо всіх прав, обов`язків та майна;

- припинення управлінь та відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та виконавчих дирекцій відділень цього Фонду, а також їх відокремлених підрозділів, що знаходяться на тимчасово окупованій території, території проведення антитерористичної операції, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, після прийняття ним відповідного рішення.

Пунктом 5 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній до 1 січня 2023 року) регламентовано, що Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

Розділом V Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови від 12 грудня 2022 року № 44036/10006066/l/10 про припинення страхової виплати) врегульовані питання загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно із частиною першою статті 30 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови від 12 грудня 2022 року № 44036/10006066/l/10 про припинення страхової виплати) страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 30 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови від 12 грудня 2022 року № 44036/10006066/l/10 про припинення страхової виплати) страхові виплати складаються із:

1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;

5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині першій статті 47 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови від 12 грудня 2022 року № 44036/10006066/l/10 про припинення страхової виплати) визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови від 12 грудня 2022 року № 44036/10006066/l/10 про припинення страхової виплати).

Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови від 12 грудня 2022 року № 44036/10006066/l/10 про припинення страхової виплати) виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

У статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначені підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Так, виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування;

д) в інших випадках, передбачених законами.

Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV (в редакції, яка діяла на час прийняття постанови від 12 грудня 2022 року № 44036/10006066/l/10 про припинення страхової виплати) регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Із вищевказаних норм чинного законодавства слідує, що частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV визначено вичерпний перелік підстав припинення страхових виплат і надання соціальних послуг. Цими переліками передбачена можливість припинення здійснення страхових виплат з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області постановою від 12 грудня 2022 року № 44036/10006066/1/10 припинено ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату у сумі 1699,23 грн з 1 грудня 2022 року. Припинення нарахування та виплати щомісячної страхової виплати позивачу відбулося у зв`язку з відсутністю інформації про місцезнаходження та неможливістю провести верифікацію персональних даних.

Водночас, статтею 46 Закону № 1105-XIV не передбачено таких підстав припинення здійснення страхових виплат, як відсутність інформації про місцезнаходження та неможливість проведення верифікації персональних даних. Не передбачено таких підстав й будь-яким іншим законом України. Окрім того, матеріали страхової справи також не містять доказів повідомлення позивача про припинення нарахування та виплати страхової виплати з 1 грудня 2022 року.

За змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 02 березня 1999 року № 2-рп-99 висловив позицію, згідно із якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що зміни до Закону № 1105-XIV з приводу особливостей виплати страхових виплат потерпілим, які не перемістилися на контрольовану територію з тимчасово окупованої території України, Верховною Радою України не приймалися.

Згідно із статтею 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За встановлених обставин, оскільки частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV не визначено такої підстави для припинення виплати страхових виплат як відсутність інформації про місцезнаходження та неможливість проведення верифікації персональних даних, суд дійшов висновку, що припинення страхових виплат позивачу відбулося не з підстав, визначених законом, а тому є протиправним.

Відповідно суд дійшов висновку, про необхідність визнання протиправною та скасування постанови Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 12 грудня 2022 року № 44036/10006066/1/10 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати особі, яка має на неї право у разі смерті потерпілого», якою позивачу припинено нарахування та виплату страхової виплати з 1 грудня 2022 року.

Оскільки страхові виплати були припинені протиправно, позивач має право на їх поновлення з дати припинення.

При розгляді справи суд встановив, що з 1 січня 2023 року набрали чинності зміни до Закону № 1105-XIV.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1105-XIV:

цей Закон набирає чинності з 1 січня 2023 року (пункт 1);

припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону (пункт 2);

до завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України (пункт 3);

Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 5);

установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється (пункт 6);

стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України (пункт 7);

особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України (пункт 9).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» припинено з 1 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, зокрема Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

Абзацами першим, другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» установлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 2 січня 2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

Отже, судом встановлено, що з січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фактично забезпечено Пенсійним Фондом України та його органами.

Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.

Відповідач у відзиві зазначив, що згідно підсистеми Призначення та виплати деяких соціальних виплат ІКІС ПФУ в Головному управлінні на обліку перебуває електронна особова справа ЕОС № 1219427622 ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (годувальник), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок нещасного випадку, який стався на підприємстві ВЕЛИКОЧЕРНІГІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ, ЄДРПОУ 34379021 (Акт Н-1 від 09.01.2020 № Б/ Н), особою яка має право на страхові виплати в разі смерті годувальника (утриманка) є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до акту приймання-передачі від 16.01.2023 справ про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати, переданими управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Станично - Луганському відділенні управління Фонду соціального страхування України у Луганській області та отримувала щомісячні страхові виплати поштовим переказом через Луганську філію АТ Укрпошта.

Отже, судом встановлено, що у Головного управління як правонаступника відповідного Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області (яке зупинило виплату позивачу страхової виплати з 01.12.2022) є особова справа позивача як отримувача страхових виплат в разі смерті годувальника.

Особова справа позивача містить відповідні документи, на підставі яких позивач протягом тривалого часу отримувала страхові виплати в разі смерті годувальника, що призначені їй з 05.02.2020.

