Постанова № 13509191, 19.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2011 р. справа № 2а-27454/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання дій неправомірними та визнання недійсними податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 директор, Стадника В.В., Ткаченка О.М. за дов.

від відповідача: Тимошенка С.Ю. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 9 листопада 2010 року № 0004762340/0.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями із Закритим акціонерним товариством «Агроресурс», та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину із даним контрагентом.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Агроресурс», ґрунтуючи свої висновки на недоліках в товарно-транспортних накладних, відсутності чіткого змісту господарських операцій у договорах, відсутності складських приміщень у позивача, сертифікатів.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31445756, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100285315.

З 15 вересня по 12 жовтня 2010 року відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності визначення суми від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за липень 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 19 жовтня 2010 року № 1783/23-3/31445756 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 8 листопада 2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181) № 0004762340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 72774 грн., в тому числі за основним платежем 55980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16794 грн. Як вбачається з позовних вимог, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 9 листопада 2010 року № 0004762340/0, однак під час судового розгляду справи судом встановлено, що спірне повідомлення-рішення прийняте відповідачем 8 листопада 2010 року, а 9 листопада 2010 року зазначене як дата вихідного реєстраційного номеру, внаслідок чого позивачем була допущена технічна помилка при визначенні позовних вимог. Таким чином, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в порядку частини 2 статті 11 КАС України для повного захисту прав позивача, внаслідок чого вважається предметом спору податкове повідомлення-рішення від 8 листопада 2010 року № 0004762340/0.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пункту 1.4, пункту 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту (стор. 12-21 акту), в порушення вищенаведених норм позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період безпідставно віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 507666 грн. 67 коп., яка складається з вартості придбаної пшениці згідно нікчемних правочинів за рахунок податкових накладних, отриманих від Закритого акціонерного товариства «Агроресурс». Відповідач в акті перевірки зазначив, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не підтверджують фактичне відвантаження та отримання загальної кількості товару та мають порушення (недоліки) щодо їх заповнення, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме не заповнено графи з інформацією щодо відпущення та прийняття вантажу, відсутні дані посадових осіб, дата одержання товару, печатка вантажовідправника та вантажоодержувача, не заповнені розділи вантажно-розвантажувальні операції та інші відомості, внаслідок чого відповідач здійснив висновок, що відсутні будь-які документи, які мають свідчити про фактичне транспортування та передачу товару. Крім цього, відповідач зазначає, що у договорах між позивачем та ЗАТ «Агроресурс» відсутні умови навантаження та розвантаження товару, не визначено місце подальшого зберігання, не відповідають умови договору в частині визначення номенклатури, кількості товару, загальної вартості фактичному його виконанню. Відповідач також посилається на відсутність складських приміщень у позивача, складських квитанцій. сертифікатів на товар. Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач в акті перевірки здійснив висновки щодо нікчемності правочинів між позивачем та ЗАТ «Агроресурс», що призвело до завищення податкового кредиту на 507666 грн. 67 коп., що, в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 55980 грн. та завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) у розмірі 27314 грн.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем як покупцем та Закритим акціонерним товариством «Агроресурс» як постачальником був укладений договір поставки від 15 липня 2010 року № 15/07/10 зерна пшениці обсягом 2500 тони загальною вартістю 2500000 грн. Відповідно до пункту 5.4 договору поставка відбувається окремими партіями з оформленням таких документів як товарна накладна та товарно-транспортна накладна, навантаження товару здійснюється за рахунок постачальника. При виконанні даного договору ЗАТ «Агроресурс» були видані позивачу видаткові накладні від 22 липня 2010 року на суму 768960 грн. та від 30 липня 2010 року на суму 1731040 грн., рахунок-фактура від 15 липня 2010 року на суму 2500000 грн., податкові накладні від 16 липня 2010 року № 200 на суму 345000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 57500 грн., від 19 липня 2010 року № 201 на суму 140000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 23333 грн. 33 коп., від 20 липня 2010 року № 202 на суму 1765000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 294166 грн. 67 коп., від 21 липня 2010 року № 204 на суму 250000 грн., в тому числі ПДВ 41666 грн. 67 коп. Оплата отриманого товару позивачем підтверджується наданими банківськими виписками.

20 липня 2010 року між позивачем як покупцем та Закритим акціонерним товариством «Агроресурс» як постачальником був укладений договір поставки № 20/07/10 зерна пшениці обсягом 600 тони загальною вартістю 546000 грн. Відповідно до пункту 5.4 договору поставка відбувається окремими партіями з оформленням таких документів як товарна накладна та товарно-транспортна накладна, навантаження товару здійснюється за рахунок постачальника. При виконанні даного договору ЗАТ «Агроресурс» були видані позивачу рахунок-фактура від 20 липня 2010 року на суму 546000 грн., податкові накладні від 22 липня 2010 року № 205 на суму 100000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 16666 грн. 67 коп., від 23 липня 2010 року № 206 на суму 245000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 40833 грн. 33 коп., від 26 липня 2010 року № 207 на суму 100000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 16666 грн. 67 коп., від 27 липня 2010 року № 208 на суму 80000 грн., в тому числі ПДВ 13333 грн. 33 коп., від 28 липня 2010 року № 211 на суму 21000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 3500 грн. Оплата отриманого товару позивачем підтверджується наданими банківськими виписками.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках, що підтверджується актом перевірки. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, банківські виписки, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину. Крім цього, суд зазначає, що позивачем надані докази, які підтверджують використання придбаного у ЗАТ «Агроресурс» товару у господарській діяльності позивачем, а саме реалізацію товару третім особам, тобто транспортування товару до Маріупольського порту відповідно до товарно-транспортних накладних, видаткові накладні, рахунки-фактури, видані позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупка», отримання коштів позивачем від даного підприємства за товар, що підтверджується довідкою банку. Вищевказані документи спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагента. Суд також зазначає, що недоліки в договорах, товарно-транспортних накладних ніяким чином не підтверджують висновки податкового органу про відсутність реального характеру спірних господарських операціях. Крім цього, недоліки товарно-транспортних накладних взагалі не впливають на формування платником податків податкового кредиту за здійсненими господарськими операціями. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що наявність товарно-транспортних накладних, не повязана з датою виникнення права платника податків на податковий кредит, встановленої підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168.

Суд також приймає до уваги, що за спірними господарськими операціями контрагентом позивача ЗАТ «Агроресурс» сформовані податкові зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Мар'їнському районі від 18 жовтня 2010 року № 662/23-0/30278951, згідно з якою розбіжностей між відомостями позивача та ЗАТ «Агроресурс» не встановлено.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 7 грудня 2010 року, яке набрало чинності 20 грудня 2010 року, адміністративна справа про притягнення ОСОБА_1 (директора позивача) до адміністративної відповідальності за статтею 163-1 КУпАП була припинена у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В постанові районного суду зазначено, що всі спірні господарські операції між позивачем та ЗАТ «Агроресурс» відображені в бухгалтерському обліку правильно з підтвердженням їх здійснення всіма первинними документами.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання дій відповідача неправомірними, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Складення акту перевірки та прийняття за його висновками повідомлень-рішень є способом реалізації податковим органом владних управлінських функцій. Право на судовий захист у спірних правовідносинах позивачем реалізоване шляхом оскарження в судовому порядку та визнання недійсним судом спірного податкового повідомлення-рішення. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 9 листопада 2010 року № 0004762340/0, задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 8 листопада 2010 року № 0004762340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 72774 грн., в тому числі за основним платежем 55980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 16794 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАН-2001» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 січня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 24 січня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.