Ухвала суду № 135089049, 23.03.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/311/26

Провадження № 2/342/482/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року м. Городенка

Суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області Гайдич Р.М., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Репало Олексій Олександрович, до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , про виселення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Репало О.О. звернулися до суду із вищевказаним позовом.

Одночасно, із поданням позовної заяви представник позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому просить суд звільнити позивача від сплати судового збору з посиланням на те, що позивач не має фінансової можливості сплатити вказану суму. Станом на дату подання цієї позовної заяви позивачу 90 років, у зв`язку чим він потребує постійного медичного догляду. Єдиним джерелом його доходу є пенсія, яку він отримує за віком і яку витрачає на харчування та сплату комунальних послуг. Будь яких інших джерел доходу, які б дозволили сплатити судовий збір без суттєвого порушення його життєвого рівня, немає.

Оглянувши матеріали справи, приходжу до наступного.

Згідно ч.1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, на не визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення. Частиною 3 даної статті визначено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» зазначено чіткий перелік пільговиків, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною 2 даної статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За змістом вказаної норми, відстрочення, звільнення від сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого є правом суду, а не обов`язком.

Крім цього, ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 81 ЦПК України).

Разом з тим, у ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визнано рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Представник позивача в клопотанні про звільнення від сплати судового збору зазначає, що позивач потребує постійного медичного догляду, єдиним джерелом його доходу є пенсія, яку він отримує за віком і яку витрачає на харчування та сплату комунальних послуг та будь яких інших джерел доходу, які б дозволили сплатити судовий збір у позивача немає.

Проте, позивачем та представником позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про скрутне матеріальне становище позивача та не можливість сплатити судового збору за подання даного позову, у розмірі передбаченому Законом.

Крім того, суд звертає увагу позивача/представника позивача на те, що ст.141 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, підстав для звільнення позивача від сплату судового збору, визначених Законом України «Про судовий збір» не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року 3328,00 гривні. Відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 зробила висновок щодо здійснення оплати судового збору за вимоги немайнового характеру, а саме «можливість подання кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дає змогу виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо різних відповідачів. Із цим пов`язаний і другий аргумент, який випливає з можливості подання окремих позовів, а саме якщо би позивач подавав окремі позови про виселення, то мав би сплатити судовий збір за кожен із них. Тому, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру».

Таким чином, враховуючи що вищевказана позовна заява поступила до суду через поштове відділення в паперовому виді, позивач просить суд виселити трьох відповідачів, зокрема двох повнолітніх та одну неповнолітню дитину, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви необхідно надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме за три позовні вимоги в розмірі 3993,60 грн. (1331,20 х 3)

Також, згідно ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету та зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч.6 ст.178 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

В позовній заяві зазначено фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, із відповіді № 2485493 від 19.03.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається. Що вказаними параметрами особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - не знайдено.

Також, із відповіді Городенківської міської ради № 1404 від 20.03.2026 слідує, що за даними реєстру територіальної громади відомості про зареєстроване місце проживання гр. ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відсутні.

Згідно ст.128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.06.2024 по справі № 554/7669/21 провадження № 61-5805сво23 прийшов до висновку, що в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. Зазначивши, що особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Як вбачається із матеріалів справи будь-якої належної інформації про реєстрацію дійсного місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 на момент звернення до суду 18.03.2026, позивачем до позовної заяви не додано.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З наведених обставин вважаю за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 5, 136, 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Репало О.О. про звільнення позивача від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Репало Олексій Олександрович, до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , про виселення - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Недоліки усунути шляхом надання до позовної заяви:

- підтверджуючого документу про оплату позивачем судового збору в сумі 3993,60 грн. відповідно до ЗУ « Про судовий збір» за реквізитами: отримувач коштів ГУК в Iв.-Фр.об./ТГ Городенка/22030101, код за ЄДРПОУ: 37951998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA048999980313191206000009632;

- інформації про зареєстроване місце проживання або перебування відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У разі не усунення недоліків позовної заяви у зазначений строк заява буде вважатись неподаною і повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: Гайдич Р. М.