Також судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 01.12.2024 про поновлення страхових виплат, що не є спірним між сторонами.

За наслідком розгляду цієї заяви відповідач прийняв постанову № 2925220106-2024-1 від 03.12.2024, якою відмовив у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг з таких підстав в інших випадках, передбачених законом: відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі № 360/1524/25 визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 2925220106-2024-1 від 03.12.2024 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2024 та прийняти вмотивоване рішення щодо можливості продовження нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

За наслідком повторного розгляду заяви від 01.12.2024 відповідач прийняв постанову № 29252201106-2024-2 від 26.12.2025, якою знову відмовив у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг з таких підстав в інших випадках, передбачених законом: відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).

У даній постанові відповідачем наведено ряд причин відмови у поновленні виплат, а саме: фактично до заяви від 01.12.2024 ОСОБА_1 не долучила Акт Н-1 (акт розслідування нещасного випадку). Замість зазначеного акту позивач долучила відповідь Головного управління на адвокатський запит Олесі Котик від 26.11.2024 № 1200-0208-8/30187; в заяві ОСОБА_1 просить продовжити страхову виплату у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався (отримане) за час роботи на автобусне депо та зазначає, що страхова виплата у зв`язку з нещасним випадком на виробництві призначалась. Однак ОСОБА_1 не перебуває на обліку як потерпіла внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався за час роботи на автобусне депо чи іншому підприємстві-страхувальнику; не звернулась у встановлений законодавством спосіб за продовженням щомісячних страхових виплат особі, яка має право на страхові виплати в разі смерті потерпілого; не зазначила в заяві прізвище, ім`я, по батькові та реєстраціний номер облікової картки платника податків померлого годувальника внаслідок нещасного випдаку на виробництві; не додала до заяви документ, що підтверджує родинні стосунки; не додала до заяви банківські реквізити для перерахування срахових виплат за формою, затвердженій у додатках №1 та №4 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 зі змінами.

При цьому, оцінюючи посилання відповідача у спірній постанові на положення Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 26 січня 2024 року № 4-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2024 року за № 353/41698 (далі - Порядок № 4-1), суд зазначає, що зазначеним порядком не врегульовані питання поновлення страхових виплат, припинених за рішенням органу, що їх виплачує.

Розділом ІІ «Звернення за призначенням, перерахуванням, продовженням та здійсненням страхових виплат» Порядку № 4-1 передбачено можливість звернення потерпілих із заявою щодо продовження та здійснення страхових виплат. Водночас, поняття «поновлення» не є тотожнім поняттям «продовження» та «здійснення».

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога відповідача про надання позивачем документів, які підтверджують право на страхову виплату, є необґрунтованою, оскільки, по-перше, у відповідача наявна вся необхідна інформація щодо страхового випадку позивача, яка надана йому Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (мігрована справа). Відтак, відповідач володіє повним обсягом відомостей, необхідних для здійснення страхових виплат.

По-друге, предметом спору у даній справі не є встановлення чи підтвердження права позивача на страхові виплати. Натомість спір стосується виключно правомірності припинення таких виплат відповідачем. Таким чином, у межах даного спору підлягає дослідженню питання наявності або відсутності передбачених законом підстав для припинення страхових виплат, а не повторне підтвердження вже встановленого права позивача на їх отримання.

З врахуванням встановленого, суд робить висновок, що відповідач безпідставно відмовив у поновленні страхових виплат.

Отже, постанова Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26.12.2025 № 29252201106-2024-2 «Про відмову у продовженні щомісячних страхових виплат», якою позивачу відмовлено у здійсненні страхових виплат, також є протиправною та підлягає скасуванню.

Також суд зазначає, що Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299 (далі - Порядок № 299), серед іншого визначає механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати), особам які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації (далі - тимчасово окуповані Російською Федерацією території України); які виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території.

Згідно із абзацами першим-четвертим пункту 1 Порядку № 299 цей Порядок визначає механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати), особам які:

тимчасово проживають за межами України;

проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації (далі - тимчасово окуповані Російською Федерацією території України);

які виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 299 виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат особам, які тимчасово проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, проводиться з урахуванням обмежень, установлених для банків Національним банком для видаткових операцій таким особам.

Пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати виплачуються через установи уповноважених банків відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1803; 2016 р., № 79, ст. 2636), або за бажанням одержувачів пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат (далі - одержувачі) з числа осіб, які виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, - акціонерним товариством «Укрпошта» відповідно до Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги» (Офіційний вісник України, 2021 р., № 1, ст. 43) (пункт 4 Порядку № 299).

Виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому особа востаннє перебувала на обліку, або за заявою одержувача:

за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання на території України;

за зазначеним у заяві місцем проживання (перебування) на підконтрольній Україні території (абзаци перший-третій пункту 5 Порядку № 299).

