Ухвала суду № 135096455, 23.03.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

23 березня 2026 р. Справа № 120/124/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 11.02.2021, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.11.2020 року № ХЛ64346.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії починаючи з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.11.2020 року № ХЛ64346, з урахуванням зазначених у довідці основних та додаткових видів грошового забезпечення та премії, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

20.02.2026 до суду надійшла заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у цій справі.

Державний виконавець зазначає, що виконати рішення у встановлений ним спосіб неможливо, оскільки боржник є бюджетною установою, а виплату таких сум може здійснити лише Державна казначейська служба України. Тому просить суд змінити спосіб виконання рішення із зобов`язання здійснити виплату на стягнення нарахованої пенсійної заборгованості.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею, на розгляді у якого перебувала справа, визначено Слободонюка М.В.

Разом з тим, суддя Слободонюк М.В. відповідно до розпорядження керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду від 20.02.2026 № 19, у зв`язку із тим, що суддя Слободонюк М.В. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2025 за №034-К виключений зі штату Вінницького окружного адміністративного суду, не може здійснювати розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду та з урахуванням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39, Засад використання автоматизованої системи документообігу у Вінницькому окружному адміністративному суді, затвердженим рішенням Зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 №11, дану заяву передано для повторного автоматизованого розподілу з метою визначення іншого складу суду для розгляду цієї заяви.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №120/124/21-а передано на розгляд судді Віятик Н.В.

Ухвалою від 02.03.2026 зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні.

03.03.2026 ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи без його участі. Крім того зазначає, що заперечує щодо задоволення заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у цій справі у зв`язку з частковим виконанням боржником рішення суду.

05.03.2026 до суду надійшли письмові пояснення, в яких Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить відмовити у задоволенні заяви державного виконавця.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, попередньо подавши відповідні письмові заяви про розгляд заяви за їх відсутності.

Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд питання про зміну способу та порядку виконання рішення за відсутності сторін (у письмовому провадженні).

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Також за приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Водночас порядок виконання судових рішень в адміністративних справах визначається положеннями статті 372 КАС України, згідно з якими судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону № 1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).

Отже, для застосування правил зазначеної норми мають існувати обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

При цьому відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках.

Під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом раніше встановленими.

Відтак лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів суд може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи його змісту.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 800/203/17.

Відповідно до заяви представник акцентує, що рішення суду відповідачем не виконано в повному обсязі.

З цих підстав суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2025 року (справа № 640/7827/22, адміністративне провадження № К/990/15285/24) виснував: "процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення".

У постанові від 27.02.2023 у справі № 340/6875/21 Верховний Суд виснував, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.

З урахуванням наведеного, суд виходить із того, що сам по собі факт невиконання рішення суду у спосіб, визначений його резолютивною частиною, не є безумовною підставою для зміни способу та порядку його виконання.

Посилання державного виконавця на те, що боржник є бюджетною установою, а виплата коштів здійснюється через органи казначейського обслуговування, не свідчить про наявність виняткових обставин у розумінні частини третьої статті 378 КАС України.

Крім того, зміна способу виконання із зобов`язання вчинити певні дії (здійснити перерахунок та виплату пенсії) на стягнення нарахованої пенсійної заборгованості фактично змінює спосіб судового захисту, визначений рішенням суду від 11.02.2021.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності виняткових обставин, які б істотно ускладнювали або робили неможливим виконання рішення суду у спосіб, визначений його резолютивною частиною.

Окремо, досліджуючи питання виняткової необхідності застосування зміни виконання рішення, суд зазначає, що стягувач заперечує проти зміни способу і порядку виконання рішення суду.

При цьому, положення абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України у взаємозв`язку з частиною першою статті 378 КАС України визначають право, а не обов`язок суду, встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення за заявою стягувача.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви державного виконавця про зміну способу та порядку виконання судового рішення у цій справі.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна