Ухвала суду № 135098326, 23.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про направлення адміністративної справи за підсудністю

23 березня 2026 року 320/16149/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Подільського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправними дії головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бабенко Ольги Олександрівни щодо відкриття виконавчого провадження № 74621576 на підставі Постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 №4А-160. 3.

-Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 74621576.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись суддею Вісьтак М.Я. одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, перевіривши матеріали позовної заяви, надавши належну правову оцінку доводам позивача, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Положеннями статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів та наведено виключний перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Приписами частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено адміністративні справи, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

При цьому, частиною 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами.

Позивач зазначає, що про накладення арешту на його грошові кошти він дізнався лише 19.02.2025 у банку, при цьому жодних постанов державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження чи арешту коштів не отримував. Лише через застосунок «Дія» він отримав доступ до постанови про відкриття виконавчого провадження та матеріалів справи.

Зі змісту виконавчого провадження встановлено, що воно відкрито 17.02.2025 на підставі постанови про адміністративне правопорушення, якою на Позивача накладено штраф у сумі 25500 грн.

Водночас ОСОБА_1 вказує, що така постанова не відповідає вимогам закону, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, зокрема дати набрання чинності, строку пред`явлення до виконання, відомостей про стягувача, а також не визначає заходів примусового виконання.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що державний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження, а відповідна постанова підлягає скасуванню як протиправна.

Таким чином, позов обґрунтовано тим, що виконавче провадження відкрито на підставі постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка не відповідає вимогам закону.

Висновки суду

Суд звертає увагу, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті (п. 4 ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України).

Натомість пукнтом 1 частиини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Проаналізувавши позовні вимоги, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до предметної юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного суду та не може бути розглянутий Київським окружним адміністративним судом.

Частиною 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, яка визначає право на справедливий суд, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, слід зазначити, що судом враховується і рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2016р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04, №29465/04), у якому зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Приписами частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що місцем проживання позивача є Подільський район міста Києва, розгляд адміністративного позову ОСОБА_1 має здійснюватися Подільським районним судом міста Києва (місцезнаходження: 04071, Україна, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 21).

Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 2 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Враховуючи місце проживання позивача та підсудність даної справи Подільського районного суду міста Києва, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу на розгляд до Подільського районного суду міста Києва, оскільки Київський окружний адміністративний суд не має правових та процесуальних підстав розглядати спір, порядок вирішення якого визначений статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведе та керуючись статтями 25, 26, 29, 30, 248, 286, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Адміністративну справу ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії передати за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва (місцезнаходження: 04071, Україна, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 21, код ЄДРПОУ: 02896727).

Копію ухвали невідкладно направити позивачу (представнику) для відома.

Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Вісьтак М.Я.