Постанова № 13509783, 20.01.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2011 року № 2а-6423/10/2370 м. Черкаси

17 год. 37 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коваленка В.І.,

при секретарі Поповій Ю.Є.,

за участю представників:

від позивача не зявився,

від відповідача Татаровського В.В., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Чигиринське»Чигиринської міської ради до управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі про визнання дій неправомірними та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

КП «Чигиринське»звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій УПФУ в Чигиринському районі Черкаської області та скасування вимоги про сплату боргу.

Позивач стверджував, що відповідач безпідставно зараховує кошти, сплачені підприємством в якості внесків до Пенсійного фонду, на погашення штрафних санкцій. На думку позивача, самовільна зміна призначення платежу призводить до незаконного нарахування чергових штрафних санкцій. Зокрема, позивач стверджував, що в період з січня 2010 р. по листопад 2010 р. КП «Чигиринське»сплачувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Позивач звертав увагу, що частину зазначених коштів відповідач спрямував на погашення штрафних санкцій та пені в результаті чого направив вимогу №Ю 149 від 02.12.2010 р. про сплату недоїмки в розмірі 336571 грн. 38 коп.

Вважаючи, що відповідач змінив призначення платежу без законних на те підстав, позивач просив визнати такі дії УПФУ в Чигиринському районі неправомірними та скасувати спірну вимогу.

Представник позивача в судове засідання не зявився, проте надіслав клопотання про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та надав письмові заперечення.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав, що, на його думку, УПФУ в Чигиринському районі здійснювало зарахування коштів позивача відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом «Закон № 1058-IV»).

Положеннями статті 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Суд зазначає, що згідно вимог статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Дослідженням письмових матеріалів справи суд встановив, що комунальне підприємство «Чигиринське»згідно відомостей, вказаних у довідці АБ № 121670 є суб'єктом підприємницької діяльності та з 24.07.2007 р. обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 35289128).

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до вимог частини 6 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до статті 4 Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

За твердженням позивача, по даних бухгалтерського обліку КП «Чигиринське»борг по страхових внесках до УПФУ в Чигиринському районі станом на 01.12.2010 року становить 336571 грн. 38 коп., оскільки в суму недоїмки вказаної у вимозі 384730 грн. 30 коп. входять нарахування штрафних санкцій та пені, які на його думку, нараховуватися не повинні.

При дослідженні письмових матеріалів справи суд встановив, що згідно відомостей, вказаних у вимозі про сплату боргу від 02.12.2010 року № Ю 149 заборгованість КП «Чигиринське»зі сплати страхових внесків станом на 01.12.1010року перед відповідачем становить 384730 грн. 30 коп.

Судом встановлено, що позивач частково погодився із сумою заборгованості, а саме: у розмірі 336571 грн. 38 коп.

Крім того, суд встановив, що між позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків, про що складено акт від 19.01.2011 року. При дослідженні даного акту, судом встановлено, що сальдо після звірки станом на 19.01.2011 року по вимозі № 149 від 02.12.2010 року по даних КП «Чигиринське»становить 336571 грн. 38 коп., а згідно відомостей УПФУ в Чигиринському районі 384730 грн. 30 коп.

Суд встановив, що зазначена сума була розподілена відповідачем на погашення недоїмки і фінансових санкцій та частково зараховувалась в рахунок сплати чергових платежів.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

З урахуванням положень названої статті Закону № 1058-IV та у звязку з зарахуванням сплачених сум на погашення недоїмки та фінансових санкцій, позивачу нараховані фінансові санкції в загальній сумі 384730 грн. 30 коп.

Частиною 3 статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача про те, що УПФУ в Чигиринському районі при винесенні вимоги про сплату боргу від 02.12.2010 року № Ю 149 не врахував те, що КП «Чигиринське»не є прибутковою організацією і вся фінансова діяльність закладена в тарифи надання комунальних послуг населенню, які на сьогоднішній день є збитковими, оскільки згідно вимог п.6 ст.18 Закону № 1058-IV законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Також, положенням п.6 ст.20 Закону 1058-IV передбачено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний звітний період.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано визначив розмір недоїмки та правомірно направив вимогу про її сплату.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача, що незаконності дій УПФУ в Чигиринському районі в частині зміни призначення платежу суд враховує, що за приписами частини 5 статті 106 Закону № 1058-IV за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З огляду на викладене суд не приймає помилкові міркування позивача як доказ та не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена згідно порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена в повному обсязі 24 січня 2011 року.

текст результативної частини

СуддяВ.І. Коваленко