Рішення № 135096741, 24.03.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/14323/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні до спеціального (пільгового) страхового стажу за Списком №1 для здійснення перерахунку раніше призначеної в березні 2024 року пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-VІ (далі Закон №345-VІ), період роботи та отримані доходи (заробітної плати) з 01.04.2021 по 30.01.2024; зобов`язання зарахувати до спеціального (пільгового) страхового стажу за Списком №1 період роботи та отримані доходи (заробітну плату) з 01.04.2021 по 30.01.2024 для здійснення перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону №345-VІ, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням даного спеціального (пільгового) страхового стажу та зазначених доходів (заробітної плати) у розмірі, передбаченому статті 8 Закону №345-VІ з 17.10.2025 з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з березня 2024 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.

17.10.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону №345-VІ, однак рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 24.10.2025 №032450007050 відмовлено у здійсненні такого у зв`язку з недостатністю страхового стажу.

Позивач стверджує, що до його спеціального (страхового) стажу за Списком №1 не враховано період роботи на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» за період з 01.04.2021 по 30.01.2024 та не врахована заробітна плата, яку отримував позивач за вказаний період, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Позивач вважає дії відповідача, які виразились у тому, що йому для здійснення перерахунку пенсії на пільгових умовах не зараховано пільговий стаж та отримані ним доходи з 01.04.2021 по 30.01.2024, протиправними, такими, що порушують його майнові права, оскільки призводять до нарахування пенсії у заниженому розмірі. При цьому зазначає, що із довідки про доходи ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» видно, що в оскаржуваний період роботодавець щомісячно здійснював відрахування страхових внесків із заробітної плати позивача та сплачував страхову внески. В довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.11.2025 №109 зазначено, що в період роботи з 04.11.2020 по 30.01.2024 на ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» позивач перебував на різних посадах та виконував роботи під землею, які віднесені до Списку №1. Згідно витягу з наказу по даній шахті про проведення атестації робочих місць посади, які обіймав позивач відносяться до Списку №1. З урахуванням наведеного зазначає, що сам факт незарахування сум страхових внесків, сплачених із його заробітної плати, на банківський рахунок Пенсійного фонду за відсутності його вини, не є підставою для відмови у зарахуванні спеціального (пільгового) страхового стажу періоду з 04.11.2020 по 30.01.2024, та не є підставою для відмови у зарахуванні зазначеного доходу для призначення чи перерахунку пенсії позивача, так як він у вказані періоди був зайнятий повний робочий день на вищевказаних роботах та проходив військову службу в особливий період; при цьому, він не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов`язків по сплаті обов`язкових платежів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група). Страховий стаж позивача становить 33 роки 05 місяців 01 день. При цьому, звертає увагу суду, що позивач у своїй заяві від 17.10.2025 просив перевести його на пенсію по інвалідності розміром за віком, а не перевести його на пенсію за віком на пільгових умовах, у зв`язку із чим відповідачем прийнято відмовне рішення від 24.10.2025 №032450007050 через відсутність необхідного страхового стажу. ГУ ПФУ в Полтавській області не розглядало питання на предмет визначення права особи на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, а лише прийняло рішення в межах заявлених вимог у заяві.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок трудового каліцтва відповідно до Закону №1058-IV з 24.03.2024, що підтверджується матеріалами пенсійної справи (а.с. 32).

17.10.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою у якій просив перевести його на пенсію по інвалідності розміром за віком (а.с. 33).

Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Полтавській області, яким і прийнято рішення від 24.10.2025 №032450007050. У вказаному рішенні зазначено, що на день звернення ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності (ІІІ група). Страховий стаж заявника 33 роки 05 місяців 01 день, у зв`язку із чим відмовлено у здійсненні перерахунку із переходом на інший вид пенсії, оскільки відсутній страховий стаж (необхідний - 35 років) (а.с. 14).

З розрахунку пенсії слідує, що розмір пенсії обчислено у розмірі 50 відсотків пенсії за віком, з урахуванням Закону №345-VI та страхового стажу (повний) 49 років 04 місяці 03 дні, з них: 16 років 10 місяців страховий стаж після 01.01.2004, 14 років додаткові роки за Списком №1, 15 років 11 місяців 02 дні додатковий стаж, в т.ч. 15 років 12 днів за Списком №1. З урахуванням середньомісячного заробітку позивача (17139,21 грн) та коефіцієнта страхового стажу (0,49333) розмір пенсії по інвалідності становить 4392,92 грн (17139,21 грн, середньомісячний заробіток х 0,49333) + 330,54 грн (доплата за понаднормовий стаж 14 років) х 50%). Також встановлена доплата до пенсії згідно із Законом №345-VI у сумі 2462,76 грн. Розмір пенсійної виплати становить 6855,68 грн (а.с. 32).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом №1058-IV.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно зі статтею 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

Водночас, абзацом третім частини першої статті 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону №345-VI, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 8 Закону №345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Абзацом 3 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, яка визначає мінімальний розмір пенсії за віком, передбачено, шо мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Отже, статтею 8 Закону №345-VI, абзацом 3 частини першої статті 28 Закону №1058-IV передбачені пільги для шахтарів щодо підвищеного мінімального розміру пенсії за віком. Ці пільги поширюються на працівників, зазначених у Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду висловленою у постанові від 26.05.2020 у справі №205/8712/16-а.

Статтею 8 Закону №345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №345/763/17, від 26.05.2020 у справі №205/8712/16-а.

Таким чином, умовою виплати пенсії у розмірах встановлених статтею 8 Закону №345 та абзацом 3 частини першої статті 28 Закону №1058 є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах.

Зі змісту матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується перебування позивача на пенсії по ІІІ групі інвалідності внаслідок трудового каліцтва відповідно до Закону №1058-IV.

У розглядуваній справі судом встановлено, що у заяві позивача від 17.10.2025 відсутнє прохання про переведення його на пенсію за віком (зокрема на пільгових умовах) та вказано прохання перевести на пенсію по інвалідності розміром за віком.

Розглядаючи правомірність дій ГУ ПФУ в Полтавській області при прийнятті рішення від 24.10.2025 №032450007050, яким відмовлено у переході з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності в розмірі за віком, суд зазначає таке.

Як передбачено абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Отже, право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком мають, зокрема, непрацюючі чоловіки, яким встановлено ІІІ групу інвалідності і страховий стаж яких становить 35 років.

З розрахунку пенсії слідує, що розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу (повний) 49 років 04 місяці 03 дні, з них: 02 роки 07 місяців 01 день страховий стаж до 01.01.2004, 16 років 10 місяців страховий стаж після 01.01.2004, 14 років додаткові роки за Списком №1, 15 років 11 місяців 02 дні додатковий стаж, в т.ч. 15 років 12 днів за Списком №1.

Тобто, страховий стаж позивача, який обчислюється для призначення пенсії по інвалідності в розмірі за віком становить 33 роки 05 місяців 01 день (02 роки 07 місяців 01 день страховий стаж до 01.01.2004 + 16 років 10 місяців страховий стаж після 01.01.2004 + 14 років додаткові роки за Списком №1), що є недостатнім для призначення такого виду пенсії.

Відтак, рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 24.10.2025 №032450007050 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності в розмірі за віком є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

З матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено, що позивач звертався із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та рішенням йому було відмовлено у призначенні такої пенсії.

Питання щодо наявності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах пенсійним органом не розглядалося, оскільки позивач із відповідною заявою не звертався.

З огляду на встановлені обставини, спір між сторонами у контексті заявлених вимог відсутній.

Водночас, суд звертає увагу позивача на наявність у нього права звернутись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у тому числі й рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом цього спору.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені прав чи інтереси особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, а також підтверджена у Постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, діяв правомірно. Відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, місто Полтава, вулиця Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927).

Суддя О. О. Андрусенко

24 березня 2026 року