Постанова № 13509714, 20.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20.01.2011 р. справа №2а-10941/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Чупіковій О.С.

за участю:

представника позивача Матофій Л.Я.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості

до ОСОБА_2

провідшкодування матеріальних збитків, - В С Т А Н О В И В :

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості матеріального забезпечення у розмірі 5853,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час перебування на обліку у Харківському міському центрі зайнятості відповідач з 09.03.2010 року по 08.06.2010 року отримав допомогу по безробіттю у розмірі 5853,30 грн., відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 року №803-XII з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон України №803-XII), Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року №1533-IIIз наступними змінами та доповненнями (надалі Закон України N1533-III) та «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності»затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136 з наступними змінами та доповненнями (надалі Порядок №307). Позивачем було встановлено що ОСОБА_2 з 10.03.2010 року по теперішній час зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та відноситься до категорії зайнятого населення, що є порушенням ч.2 та ч.3 ст.36 Закону України №1533-III.

Представник позивача в судовому засіданні дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання прибув, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що працівник Харківського міського центру зайнятості під час прийому запропонував йому зареєструватися в якості фізичної особи-підприємця для подальшого отримання одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності. Відповідач за реєструвався фізичною особою-підприємцем, правом на отримання однарозової виплати не скористався. З огляду на наведене вважає, що працівник позивача ввів відповідача в оману та у відповідача відсутні зобовязання, щодо сплати коштів отриманих, як допомога по безробіттю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

09.03.2010 року відповідач звернувся до Харківського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного, в якій зазначив, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.15).

Відповідно до витягу із наказів про прийняті рішення по особі: Борика Андрія Миколайовича ПК № 203914910030200007 - Згідно Наказу НТ100309 від 09.03.2010 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного і призначено виплату допомоги по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством з 09.03.2010 року, а Наказом №НТ100623 від 23.06.2010 року відповідача було знято з обліку у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості (а.с.7).

За час перебування на обліку ОСОБА_2 було нараховане та перераховане матеріальне забезпечення у розмірі 5853,30 грн, що підтверджується довідкою Харківського міського центру зайнятості (а.с.10).

В порушення ч.3 ст. 36 Закону №1533-III, перебуваючи на обліку у центрі зайнятості як безробітній з 09.03.2010 року по 08.06.2010 року, відповідач одночасно був зареєстрований, як фізична особа - підприємець з 10.03.2010 року, отримуючи при цьому матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Цей факт був встановлений в результаті проведеного обміну даними між Державним центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією та Пенсійним фондом у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики №60/62 від 13.02.2009 року та зафіксований в акті розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення №83 від 23.06.2010 року, який було складено Харківським міським центром зайнятості (а.с.11).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_1, зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 10.03.2010 року за №НОМЕР_2 в якості фізичної особи - підприємця (а.с.13). Вказаний факт підтверджується також довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.06.2010 року, 11.01.2011 року. (а.с.12, 53).

Першим заступником директора Харківського міського центру зайнятості було видано наказ №321 від 23.06.2010 року про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2 в сумі 5853,30 грн., який разом з листом-претензією №8271 від 24.06.2010 року було направлено відповідачу (а.с.8, 9).

Відповідно до ст.1 Закону України №803-XII зайнятість - це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі, також п.3 вказаної статті закону передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У п.1 ст.1 Закону України №1533-IIIзазначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з п.2 ст.36 Закону України №1533-III - особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідач перебуваючи на обліку в центрі зайнятості порушив вказані вимоги Закону України №1533-III, а саме не повідомив Харківський міський центр зайнятості про факт реєстрації як фізичної особи-підприємця.

Таким чином, на момент реєстрації у центрі зайнятості, відповідач був зайнятою особою, відповідно до п.б ч.3 ст.1 Закону України №803-XII та не мав права отримувати допомогу по безробіттю.

Згідно ч.3 ст.36 Закону України №1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що він здійснив реєстрацію фізичної особи-підприємця за порадою працівника Харківського міського центру зайнятості, оскільки, після реєстрації 10.03.2010 року відповідач повинен був повідомити про цей факт до Харківського міського центру зайнятості, що не було здійснено. Доказів звернення по даному факту, до суду не надано. Також, відповідачем під час судового розгляду, не доведений факт звернення відповідача для подальшого отримання одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надано, суд встановив, що заборгованість відповідача перед Фондом загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості складає 5853 грн. 30 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення вартості матеріального забезпечення у розмірі 5853,30 грн задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61000) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості (61013, м.Харків, вул.Шевченка, 137А, р/р 37177300802007 в ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, ОКПО 36224721) вартість матеріального забезпечення у розмірі 5853,30 грн (пять тисяч вісімсот пятдесят три гривні) 30 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 24.01.2011 року.

СуддяО.О. Біленський