Рішення № 135091601, 17.03.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/11686/25

Провадження № 2/361/4397/25

17.03.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

при секретарі судового засідання Тихоненко І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

свідка ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Броварського міськрайонного суду Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між нею, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 300 000 грн. На підтвердження зазначеного відповідачем видано розписку від 04 серпня 2025 року.

Зазначає, що позивач та відповідач мали приятельські стосунки та оскільки позивач займається підприємницькою діяльністю, останній завжди мав вільні обігові кошти. Приблизно 02 серпня відповідач звернувся до позивача з проханням позичити грошові кошти, які обіцяв повернути 15 вересня 2025 року.

Вказує, що після закінчення строку, на який були позичені гроші, відповідач не зміг їх повернути, декілька разів відтерміновував їх повернення, посилаючись на фінансові труднощі, а потім взагалі почав уникати позивача, що і змусило позивача звернутись до суду.

Просила суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 300 000 грн та 3 000 грн судового збору.

Ухвалою суду від 07.10.2025 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_5 до подання позовної заяви задоволено. Накладено арешт на транспортний засіб марки AUDI 100, 1991 року випуску який зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 09.10.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 11 год. 00 хв. 06.11.2025 року.

Ухвалою суду від 01.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

10.03.2026 року представник відповідача адвокат Ставший В.О. через підсистему «Електронний суд» подав додаткові пояснення, в яких зазначав, що вбачаються підстави для визнання договору позики за борговою розпискою недійсним, оскільки боргова розписка складена з порушенням норм цивільного законодавства, оскільки в ній не вказаний факт/момент передачі грошових коштів та відповідна боргова розписка була написана під тиском та погрозами і відсутній сам факт отримання грошових коштів, що підтверджується відповідними доказами та показами свідків. ОСОБА_2 , з 22.07.2025 року неофіційно працював водієм у ТОВ «ЧОУ», ЄДРПОУ: 45903191 та розвозив клієнтам компанії товари у вигляді харчових продуктів. Під час співбесіди та роботи він познайомився із структурою компанії та її «неофіційним керівництвом», а саме всю діяльність та управління в компанії здійснював ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Акцентував увагу, що ОСОБА_2 у користування для виконання трудових функцій на посаді водія надали транспортний засіб «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_2 , білого кольору, який зареєстрований на ОСОБА_5 , що встановлено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серія УПР1 №411981. 04.08.2025 року під час виконання трудових обов`язків та керування вищезгаданим транспортним засобом, було вчинено ДТП. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2025 року (справа №760/22342/25) ОСОБА_2 було визнано винним у адміністративному правопорушенні, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено штраф. Після ДТП ОСОБА_2 одразу повідомив представників компанії, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та свого батька ОСОБА_4 про ДТП. Після оформлення ДТП, автомобіль забрав евакуатор та повіз на СТО компанії ТОВ «АВТІВНА». Наголошував, що через деякий час юрист компанії ОСОБА_1 , запропонував ОСОБА_2 сісти в його авто «Тойота Камрі», заблокував двері та змушував писати розписку про заборгованість коштів, у зв`язку із ДТП. Двері були заблоковані, але у зв`язку із тим, що поряд на вулиці біля авто знаходився батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 розблокував двері і було за участю батька домовлено, що вони добровільно під`їдуть до офісу компанії за адресою: м. Київ, вул. Ірининська, 5/24, другий поверх для вирішення питання по ДТП. Після приїзду до офісу компанії ОСОБА_2 з батьком зайшли до кабінету, де знаходились ОСОБА_6 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з батьком запропонували здійснити ремонт пошкодженого транспортного засобу за свій кошт на локації знайомих спеціалістів по ремонту авто, на що отримали відмову і запевнення, що авто буде ремонтуватися на СТО компанії з мінімально можливим кошторисом. ОСОБА_2 мав сплатити вартість запчастин, було домовлено, що вартість запчастин буде вираховуватися з його заробітної плати. Проте усні домовленості не влаштували ОСОБА_6 та ОСОБА_1 і вони вимагали написати боргову розписку на суму 300 000, 00 грн (триста тисяч гривень 00 копійок) на ім`я власниці авто ОСОБА_5 хоча її в момент написання розписки навіть не було поряд. ОСОБА_2 не погоджувався на написання розписки, оскільки сума розписки не відповідала вартості ремонту авто, а також не можливо оцінити вартість такого ремонту без попереднього огляду авто механіком та складанням відповідного попереднього кошторису. Після відмови, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , користуючись емоційним станом та шоком ОСОБА_2 після ДТП, а також погрожуючи ОСОБА_2 з батьком фізичною розправою, мобілізацією, знайомствами в поліції та ще більшими проблемами, які можуть виникнути у нього, якщо вони покинуть територію компанії без розписки, під тиском змусили під диктовку написати розписку. Звертав увагу, що фактично кошти ОСОБА_2 не передавались. З ОСОБА_5 . ОСОБА_2 особисто в день ДТП та в день написання розписки 04.08.2025 року не зустрічався, а також не перебуває з нею в приятельських відносинах, оскільки знайомий з нею виключно, як з дружиною керівника компанії ОСОБА_6 . ОСОБА_2 продовжував працювати водієм і виконувати доручення компанії, проте 75% неофіційного заробітку утримувалось на користь компенсації ремонту, що з моменту написання розписки до 16.09.2025 року орієнтовно становило 60 000 грн. Приблизно через 2 (два) тижні після ДТП ОСОБА_2 було повідомлено приблизну вартість ремонту 42 000 грн, що було прийнятним для нього та обґрунтованим. Однак, 16.09.2025 року було запропоновано оплатити Акт виконаних робіт №ІААВО від ФОП ОСОБА_7 на суму 192 302, 17 грн, який містив низку пунктів, які не виконувалися і не могли бути виконаними при відновленні транспортного засобу, для прикладу: рихтування колінчатого валу за 40 000 грн та інші необґрунтовані витрати. Таким чином, керівництво змушувало мене оплачувати додаткові ремонті послуги, які не відносяться до відновлення транспортного засобу і ДТП і додатково оплатити орієнтовно 130 000, 00 грн, шантажуючи ОСОБА_2 розпискою на 300 000, 00 грн, яка була написана під тиском і за якою ОСОБА_2 не отримував фактично жодних грошових коштів. ОСОБА_2 відмовився від сплати необґрунтованих послуг ремонту та подальшої роботи на користь ТОВ «ЧОУ» і в офісі компанії, в присутності свого батька та ОСОБА_6 здав ключі та техпаспорт транспортного засобу. Проте, 04.11.2025 року, ОСОБА_2 було отримано ухвалу про відкриття провадження по справі №361/11686/25 з вимогою стягнути на користь ОСОБА_5 грошові кошти, які ОСОБА_2 фактично не отримував, а розписка написана під тиском та психологічним впливом з боку третіх осіб.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Юморанов Д.І. просив суд позов задовольнити в повному обсязі, в обґрунтування надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

На запитання представника відповідача адвоката Ставшого В.О. представник позивача адвокат Юморанов Д.І. суду пояснив, що які саме відносини були між сторонами та для чого бралися кошти йому невідомо. Щодо відсутності дати в розписці йому також не відомо.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. Пояснив, що 04 серпня 2025 року під час виконання трудових обов`язків та керування транспортним засобом «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_2 , білого кольору, який зареєстрований на ОСОБА_5 ОСОБА_2 вчинив ДТП. Розписку дав під тиском. Акцентував увагу, що з його неофіційного заробітку утримувалась компенсація по ремонту транспортного засобу, орієнтовно виплатив 40 000 грн.

На запитання представника позивача адвоката Юморанова Д.І. відповідач ОСОБА_2 зазначив, що ні до яких органів та структур, а саме психолога щодо стресу спричиненого йому він не звертався.

Представник відповідача адвокат Ставший В.О. просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі. Вказував, що відповідач ОСОБА_2 працював водієм компанії. Потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Під час написання даної розписки позивач ОСОБА_5 була відсутня, тобто були інші учасники. Наголошував, що дану розписку у відповідача було відібрано під тиском у той самий день, коли і вчинено ДТП.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що ОСОБА_2 є його сином. Весь час 04 серпня 2025 року відповідач ОСОБА_2 був присутній біля нього. Позивач ОСОБА_5 під час написання розписки присутня не була. Грошові кошти ОСОБА_2 після написання розписки ніхто не давав.

На запитання представника позивача адвоката Юморанова Д.І. свідок зазначив, що дорожньо-транспортна пригода відбулася 04 серпня 2025 року о 07 год. 50 хв., а розписка написана була десь орієнтовно о 13 год. Вказував, що дійсно покидав сина десь на 30 хв., оскільки мав ще працювати. Наголошував, що свого сина знає добре і вважає, що дані кошти він не міг отримати.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка, дослідивши і оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна ксерокопія розписки, оригінал якої досліджено в судовому засіданні, із зазначенням: «Я, ОСОБА_2 007719694, 3796505659 взяв у борг у ОСОБА_5 ідентифікаційний код НОМЕР_3 грошову суму у розмірі 300 000 грн. Зазначені кошти зобов`язуюсь повернути до 15 вересня 2025 року в повному обсязі. 04 серпня 2025 (підпис)» (а.с. 9).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, у постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Зі змісту розписки на яку, як на підставу пред`явлення даного позову, посилається позивач, не вбачається отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 300000 гривень саме у борг.

В ході розгляду даної цивільної справи стало відомо, що 04 серпня 2025 року під час виконання трудових обов`язків та керування транспортним засобом «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_2 , білого кольору, який зареєстрований на ОСОБА_5 ОСОБА_2 було вчинено дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 29.09.2025 року, справа №760/22342/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено штраф.

Після дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 повідомив представників компанії щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка з ним сталась. Саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та свого батька ОСОБА_4 .

Будучи фактично в підпорядкуванні ОСОБА_5 , ОСОБА_2 у відсутності ОСОБА_5 під тиском її чоловіка та адвоката був змушений написати розписку, в якій зобов`язався повернути кошти в сумі 300000 грн до 15 вересня 2025 року, хоча фактично коштів ОСОБА_2 позивачем ОСОБА_5 , передано не було. Більше того, остання була відсутня і під час написання вказаної розписки.

Також варто врахувати правовий висновок Верховного Суду, зроблений ним у постанові від 31.01.2024 року (справа №448/852/21) про те, що договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей; таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії; Верховний Суд неодноразово зазначали, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Зважаючи на дійсний текст написаної та підписаної ОСОБА_2 розписки суд приходить до висновку, що цей текст не підтверджує конкретного моменту (конкретної дати) отримання ним грошей у розмірі 300000 грн від ОСОБА_5 , а також не підтверджує, що такі гроші були надані відповідачу саме у власність і саме у борг.

Тобто у спірних правовідносинах позивачем не доведено існування між сторонами у справі правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умов, що також підтверджено показами свідка.

Таким чином, борг за договором позики у формі розписки не підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , у зв`язку із недоведеністю позовних вимог відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім того, ухвалою суду від 07.10.2025 року задоволено заяву про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки AUDI 100, 1991 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки повністю відмовлено у задоволенні позову, а тому необхідно скасувати заходи забезпечення позову, зокрема скасувати накладення арешту на транспортний засіб марки AUDI 100, 1991 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207, 570, 571, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 19, 23, 76, 81, п.2 ч.1 ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л ИВ :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2025 року на транспортний засіб марки AUDI 100, 1991 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя В.Червонописький