Рішення № 135088254, 24.03.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 333/1488/25

Провадження № 2/188/825/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа №333/1488/25

Позивач: Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради

Відповідач: ОСОБА_1

про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

В С Т А Н О В И В :

Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради подано до суду позов до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (коштів) в розмірі 17757,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що на обліку в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради, знаходиться особова справа по призначенню щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, та допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Згідно рішення Запорізької міської ради від 07.12.2022 №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент затвердженого додатком 1 до вказаного рішення (опубліковано у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізької міської ради в мережі Інтернет) Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником, серед іншого, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (далі - управління).

Відповідач є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України та стала на облік в управлінні, згідно довідки від 02.06.2020р. № 2327-5000284488.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги ВПО на момент виникнення спірних правовідносин регламентував «Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок 505).

Відповідно до пункту 2 Порядку 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Пунктом 5 Порядку 505 встановлено, що призначення і виплата грошової допомоги здійснюється уповноваженим органом за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї, а згідно пункту 3 преамбули Постанови 505 фінансування витрат, пов`язаних з наданням щомісячної адресної допомоги ВПО та відшкодування витрат акціонерному товариству «УКРПОШТА» за надання послуг, пов`язаних з виплатою та доставкою зазначеної грошової допомоги, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та коштів, що надходять до державного бюджету як благодійна та міжнародна допомога.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 Порядку 505 для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає заяву. У разі відсутності змін, що впливають на призначення грошової допомоги, про це зазначається у заяві про призначення допомоги на наступний шестимісячний строк, і до заяви не додаються документи, зазначені у цьому пункті, а використовуються відомості з документів, поданих з останньою заявою про призначення грошової допомоги.

ОСОБА_1 02 червня 2020 року вперше звернулась до Управління для призначення щомісячної адресної допомоги ВПО.

Відповідно до заповненої заяви та поданих документів рішенням Управління від 15.06.2020 року ОСОБА_1 було призначено щомісячну адресну допомогу ВПО з 02.06.2020 по 01.12.2020 у розмірі 1000,00 грн щомісячно. На підставі довідки про закінчення навчання з Економіко- правничого коледжу ЗНУ № 31-26/122 від 26.05.2020р. та керуючись пунктом 7 Порядку 505 рішенням управління від 15.06.2020 ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу ВПО було призначено у наступних розмірах: з 01.07.2020 по 31.08.2020-442,00 грн з 01.09.2020 по 31.10.2020 -221,00 грн.

Відповідно до приписів абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» (далі Постанова 264) на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2:

2) строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомоги на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - державна соціальна допомога), яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - орган соціального захисту населення).

Пунктом 2 Постанови 264 передбачено, що орган соціального захисту населення проводить перерахунок розміру виплаченої державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі поданої особою або її законним представником заяви та необхідних документів.

Таким чином, щомісячна адресна допомога ВПО на період карантину призначалась та виплачувалась автоматично. А у разі особистого звернення проводився перерахунок.

У подальшому Постановою Кабінету міністрів України від 20.03.2022 року № 332 було затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок 332).

Абзацом 5 пункту 3 Порядку 332 було передбачено, що допомога на

проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово -

комунальних послуг" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271).

Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони

отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

На підставі того, що відповідач станом на 01.03.2022 року отримувала

щомісячну адресну допомогу ВПО, їй автоматично з 01.04.2022 року було

призначено допомогу ВПО на проживання на підставі Порядку 332 у розмірі 2000,00 грн. щомісячно.

12 вересня 2022 року ОСОБА_1 особисто звернулась до управління із заявою про зміну даних особової справи у зв`язку зі зміною паспорту. На

прийомі спеціалістом управління було з`ясовано, що відповідач після

закінчення навчання 30.06.2020 року не продовжувала навчання, не

працевлаштувалась, до центру зайнятості не зверталась.

Таким чином, на підставі діючого на той момент Порядку 505 (станом на 01.11.2020), після закінчення двох двомісячних термінів виплати зменшених розмірів допомоги, відповідач не мала права на отримання даного виду допомоги, а у подальшому, з 01.04.2022 не мала права і на отримання допомоги ВПО на проживання.

Виплата допомоги відповідачеві була зупинена та проведений розрахунок неправомірно отриманих сум допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1

06 березня 2023 року відповідач написала заяву до управління, в якій була згодна з переплатою та зобов`язувалась погасити її добровільно.

Але станом на дату подання позову переплачені кошти відповідач у добровільному порядку не повернула.

Позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача надміру виплачену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.11.2020 по 31.03.2022 у розмірі 3 757,00 грн., надміру виплачену допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам за період з 01.04.2022 по 31.10.2022 у розмірі 14 000,00 грн. та судовий збір, сплачений при поданні позову у розмірі 3 028,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судові засідання не з`явився, був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері соціального забезпечення громадян (враховуючи правовідносини між сторонами та час їх виникнення) регулюються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Постановою КМУ від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Цей Закон, як вказано у преамбулі, визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Вказаною Постановою КМУ (п.1) затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; Порядок використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 3 та 5 Закону визначено, що формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами: забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення; соціального партнерства; гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин. Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

За приписами ч. 1,2 ст. 17, ч. 1 ст. 20 Закону основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Надання допомоги внутрішньо переміщеним особам, на час звернення відповідача (02.06.2020року), регулювалось Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 (далі Порядок 505).

Відповідно до п. 2 Порядку 505 (у редакції, що діяв на час звернення відповідача до позивача), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Статтею 1215 ЦК України передбачені винятки з правила, закріпленого в статті 1212 ЦК України: не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Як встановлено судом, нараховані відповідачу кошти, є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15 зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

Тобто, механізм повернення надмірно сплачених сум передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини відповідача, а саме через його зловживання.

Наведене також узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, відповідачем для призначення щомісячної адресної допомоги ВПО подано заяву 02 червня 2020 року. Рішенням управління від 15 червня 2020 року ОСОБА_1 було призначено щомісячну адресну допомогу ВПО з 02 червня 2020 року по 01 грудня 2020 рік у розмірі 1000,00 грн щомісячно. На підставі довідки про закінчення навчання в Економіко-правничому коледжі ЗНУ- № 31-26/122 від 26 травня 2020 р. та керуючись пунктом 7 Порядку 505, рішенням управління від 15 червня 2020 року відповідачу було призначено щомісячну адресну допомогу у наступних розмірах: з 01 липня 2020 року по 31 серпня 2020 рік 442,00 грн, з 01 вересня 2020 року по 31 жовтня 2020 рік 221,00 грн.

Відповідно до п 7 Порядку №505, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням позивача від 29 листопада 2022 року припинено допомогу на проживання ОСОБА_1 , а знята з оплати вона мала бути ще 01 листопада 2020 року, що зазначено в тому ж рішенні, що не потребувало додаткового звернення відповідача для припинення допомоги чи її перерахунку.

Таким чином посилання позивача на безпідставне отримання виплат відповідачем, через їх автоматичне продовження на період дії карантину, спричиненого поширенням на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, а в подальшому відповідно Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.03.2022 року № 332 (далі - порядок 332) в період з 01.04.2022 по 31.10.2022 року виплата допомоги ВПО на проживання в розмірі

2000,00 грн. щомісячно є безпідставним, оскільки вони мали припинитись самим позивачем з 01.11.2020року, на підставі п.7 Порядку №505.

З доданих до позову документів, судом не встановлено факт наявності рахункової помилки, зокрема відсутні висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування, по інформації яких можна було б відстежити причину виникнення помилки при нарахуванні допомоги та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява відповідача від 12 вересня 2022 року про зміну даних особової справи у зв`язку зі зміною паспортних даних, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не уникала візитів, не приховувала відомості про себе, а отже відсутня недобросовісна поведінка.

Доводи заяви про визнання відповідачем наявності надміру виплачених бюджетних коштів не спростовують правильних висновків суду, оскільки вручення відповідачу повідомлення про переотримані кошти допомоги від 09 січня 2024 року не свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що переплата виникла не з вини відповідача або внаслідок його недобросовісних дій, а через недосконалість механізму призначення/припинення соціальної допомоги та його належної інтеграції з іншими базами даних, зокрема базою даних про внутрішньо переміщених осіб, та фактично свідчить про недотримання принципу належного урядування.

Вирішуючи вказаний спір, суд вважає за необхідне звернутися до принципу належного урядування. Зокрема, у п. 74 рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування встановлює, що на фізичну особу, яка діє добросовісно, не повинна перекладатися відповідальність за допущену органами держави помилку, якщо така помилка стала наслідком недотримання державними органами своїх внутрішніх правил і процедур крім випадків, якщо такі правила не випливають з публічно доступних актів, або якщо така особа була іншим чином обізнана або повинна була бути обізнаною про те, що державний орган не мав повноважень вчиняти відповідні дії. Суд виснував, що особа не має нести відповідальність за недотримання державними органами своїх власних внутрішніх правил та процедур, недоступних для громадськості та які, в першу чергу, призначені для забезпечення підзвітності та ефективності всередині державного органу (див. також рішення ЄСПЛ у справах: «Максименко та Герасименко проти України», заява №49317/07, п. 64, «Кривенький проти України», заява № 43768/07, п. п. 45, 71 та ін.). Як правило, непропорційність покладення на добросовісного набувача тягаря за виправлення помилок, допущених державним органом, має місце у справах, пов`язаних з поверненням безпідставно набутого майна або помилково нарахованої державної допомоги особі. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що ризик будь-якої помилки, допущеної державною владою, повинна нести сама держава, помилки не повинні бути усунені за рахунок зацікавлених осіб.

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту зловживань з боку відповідача, винність його дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання соціальних виплат, а також враховуючи ненадання доказів на підтвердження виникнення помилки при нарахуванні допомоги відповідачу та дозволяють з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, враховуючи, що належних доказів фактичного перерахування відповідачу та необґрунтованого отримання ним грошової допомоги матеріали справи не містять, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 133, 141, 229, 258, 264-265 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (коштів) відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. М. Курочкіна