За приписами пункту 6 Порядку № 299:

одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року;

фізична ідентифікація одержувачів як процедура встановлення ідентифікаційних даних особи із документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної особи, здійснюється органами Пенсійного фонду України або установою уповноваженого банку, в якій особа отримує пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати;

до фізичної ідентифікації прирівнюється:

авторизація в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія. Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія);

ідентифікація особи за допомогою відеоконференцзв`язку, проведеного територіальним органом Пенсійного фонду України із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час сеансу якого пред`являються документи, що посвідчують особу, відповідно до порядку, встановленого правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінцифри;

для підготовки даних для процедур ідентифікації особи за допомогою відеоконференцзв`язку та узагальнення їх результатів можуть використовуватись інформаційні технології із застосуванням складних комплексних завдань, системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманих або самостійно створених під час роботи (елементи штучного інтелекту);

посвідчення в установленому порядку за зверненням одержувача, який тимчасово проживає за кордоном, відповідною закордонною дипломатичною установою України факту, що особа є живою;

документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою, разом із письмовою заявою особи про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, складеною в довільній формі, надсилається рекомендованим поштовим відправленням або поштовим відправленням з оголошеною цінністю територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем її перебування на обліку. Заява про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат разом із сканованою копією документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, яка відповідає оригіналу документа і придатна для сприйняття її змісту (повинна містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), може бути подана через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису;

установи уповноважених банків щомісяця до 25 числа в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису через захищені канали зв`язку надсилають згідно з протоколами обміну інформацією Пенсійному фонду України інформацію про одержувачів, які пройшли фізичну ідентифікацію, та дату її проведення відповідно до абзацу другого цього пункту.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 299 у разі відсутності в територіальних органах Пенсійного фонду України інформації про проходження фізичної ідентифікації станом на 31 грудня календарного року одержувачами, які тимчасово проживають за межами України або які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, з 1 січня року, наступного за календарним роком, у якому особа зобов`язана пройти ідентифікацію, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) припиняється відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а страхові виплати припиняються відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У разі надходження до Пенсійного фонду України від установ уповноважених банків інформації про відсутність протягом шести місяців видаткових операцій на поточних рахунках одержувачів, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, відповідно до абзацу першого пункту 17 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 35, ст. 1803; 2016 р., № 79, ст. 2636), та за умови, що протягом цього періоду не проводилася фізична ідентифікація особи, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) припиняється відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Приписами пункту 8 Порядку № 299 передбачено, що:

поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) особам, виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) яким припинено відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також поновлення страхових виплат особам, яким їх припинено відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України:

після проходження фізичної ідентифікації протягом року з дати припинення виплати;

за заявами про поновлення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу;

пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати, виплату яких припинено до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у зв`язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, поновлюються за заявами про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до органів Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу;

одержувачі, які тимчасово проживають за межами України або отримали тимчасовий захист або статус біженця, заяву про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат можуть надіслати поштою в порядку, передбаченому абзацом восьмим пункту 6 цього Порядку;

під час поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат відповідно до цього пункту виплата проводиться за період, за який особі не було виплачено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати після їх припинення, на умовах, передбачених частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частиною четвертою статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зазначений Порядок набрав чинності 20 березня 2025 року.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зауважити, що внаслідок неподання позивачем до 31 грудня 2025 року до органів Пенсійного фонду України заяви з повідомленням про неодержання страхових виплат від органів соціального / пенсійного забезпечення Російської Федерації, а також непроходження фізичної ідентифікації відповідач має нарахувати та виплатити позивачу страхову виплату за період з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2025 року.

З метою отримання страхової виплати, починаючи з 1 січня 2026 року, позивач має виконати вимоги Порядку № 299, звернувшись до відповідача із відповідною заявою.

Що стосується обраного представником позивача способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У статті 2 та частині четвертій статті 242 КАС України встановлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У частині першій статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно із частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У рамках адміністративного судочинства:

дія - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року у справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

У частині другій статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України).

У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 12 грудня 2022 року № 44036/10006066/1/10 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати особі, яка має на неї право у разі смерті потерпілого», якою ОСОБА_1 припинено страхову виплату з 1 грудня 2022 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 грудня 2025 року № 29252201106-2024-2 «Про відмову у продовженні щомісячних страхових виплат», якою ОСОБА_1 відмовлено у продовженні щомісячних страхових виплат;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 на період з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2025 року нарахування та виплату раніше призначеної страхової виплати, а також виплатити заборгованість із страхових виплат, яка утворилась за період її несплати з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2025 року, на рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві «А-Банк», відповідно до поданої 01 грудня 2024 року заяви.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково із корегуванням обраного способу захисту порушених прав позивача та виходом за межі заявлених позовних вимог.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки ухвалою суду від 19.01.2026 у справі № 360/40/26 позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 370, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 12 грудня 2022 року № 44036/10006066/1/10 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати особі, яка має на неї право у разі смерті потерпілого», якою ОСОБА_1 припинено страхову виплату з 1 грудня 2022 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 грудня 2025 року № 29252201106-2024-2 «Про відмову у продовженні щомісячних страхових виплат», якою ОСОБА_1 відмовлено у продовженні щомісячних страхових виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 на період з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2025 року нарахування та виплату раніше призначеної страхової виплати, а також виплатити заборгованість із страхових виплат, яка утворилась за період її несплати з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2025 року, на рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві «А-Банк», відповідно до поданої 01 грудня 2024 року заяви.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов