Рішення № 135089364, 24.03.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/404/26

Номер провадження 2/348/786/26

24 березня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Солодовнікова Р.С.

при секретарі судового засідання: Бойчук О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

за відсутності учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

В обґрунтування представник позивача посилається на те, що сторони у справі проживали в зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час досягла повноліття; ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживає разом з нею та перебувають на її утриманні.

Заочним рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року її позов про розірвання шлюбу задоволено, шлюб розірвано.

Відповідач жодним чином не допомагає позивачу, не бере участі у вихованні неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також не надає кошти на утримання, повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника.

Позивачка ОСОБА_1 на даний час офіційно не працевлаштована, підприємницькою діяльністю не займається, доходів від ведення особистого селянського господарства не отримує. Періодично виїжджає за кордон з метою тимчасового працевлаштування. Проте отриманих нею доходів недостатньо для забезпечення належного матеріального утримання та розвитку спільних із відповідачем дітей.

Відповідач фізично здорова, працездатна людина, інших утриманців немає, а тому вважає, що він має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки від всіх видів його доходу щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, щомісячно.

У зв`язку з навчанням ОСОБА_3 на денній формі та платній основі, вона потребує матеріальної допомоги. Дочка не має змоги працювати, забезпечувати себе самостійно. Батько добровільно не приймає участі у матеріальному забезпеченні дочки, тому весь тягар її матеріального забезпечення покладено на її матір, ОСОБА_1 .. Яка надає кошти на оплату навчання дочки, а також її проживання. Окрім того надає кошти на щоденне харчування придбання канцелярських приладь, необхідної навчальної літератури та особистого одягу. Позивач вважаємо, що відповідач матеріально спроможний сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу).

Відзиву на позов не поступало.

Стислий виклад позицій сторін:

В судове засідання сторони не з`явилися, від представника позивача поступила заява, в якій просять справу слухати в їх відсутності. Позовні вимоги підтримують повністю, з підстав зазначених в позовній заяві. Просили постановити рішення, яким стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частки від доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття. Також просили стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на період навчання дочки починаючи з дати пред`явлення позову та до закінчення навчання чи до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку, не заперечують щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, ухвалу про відкриття провадження у справі, копію позову із додатками за адресою його зареєстрованого місця проживання та запропоновано надати відзив разом із доказами, що підтверджують заперечення проти позову або заяву про визнання позову. Поштове повідомлення повернулося з відміткою «адресат відсутній» 10.03.2026, що відповідно до пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України вважається днем вручення судового рішення. Таким чином, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про відкриття провадження та забезпеченим у реалізації процесуальних прав.

Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзив проти позову не надав.

Третя особа: ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час і місце слухання справи повідомлена вчасно та належним чином, про що свідчить поштове відправлення.

На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних чи доказів, що відповідає положенням ч.3 ст. 211, ч.3 ст.223 ЦПК.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Витребувано докази по справі.

Відповідно до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК, суд ухвалою постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали в зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року розірвано (а.с.8-9).

Від шлюбу у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с.10-12).

Позивач ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с. 13-16).

З довідки про склад сім`ї Пасічнянської сільської ради від 08.01.2026 року за № 07/02-64 та акту обстеження матеріально побутових умов проживання від 27.11.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 . Позивач виховує трьох дітей самостійно. Офіційно не працює, з чоловіком не проживає (а.с. 17-18).

З довідки №06-07/09-13/4117 виданою 30.06.2025 року Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника встановлено, що ОСОБА_3 навчається на Факультеті філології спеціальності 014 Середня освіта 014.01 Українська мова і література (освітня програма «Середня освіта (українська мова і література)») 3-го курсу освітнього рівня «Бакалавр» денної контрактної форми здобуття освіти (Наказ про зарахування № 522 від 16.08.2023р.) Передбачуваний термін закінчення навчання 30 червня 2026 року (а.с. 19).

30 серпня 2023 року позивачкою ОСОБА_1 укладено договір № 37/23/06-07 про надання освітніх послуг Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника. 30 серпня 2023 року укладено договір № 38/23/06-07 про надання платної освітньої послуги Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника. Згідно розділу НІ даного договору загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 111000 (сто одинадцять тисяч) грн 00коп. На виконання умов договору позивачем регулярно здійснюється оплата за навчання дочки (а.с. 20-24).

З відповіді № 2378729 від 24.02.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період І кварталу 2025 п 4 квартал 2025 року отримала дохід в розмірі 5380,00 грн (а.с. 39).

З відповіді № 2378738 від 24.02.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 в період І кварталу 2025 по 3 квартал 2025 року отримав дохід у вигляді заробітної плати , виплат військовослужбовцю в загальній сумі 144 577,62 грн без вирахування податків (а.с. 40).

З наданої інформації Державної прикордонної служби України, встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 здійснювала неодноразово перетин кордону з України з 2025 по 2026 рік включно. Відповідач ОСОБА_2 державний кордон не перетинав. (а.с. 41-42).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей судом враховується наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.

Статтею 51 Конституції України та статтями 180, 191 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 182 СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі) здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, та змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Враховуючи, що неповнолітні діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю, а позивач наполягає на визначенні стягнення аліментів у частці від доходу, суд дійшов висновку про визначення способу стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу), батька.

Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

Таким чином суди не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати спосіб стягнення аліментів, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності, визначеного ст. 13 ЦПК України.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 04.07.2018 № 490/4522/16-ц.

Тому суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів у частці від заробітку платника аліментів.

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дитини, що навчається судом враховується наступне.

Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка або син, а також самі дочка або син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У відповідності до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є: досягнення сином, дочкою відповідного віку (18-23 роки), навчання (право на утримання припиняється у разі припинення навчання); реальна потреба у матеріальній допомозі (яка підлягає доказуванню); наявність у батьків фінансових можливостей надати таку допомогу (наявність таких обставин або їх відсутність також підлягає доказуванню). Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів із одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 ЦПК України).

Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.

При визначенні розміру аліментів на неповнолітніх дітей суд враховує факт проживання неповнолітніх дітей з матір`ю; вік дітей, матеріальний стан позивача, яка здійснює догляд за дітьми, вартість життя на теперішній час та необхідність здійснення витрат як для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, здоров`я дітей, матеріальне становище та стан здоров"я платника аліментів, який є молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, немає інших утриманців, а тому суд дійшов до висновку, що позов слід задоволити і стягувати з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,в розмірі 1/3 частки з всіх видів його заробітку щомісячно, але не менша 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яака продовжує навчання, судом встановлено, що дочка ОСОБА_3 станом на день звернення до суду досягла 18-річного віку, навчається у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, денна форма навчання, на платній основі, у населеному пункті, який віддалений від місця її реєстрації, що свідчить про реальну потребу у матеріальній допомозі на навчання.

Позивач, в обґрунтування заявлених до стягнення суми аліментів на утримання дочки (1/4 частки доходу) посилається на наявність у відповідача постійного доходу, його задовільний стан здоров`я, що свідчить про можливість відповідача сплачувати аліменти.

Отримані судом дані про доходи відповідача підтверджують можливість ОСОБА_2 надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання.

Разом з тим, суд враховує, що позивач не подала документів або інших доказів, які б свідчили про фактичні витрати на навчання дитини, а також доказів про матеріальний стан та доходи позивача ОСОБА_1 та повнолітньої дитини ОСОБА_3 , що унеможливлює об`єктивну оцінку співвідношення фінансових можливостей сторін. Позивач зазначає, що також працює за межами України. Перетини кордону позивачем підтверджується матеріалами справи.

Приймаючи до уваги розмір доходів платника аліментів, вартість навчання і життя на теперішній час, супутні потреби дитини на навчання, враховуючи обставини справи, положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані зі сплатою аліментів, виходячи із засад справедливості та захисту прав повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, беручи до уваги сімейний і майновий стан платника аліментів, стягнення аліментів на неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки доходів відповідача, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача щомісячно аліменти на час навчання у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання дитиною, тобто до 30.06.2026 року.

Визначений судом розмір аліментів на дитину не є надмірним, а є об`єктивним та справедливим з врахуванням наведених вище обставин, встановлених під час судового розгляду і вимог закону, відповідає інтересам та потребам повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, з врахуванням рівного обов`язку обох батьків брати участь у матеріальних витратах на навчання.

Враховуючи положення ст.191 СК стягнення аліментів слід розпочати з часу пред`явлення позову, а саме з 23.02.2026 року.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як встановлено судом, між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Романишином Д.М. укладений договір про надання правничої допомоги №13/02/2026 від 19.02.2026 (а.с. 27-28).

Згідно із квитанцією № 13/02/2026 від 19.02.2026 року за консультацію, складання процесуальних документів позивачем сплачено 5000,00 грн адвокату (а.с. 29).

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також подані ним документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності, співмірності та часу витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має врахувати розумність заявленого розміру, а також пересвідчитись, що витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений на їх надання час відповідають критерію реальності витрат.

З огляду на зміст викладених норм чинного законодавства України, виконуючи положення ч. 3 ст. 141 ЦПК та враховуючи оцінені судом докази щодо понесення стороною позивача витрат пов`язаних з розглядом справи і встановлені судом обставини стосовно дійсного понесення судових витрат, суд прийшов до висновку, що сума судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 5000,00 грн відповідає заявленим в попередньому (орієнтовному) розрахунку, співмірною із складністю справи, часом витраченим адвокатом і обсягом наданих ним послуг.

З огляду на те що позовні вимоги позивача задоволені частково, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування судових витрат з відповідача в користь позивача у розмірі 4000,00 грн на професійну правничу допомогу, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави 2662,40 грн судового збору.

На підставі ст.ст. 141, 180, 181, 184, 191 СК України та керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273,280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на період навчання дочки починаючи з 23.02.2026року до закінчення навчання (30.06.2026).

Стягнення аліментів розпочати з 23.02.2026.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 в дохід держави 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України (ЕАП), Номер рахункуUA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 - 4000,00 (чотири тисячі) грн сплачених на професійну правничу допомогу.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складений 24 березня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Р.С.Солодовніков