Ухвала суду № 135088991, 24.03.2026, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 198/538/25

Провадження № 2-п/0198/2/26

24.03.2026

У Х В А Л А

іменем України

24 березня 2026 року с-ще Юріївка

Суддя Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області Білинський М.В., розглянувши заяву подану в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором -

В С Т А Н О В И В:

18.02.2026 року до суду через відділення поштового зв`язку подано зазначену вище заяву про перегляд заочного рішення (вказаного вище).

В обгрунтування поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення представник відповідача зазначає, що відповідач про існування рішення дізнався 28.01.2026 року у зв`язку з арештом її коштів на рахунках (в рамках виконавчого провадження), а з текстом судового рішення ознайомились (ймовірно відповідач та її представник) лише 10.03.2026 року після реєстрації в підсистемі «Електронний суд» (а.с. 81). Також, представник відповідача вказує, що відповідач не була належним чином повідомлена про існування судової справи, копію позову з додатками, пам`ятку з процесуальними правами, ухвали не отримувала.

Дослідивши заяву, матеріали цивільної справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зазначений правовий висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20.

Позовна заява по справі № 198/538/25 надійшла до Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області 01.08.2025 року. Позов подано через «Електронний суд», при подачі позову позивач дотримався вимог ЦПК і надіслав відповідачу копію позову з додатками рекомендованим листом (підтвердження а.с. 19 зворот).

16.10.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі, прийнято рішення про розгляд справи з повідомленням сторін. Ухвала суду про відкриття провадження була надіслана рекомендованим листом на зареєстровану адресу проживання відповідача (те, що саме ця адреса є місцем реєстрації відповідача підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру а.с. 27, самою відповідачкою, яка вказує дану адресу як місце проживання у своїй заяві про скасування заочного рішення а.с. 55). Однак, поштове відправлення повернулося до суду без вручення з довідкою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 36-37). Згідно позицій ВС, таке повідомлення вважається належним.

Крім цього, ухвалою про відкриття провадження судове засідання було призначено на 13.11.2025 року, однак розгляд справи цього дня не було проведено і з метою повторного виклику відповідача судове засідання було перенесено на 11.12.2025 року.

Про судове засідання призначене на 11.12.2025 року суд повідомляв відповідачку рекомендованим листом, який їй було вручено 16.12.2025 року (про судове засідання повідомлено особу із запізненням, але це підтвердження того, що особа була особисто і письмово проінформована про існування судової справи принаймні 16.12.2025 року). Дане підтверджується трекінгом з пошти та роздруківкою конверту адресованого відповідачу з «Д-3» (а.с. 88), які було отримано судом та долучено до справи під час розгляду заяви сторони відповідача про скасування заочного рішення.

Відповідач процесуально зобов`язаний проявляти інтерес до справи щодо нього, а про факт існування такої справи він був проінформований.

Також, необхідно зазначити, що про обидва судові засідання (13 листопада і 11 грудня) відповідача було заздалегідь повідомлено шляхом розміщення оголошення на сайті суду (а.с. 34, 41). Таке сповіщення відповідає вимогам ЦПК України. Крім цього, 12.12.2025 року на сайті суду було розміщено оголошення про ухвалення судом заочного рішення по справі (а.с. 49).

Найголовніше, твердження сторони відповідача про те, що про існування судової справи вони дізналися 28.01.2026 року не відповідає дійсності, оскільки копію судового рішення позивачці було особисто вручено 23.12.2025 року, вона отримала рекомендований лист суду і особисто розписалася в його отриманні (а.с. 50).

Цим же спростовується твердження представника відповідачки про те, що з текстом рішення сторона відповідача ознайомилась лише 10.03.2026 року (міститься на а.с. 81), оскільки сама відповідачка заяву про скасування заочного рішення подала через відділення зв`язку 18.02.2026 року (підтвердження конверт а.с. 58). А сама її заява містить деталі, які вказують на те, що з рішенням суду вона була знайома (наприклад, детальний опис з яких елементів складається сума заборгованості).

Ще один аргумент, не на користь сторони відповідача 11.12.2025 року було ухвалено заочне рішення (одразу повний текст) і саме його, а не вступну та резолютивну частину рішення було надіслано відповідачу (тобто, не було потреби докладати зусилля для отримання і ознайомлення з повним текстом рішення).

Інших підстав пропуску строку на своєчасне подання заяви про скасування заочного рішення стороною відповідача не вказано.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач володів інформацією про існування судової справи, про судові засідання по ній, натомість не проявив (без поважних причин) зацікавленості (у встановлені ЦПК України строки) в ході розгляду справи, як і прийнятого рішення.

За таких обставин, пропуск строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення, який збіг значно більше строку оскарження вочевидь є таким, який не підлягає поновленню (зокрема, це порушить права позивача на юридичну визначеність).

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі KARAKUTSYA v. UKRAINE (заява №18986/06) від 16 лютого 2017 року набуло статусу остаточного 16 травня 2017 року) суд неодноразово визначав, що це обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи.

Відповідач довгий час не цікавився рухом справи.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року (справа №756/11081/20, пункти 69, 70) сформульовано правовий висновок, що суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Згідно зі ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом не встановлені обставини, які об`єктивно перешкоджали відповідачу у передбачені законодавством строки подати заяву про перегляд заочного рішення.

З огляду на викладене, відсутні підстави для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, а заява підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строку на подання такої заяви.

Керуючись ст.ст. 126, 127, 284 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення залишити без розгляду.

Копію даної ухвали надіслати учасникам розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М. В. Білинський